Рішення № 99653830, 15.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 р. № 520/15147/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД", в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2019 ВП №60614029.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням приписів статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження було відкрито не за місцем проживання, перебування позивача або знаходження його майна, тобто з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Позивач також зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за позивачем не зареєстровано жодного об`єкту нерухомого майна у місті Київ та Київській області, що, на думку позивача, свідчить про відсутність у позивача майна у виконавчому окрузі місто Київ. Вважає, що відповідач мав правові підстави прийняти до виконання виконавчий документ лише у разі проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 у м. Києві або наявності у м. Києві його майна.

Позивач зазначає, що з аналізу норм законодавства можна дійти висновку, що право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач надала відзив на позов, в якому з вимогами заявленого позову не погодився, обґрунтовуючи свої доводи тим, що у заяві про примусове виконання рішення зазначено, що у боржника наявне майно, а саме картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м.Київ, вул. Саксаганського, буд.105. Гроші, в тому числі у безготівковій формі, є майном і їхнім місцезнаходженням вважається місцезнаходження фінансової установи. Таким чином, виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням майна боржника. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії приватного виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з позовом відповідач надала заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 заяву позивача залишено без задоволення.

У судове засідання, призначене на 15.09.2021, сторони, що повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи - не прибули.

Від позивача через канцелярію суду 15.09.2021 року надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач, що повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив.

Частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що на адресу приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни надійшла заява АТ «Банк Форвард» про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого 30.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною за №2138 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 34694,42 грн.

15.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження №60614029 з виконання виконавчого напису №2138 від 30.08.2019, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В оскаржуваній постанові від 15.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60614029, заяві АТ «Банк Форвард» про відкриття виконавчого напису, виконавчому написі нотаріуса №2138 адреса місця реєстрації боржника зазначена: АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що на момент відкриття провадження позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з винесенням вказаної постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду за захистом порушеного, права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).

Згідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі по тексту Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 3 ч. 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону №1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону №1403-VIII.

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження щодо його примусового виконання лише в тому разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується компетенція даного приватного виконавця. При цьому, місце виконання виконавчих документів приватним виконавцем визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі №580/3311/19, від 29.01.2021 року у справі №160/12729/19.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України, ОСОБА_2 здійснює свою діяльність у межах виконавчого округу міста Києва.

Таким чином, відповідач мала право прийняти до виконання виконавчий напис №2138, виданий 30.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, за умови проживання боржника ОСОБА_1 у місті Києві чи у разі знаходження його майна у місті Києві.

Так, в оскаржуваній постанові про відкриття провадження у рядку "адреса боржника" зазначена наступна адреса: АДРЕСА_1 .

Проте, будь-яких доказів на підтвердження реєстрації позивача та/або його проживання у виконавчому окрузі м. Києва, відповідач та стягувач до суду не надав.

До того ж, будь-яких доказів того, що на час відкриття даного виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови, позивач був зареєстрований та мав у наявності майно в місті Києві, суду також не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме існування відкритих банківських рахунків, про що зазначено в заяві про примусове виконання, не підтверджує факту перебування на цих рахунках грошових коштів, а відповідачем не надано до суду жодного доказу наявності таких коштів на вказаних банківських рахунках позивача на момент відкриття виконавчого провадження.

Наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням третьої особи - АТ «Банк Форвард», що суперечить принципу, який закладений у ст.24 Закону №1404-VIII, а саме: що виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено.

Отже, приватний виконавець на момент відкриття виконавчого провадження володів лише інформацією щодо місцезнаходження боржника, яке не належить до його виконавчого округу.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові ВС від 06.04.2021 у справі №640/25005/19.

Отже, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2019 ВП №60614029 є незаконною, оскільки приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами його виконавчого округу, та таку постанову як рішення суб`єкта владних повноважень слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242 246, 250, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2019 ВП №60614029.

Стягнути з Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Златоустівська, 55, офіс 61) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 вересня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.