Рішення № 99653712, 15.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2771/21

15 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Чудопалова Ю.Ю., представника відповідача - Мужа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Бучацької міської ради Тернопільської області (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати прийняте на третій сесії восьмого скликання рішення Бучацької міської ради Тернопільської області N9478 від 30.03.2021;

- зобов`язати Бучацьку міську раду Тернопільської області на найближчому пленарному засіданні сесії з дати вступу рішення суду в законну силу, наданні дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,41 га, яка розташована в межах населеного пункту села Озеряни Тернопільської області;

- зобов`язати Бучацьку міську раду Тернопільської області у тижневий строк з дати проведення найближчої сесії ради подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного судового рішення.

Позивач зазначає, що 26.02.2021 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,41 га, яка розташована в межах населеного пункту села Озеряни Тернопільської області. Проте, 30.03.2021 на третій сесій восьмого скликання відповідач прийняв рішення № 478, пунктом 1 спірного рішення позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га.

Позивач вважає, що відповідачем було вирішено питання щодо якого жодних звернень від позивача не надходило і відповідач з власної ініціативи надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою не в тому розмірі у якому позивач звернувся до відповідача із завою.

Також стверджує, що відповідач перешкоджає у задоволенні його охоронюваного законом майнового інтересу, що свідчить про зловживання таким своїми владними функціями.

Ухвалою суду від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін а призначено у справі судове засідання на 28.07.2021.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідач зазначає, що оскаржуваним рішенням Бучацької міської ради від 30.03.2021 № 478 надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки у розмірі 0,1 та.

Зокрема вважає, що Бучацька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо визначення розміру земельної ділянки, яка надається особі для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням інтересів громади, але не більше 2,0 га.

Відповідно, Бучацька міська рада надаючи право на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки в розмірі, 0,1 га не порушила право позивача на безоплатну передачу земельних ділянок у власність. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року № 379/656/16.

Ухвалою суду від 28.07.2021 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання продовжено процесуальний строк розгляду справи до 05.09.2021.

Судове засідання відкладалося на 27.08.2021, 06.09.2021 та 15.09.2021.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Як випливає із матеріалів справи, 26.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,41 га, яка розташована в межах населеного пункту села Озеряни Тернопільської області (аркуш справи 6).

Бучацька міська рада Тернопільської області 30.03.2021 на третій сесій восьмого скликання прийняла рішення № 478, в якому пунктом 1 вирішила: надати дозвіл гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування (рілля) в межах населеного пункту с.Озеряни, Бучацької міської ради Тернопільської області.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права позивача, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі – ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач, яка, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта, є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Абз.2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, предметом спору є рішення міської ради, яким позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а його підставами - дискримінація щодо розміру земельної ділянки.

Суд врахував, що у спірному випадку відповідачем було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,10 га, що є меншим розміром, аніж запитував позивач у відповідному клопотанні.

З цього приводу суд врахував, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Суд зазначає, що п. б ч.1 ст.121 ЗК України визначено лише максимальний розмір земельних ділянок для безоплатної передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара.

Отже, з огляду на положення ст.121 ЗК України площа конкретної земельної ділянки не може перевищувати передбачену у цій нормі, проте може бути меншою. Площа конкретної ділянки, що приватизується, може залежати від наявності вільних земель, призначених для передачі у власність громадянам України, встановлених обмежень, планувальної документації конкретного масиву земель тощо.

З цього приводу суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 № 379/656/16-а та ухвалі від 03 березня 2021 року у справі №340/1434/20, які обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний суд у вказаних рішення зазначив, що органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.

З огляду на це, міська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,10 га, а не 1,41 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір.

Під час розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача, які пов`язані із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі меншому, ніж хотів позивач. Натомість, жодних ознак дискримінації щодо незаконності рішення міської ради суд не виявив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У ході розгляду справи судом не встановлено порушень прав позивача, пов`язаних із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі меншому, ніж хотіла позивач. Також, жодних ознак незаконності спірного рішення міської ради судом не виявлено.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.7 ст.5 Закону України від 15.05.2003 №742-IV «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не позбавлений права на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України, а тому відсутні протиправні дії з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір – поверненню відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бучацької міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення Бучацької міської ради Тернопільської області №478 від 30.03.2021 та зобов`язання Бучацької міської ради на найближчому пленарному зщасіданні, після набрання рішенням суду законної сили, надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1, 41 га, яка розташована в межах населеного пункту села Озеряни Чортківського району Тернопільської області, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Бучацька міська рада Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 1,м. Бучач,Тернопільська область,48400, код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058479);

Головуючий суддя Осташ А.В.