Рішення № 99653763, 15.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 вересня 2021 р. № 520/7853/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар`єнко Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року здійснивши виплату заборгованості за період з 01.11.2020 по дату фактичного поновлення пенсії однією сумою.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він здобув право на пенсію, став на облік як внутрішньо переміщена особа, та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Відповідачем безпідставно було зупинено виплату пенсії з 01.11.2020 року. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 11.05.2021 року - відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , або обґрунтовані письмові пояснення у разі неможливості надати витребувані судом докази.

У зв`язку відстороненням від посади судді ОСОБА_2 та згідно розпорядження керівника апарату суду №03-05/32 від 28.05.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2021, справу передано на розгляд судді Мар`єнко Л.М.

Ухвалою від 01.06.2021 року - прийнято адміністративну справу №520/7853/21 до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Мар`єнко Л.М., подальший розгляд ухвалено здійснювати у спрощеному провадженні без виклику сторін.

10.06.2021 року, через канцелярію суду, від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - Гузей Ф.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 29.06.2021 року - витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області: докази (документи), на підставі яких було зупинено нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року, за наявності, або пояснення щодо вказаного.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року було вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15.09.2021 року о 11:00 год. у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал судового засідання № 20.

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно - докази (документи), на підставі яких було зупинено нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року, за наявності, або пояснення щодо вказаного.

В підготовче засідання позивач та представник відповідача не прибули, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача - Гузей Г. надійшла заява з проханням слухати справу без його участі.

Відповідно ч.3, ч.4 ст.205 КАС України суд розглядає справу за відсутності позивача та представника відповідача, в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З 01.11.2016р. позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує там пенсію за віком.

Судом встановлено, що з листопада позивачу була припинена виплата пенсії, тому ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на припинення виплати до Урядового контактного центру.

На вказане звернення відповідач надав відповідь листом від 07.04.2021 р. №2000-0210-8/49359, з якого вбачається, що пенсію призупинено з 01.11.2020 року на підставі телефонного дзвінка на «гарячу лінію» відповідача, з якого повідомили, що нібито позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

При цьому, положеннями ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент призупинення виплати пенсії, що відбулося з 01.11.2020 року, позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебував на обліку у відповідача.

Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", - призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. №509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Згідно із положеннями п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені в статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було оформлено довідку від 20.04.2017 №0000183125 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Зі змісту відповіді, наданої на звернення позивача, та наданого до суду відзиву на позов вбачається, що відповідачем по справі було отримано інформацію - на підставі телефонного дзвінка на «гарячу лінію» відповідача, з якого повідомили, що позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що у відповідача ухвалами суду неодноразово витребовувались належні докази по вищезазначеному факту, проте представником відповідача так і не були надані до суду належні докази по справі, зокрема, копію актового запису про смерть або копію свідоцтва про смерть позивача.

Суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що у даному випадку припинення виплати позивачу пенсії з 01.11.2020 року, що було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV та фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, враховуючи обставини того, що припинення виплати позивачу пенсії було здійснено за відсутності передбачених законами України підстав, то суд приходить до висновку, що вказане є порушенням прав позивача на отримання такої пенсії, яке є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Водночас, суд зазначає, що представником відповідача на виконання приписів ч.2 ст. 77 КАС України не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності таких дій, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначених доводів відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що матеріали справи не містять та до суду не надано належних доказів щодо припинення виплати позивачу пенсії з підстав визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року, здійснивши виплату заборгованості з 01.11.2020 року.

Щодо позовних вимог здійснити виплату суми пенсії однією сумою, враховуючи правову позицію викладену у постанові Другого апеляційного адміністративного суду №520/12202/2020 від 15.03.2021 року та сталу практику судів, суд зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, ч. 1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

У даному випадку спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначений.

Суд зазначає, що приписами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.

При ухваленні судом рішення, суд зобов`язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, тому після набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав у зобов`язанні відповідача здійснити виплату недоплаченої суми пенсії виключно одним платежем.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Суханов та Ільченко проти України (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

Проте, в даному випадку відсутні підстави вважати, що законні сподівання позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості однією сумою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року, здійснивши виплату заборгованості з 01.11.2020 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь бюджету судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) - отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.