Рішення № 99652316, 15.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року справа №320/6932/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Київській області та Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області про визнання неправомірним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС України у Київській області та Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області про визнання неправомірним та скасування рішення №0036075405/1081 від 30.03.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальній сумі 7190,68 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним рішенням до нього були застосовані фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, а саме: штраф у розмірі 4189,67 грн. та пеня у сумі 3001,01 грн. за період з 10.02.2018 по 05.02.2020 за відсутності правових підстав для цього.

Так, позивач зазначає, що за період його перебування на спрощеній системі оподаткування (2-4 квартали 2017 року, 2018-2019 роки) єдиний соціальний внесок був сплачений ним повністю та своєчасно, внаслідок чого підстави для застосування фінансових санкцій відсутні. При цьому позивач зауважує, що ним була оскаржена в адміністративному порядку вимога про сплату боргу від 11.01.2019 №Ф-48445-17 на суму 4121,18 грн., однак відповідь на скаргу він не отримав, внаслідок чого така скарга вважається задоволеною, що, у свою чергу, підтверджує відсутність будь-якої недоїмки зі сплати ЄСВ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що до 01.04.2017 позивач здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування, а після цієї дати – на спрощеній системі оподаткування. При цьому, при поданні звітності х ЄСВ за 2017 рік позивачем було допущено помилку у вигляді невідповідності таблиці (додаток до звітності з ЄСВ) обраній системі оподаткування, що призвело до чергового нарахування ЄСВ у сумі 2112,00 грн., відповідно до чого сформувалася заборгованість у сумі.

Контролюючий орган зауважив, що позивача взято на облік в Головному управлінні ДПС України у Київській області з 23.02.2019 та при передачі з ГУ ДПС у місті Києві інтегрованої картки платника податків з ЄСВ було виявлено наявність недоїмки у сумі 4121,18 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 30.12.2004.

Як вбачається з відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.02.2005 позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0036075405, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 до позивача застосовано штраф у розмірі 4189,67 грн. та нараховано пеню у сумі 3001,01 грн., усього – в розмірі 7190,68 грн. Період нарахування фінансових санкцій – з 10.02.2018 по 05.02.2020.

Вказане рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ГУ ДПС у Київській області від 27.05.2020 №17037/ФОП/10-36-08-01 та рішенням ДПС України від 13.07.2020 №21721/6/99-00-06-03-01-06 скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення – без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про визнання протиправним та скасування рішення №0036075405/1081 від 30.03.2020, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3).

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464 визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу (п.1 ч.10 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною десятою статті 25 Закону №2464 визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої цієї ж статті податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальну заробітну плату з 1 січня 2017 року установлено у місячному розмірі на рівні 3200 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року дорівнював 3723 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року становить 4173,00 гривні.

Отже, розмір мінімального страхового внеску дорівнював:

- у 2017 році - 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%), 2112,00 грн. на квартал (704,00 грн. х 3), 8448,00 грн. на рік (2112,00 грн. х 4);

- у 2018 році - 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%), 2457,18 грн. на квартал (819,06 грн. х 3), 9828,72 грн. на рік (2457,18 грн. х 4);

- у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (4173,00 грн. х 22%), 2754,18 грн. на квартал (918,06 грн. х 3).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по суті, позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, а на підставі поданої заяви від 09.02.2017 став платником єдиного податку 3 групи з 01.04.2017, тобто перейшов на спрощену систему оподаткування. Даний факт підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 12.04.2017.

Позивачем було подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік від 23.01.2018, до якого додано таблицю 2, якою визначено до сплати ЄСВ у загальному розмірі 8448 грн. (704 грн. щомісяця).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України

14.04.2015 №435 (далі – Порядок №435 в редакції станом на момент подання позивачем вищевказаного звіту), фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Згідно з пунктами 10, 11 Розділу ІУ Порядку №435 фізичні особи-підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 1 додатка 5 до цього Порядку.

Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 2 додатка 5 до цього Порядку.

Пунктом 18 цього ж Розділу визначено, що фізичні особи-підприємці, які протягом звітного року змінювали систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів один Звіт з наявним титульним аркушем, який включає дві таблиці: таблицю 1 та таблицю 2 додатка 5 до цього Порядку.

Як було вказано вище, позивач у період з 01.01.2017 по 31.03.2017 перебував на загальній системі оподаткування, а з 01.04.2017 перейшов на спрощену систему оподаткування. Однак, при поданні звітності з ЄСВ за 2017 рік позивачем було додано лише таблицю 2 додатка 5 до Порядку №435.

Наведене призвело до нарахування ЄСВ за січень-березень 2017 року в автоматичному режимі в розмірі мінімального страхового внеску за місяць як фізичній особі-підприємцю, що перебував на загальній системі оподаткування, про зо позивачеві було повідомлено Головним управлінням ДФС у м. Києві в листі від 16.11.2018.

У цьому ж листі позивачеві з метою приведення інтегрованої картки платника податків у відповідність було запропоновано подати заяву про зняття актуальності помилково поданої звітності за 2017 рік та подано звітність знов з дотриманням Порядку №435.

04.12.2018 позивачем була подана до контролюючого органу відповідна заява про зняття актуальності поданої ним звітності з ЄСВ за 2017 рік, на що ГУ ДФС у м. Києві листом від 29.12.2018 №88700/Є/26-15-13-03-10 повідомило, що ним направлено запит до ДФС України на зміну даних у відокремленому модулі «Інформаційний портал ДФС України» з приймання та обробки звітності з ЄСВ.

Результати розгляду такого запиту позивачу повідомлені не були.

Враховуючи вищевказане, позивачем як фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, мав бути сплачений ЄСВ у такому розмірі та у такі строки:

- за 2 квартал 2017 року – у розмірі 2112,00 грн., не пізніше 20.07.2017;

- за 3 квартал 2017 року – у розмірі 2112,00 грн., не пізніше 20.10.2017;

- за 4 квартал 2017 року – у розмірі 2112,00 грн., не пізніше 20.01.2018;

- за 1 квартал 2018 року – у розмірі 2457,18 грн., не пізніше 20.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року – у розмірі 2457,18 грн., не пізніше 20.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року – у розмірі 2457,18 грн., не пізніше 20.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року – у розмірі 2457,18 грн., не пізніше 20.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року – у розмірі 2754,18 грн., не пізніше 20.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року – у розмірі 2754,18 грн., не пізніше 20.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року – у розмірі 2754,18 грн., не пізніше 20.10.2019;

- за 4 квартал 2019 року – у розмірі 2754,18 грн., не пізніше 20.01.2020.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем ЄСВ у таких розмірах:

- згідно з дублікатом квитанції №0.0.775415621.1 від 29.05.2017 - у розмірі 2112,00 грн.;

- згідно з дублікатом квитанції №0.0.805069137.1 від 13.07.2017 - у розмірі 2112,00 грн.;

- згідно з дублікатом квитанції №0.0.875663358.1 від 20.10.2017 - у розмірі 2112,00 грн.;

- згідно з дублікатом квитанції від 24.04.2018 - у розмірі 2457,18 грн.;

- згідно з дублікатом квитанції від 30.07.2018 - у розмірі 2557,18 грн.;

- згідно з платіжним дорученням №2 від 19.10.2018 - у розмірі 2460,00 грн.;

- згідно з дублікатом квитанції від 15.01.2019 - у розмірі 2457,18 грн.;

- згідно з дублікатом квитанції №0.0.1368602369.1 від 30.05.2019 - у розмірі 2754,18 грн.;

- згідно з квитанцією №28661952-1 від 21.10.2019 - у розмірі 2754,20 грн.;

- згідно з дублікатом квитанції №0.0.1605506088.1 від 04.02.2020 - у розмірі 2754,18 грн.

