Рішення № 99654787, 13.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Київ № 640/30469/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2020 році - протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплачувати пенсію за віком у відповідності до частини 1 статті 27 та частин 1,2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017-2019 роки (7763,17 грн.) з дня призначення пенсії за віком - з 06 серпня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В подальшому, позивачем подано заяву від 22 жовтня 2020 року про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при розрахунку пенсії якої відповідачем застосовано середню заробітну плату 2014-2016 роки. Проте, як вказує позивач, в даному випадку підлягає застосуванню розмір середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, оскільки має місце призначення пенсії, а не перехід з одного виду пенсії на інший.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позов вказує, що з 12 червня 2020 року позивач переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії; при переведенні позивача на пенсію за віком відповідачем взято до розрахунку показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнта збільшення (у розмірі 4 888,83 грн.).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та до 06 серпня 2020 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ).

06 серпня 2020 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).

Як вбачається із матеріалів справи, з 06 серпня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Не погоджуючись з розрахунком пенсії, позивач 22 жовтня 2020 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести обчислення пенсії за віком, призначеної відповідно до Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки.

Листом від 20 листопада 2020 року № 26407-27316/С-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило, що згідно вимог статті 45 Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З 01 травня 2020 року показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсій, призначених до 31 грудня 2019 року, становить 4888,83 грн. Як вважає відповідач, іншого чинним законодавством не передбачено.

Незгода позивача із вказаними діями відповідача зумовила його звернення до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Згідно статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, отримуючи пенсію за вислугою років позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, тому звернувшись до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV вперше.

Крім того, відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Згідно частини 3 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, частиною 3 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Як встановлено судом, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV в серпні 2020 року позивач звернувся вперше.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV у зв`язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV як вперше призначена.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №520/6664/17, від 05 липня 2018 року у справі №565/645/17, від 22 січня 2019 року у справі №577/2457/17.

За загальним правилом, передбаченим частиною 2 статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №К/9901/1071/17, стосовно того, що при переведенні з пенсії, призначеної згідно Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, на пенсію згідно Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком у 2020 році є протиправними.

Частиною 1 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що пенсія за віком позивачу призначена 06 серпня 2020 року, таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки з 06 серпня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2020 році - протиправними.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити обчислення, нарахування та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 у відповідності до частин 1,2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017-2019 роки з 06 серпня 2020 року

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.І. Кузьменко