Крім того, з виписки з електронного кабінету платника податків вбачається також сплата позивачем ЄСВ 19.07.2019 у сумі 2754,18 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що єдиний соціальний внесок за 2-4 квартали сплачено позивачем своєчасно та в повному обсязі.

Стосовно сплати позивачем ЄСВ за 1 квартал 2017 року, суд звертає увагу на те, що 11.01.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48445-17, якою позивачеві визначено до сплати борг з ЄСВ станом на 31.10.2018 у сумі 4121,18 грн.

На вказану вимогу позивачем була подана скарга до ДПС України, яка була направлена рекомендованим цінним листом з описом вкладення, який містить штамп відділення зв`язку про прийняття поштового відправлення 19.03.2019.

Ухвалою суду від 14.09.2020 про відкриття провадження у цій справі суд витребував від відповідача копію рішення, прийнятого ДФС України за результатом розгляду скарги позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2019 №Ф-48445-17.

Однак, вимоги суду в цій частині відповідачем виконані не були та не надані докази розгляду вищевказаної скарги позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2019 №Ф-48445-17, прийняття відповідного рішення за результатом такого розгляду та направлення його на адресу платника податків.

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись цією нормою, суд вважає за можливе визнати підтвердженим факт ненадання ДФС України відповіді (неприйняття рішення) за результатом розгляду скарги позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48445-17 від 11.01.2019, подану 19.03.2019.

У той же час, положеннями частини четвертої статті 25 Закону №2464 визначено, що податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення податковим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Таким чином, враховуючи ненадання контролюючим органом вмотивованого рішення за результатом розгляду скарги позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48445-17 від 11.01.2019, подану 19.03.2019, суд дійшов висновку про те, що така скарга є повністю задоволеною, а вимога – скасованою.

Суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Київській області не виклало жодних обставин чи пояснень щодо наявності або відсутності заборгованості позивача з ЄСВ за 1 квартал 2017 року, а також не висловило свою позицію щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48445-17 від 11.01.2019, на яку позивачем була подана скарга та яка вважається задоволеною з підстав, описаних вище.

При цьому, ухвалою суду від 14.09.2020 про відкриття провадження у цій справі суд витребував від відповідача інтегровану картку платника податків-позивача з ЄСВ за 2017-2020 роки.

Однак, вказана вимога контролюючим органом не була виконана, а замість ІКПП з ЄСВ відповідачем була надана ІКПП з єдиного податку, не зазначаючи при цьому причини ненадання витребуваних судом доказів, у тому числі, звернення до ГУ ДПС у м. Києві за їх отриманням, у разі неможливості надання ІКПП шляхом її роздрукування за допомогою АІС «Податковий блок».

Таким чином, враховуючи ненадання необхідних доказів та неможливість підтвердження відповідачем наявності у позивача заборгованості з ЄСВ за 1 квартал 2017 року та/або несвоєчасної сплати цієї заборгованості, суд у порядку частини дев`ятої статті 80 КАС України вважає за можливе визнати підтвердженими обставини відсутності такої заборгованості у позивача та факту несвоєчасної її сплати.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність визначених статтею 25 Закону №2464 передумов для застосування фінансових санкцій, що є підставою для скасування спірного рішення.

При цьому, суд зауважує, що спірне рішення було прийнято Головним управлінням ДПС України у Київській області, яке і має відповідати за позовними вимогами та бути належним відповідачем у цій справі.

Таким чином, позовні у позові до Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 847,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 04.08.2020 №32324983-1.

Натомість, відповідно до частини другої статті 4 Закону України «про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений з 1 січня 2020 року на рівні 2102 гривні.

Отже, розмір судового збору, який мав сплатити позивач при зверненні до суду, складає 840,80 грн. (2102 грн. х 0,4).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 840,80 грн.

Зайво сплачена сума судового збору у розмірі 6,40 грн. може бути повернута позивачу за його заявою відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №0036075405/1081 від 30.03.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

3. У позові до Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.