Рішення № 99652292, 15.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року справа №320/2676/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 73% до 70 % від сум грошового забезпечення та виплати у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 73% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 73% грошового забезпечення на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 № 11/981, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн; оклад за військовим званням - 1020,00 грн; надбавка за вислугу років (40 %) - 1676,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (20 %) - 1173,20 грн; надбавка за кваліфікацію клас 1 (5 %) - 158,50 грн; премія (125 %) - 3962,50 грн та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 73% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 № 11/981, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн; оклад за військовим званням - 1020,00 грн; надбавка за вислугу років (40 %) - 1676,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (20 %) - 1173,20 грн; надбавка за кваліфікацію клас 1 (5 %) - 158,50 грн; премія (125 %) - 3962,50 грн, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років згідно норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262), розмір якої становив на момент призначення 73 % сум грошового забезпечення. На підставі прийнятих Кабінетом Міністрів України постанов від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було здійснено перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2018 року, однак її розмір було зменшено на підставі частини другої статті 13 Закону №2262 в редакції, чинній на час перерахунку пенсії. На думку позивача, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262 не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а тому має застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії.

Також, позивач зазначила, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 позивачу було підвищено з 01.01.2018 розмір пенсії, однак виплата суми підвищення пенсії здійснюється поетапно, а саме: у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 %; у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 100% суми підвищення пенсії.

Крім того, позивач наголосила на тому, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, було визнано протиправними та нечинними, зокрема, пункти 1,2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103, якими була закріплена поетапна виплата суми підвищення пенсій, що, на думку позивача, свідчить про правомірність його вимог.

З огляду на викладене, позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними та такими, що порушують її право на пенсію в належному розмірі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідач правом на подання відзиву проти позову не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є військовою пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - Відповідач або ГУПФУ у Київській області) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХН (надалі — Закон № 2262-ХІІ).

У квітні 2018 року Відповідачем Позивачу було перераховано пенсію я 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІ1, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі-Постанова КМУ №704) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова КМУ № 103) на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.

Відповідно до вказаної довідки грошове забезпечення позивача складається з наступних складових:

- посадовий оклад-3170,00 грн.;

- оклад за військове звання - 1020,00 грн.;

- процентна надбавка за вислугу років (40 %) - 1676,00 грн.

Усього - 5866,00 грн.

Під час перерахунку пенсії позивача в квітні 2018 року відповідачем її основний розмір був зменшений з 73% до 70% грошового забезпечення., починаючи з 01.01.2018. Крім того, підвищення до пенсії виплачувалось в неповному розмірі: з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплачувалось 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019-75 %, і лише з 01.01.2020 виплачується 100 % суми підвищення пенсії.

У зв`язку з цим 26.01.2021 позивач звернулася до відповідача з вимогою перерахувати та виплати пенсію в розмірі 73% від суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, та виплачувати 100% підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018.

Листом від 19.02.2021 № 1000-0203-8/18713 відповідач відмовив позивачу в такому перерахунку та виплаті пенсії на підставі того, що перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 проведено відповідно до ст.ст. 13, 63 Закону № 2262-ХІ1 на умовах, у порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Окрім того, виплата перерахованих відповідно до пункту 1 вказаної постанови підвищених пенсій проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Іншого порядку проведення виплати перерахованих пенсій постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не передбачено.

Таким чином, Відповідач зазначив, що діяв в межах та на підставі чинного законодавства України.

Крім того, у зв`язку із тим, що 24.06.2020 набрало чинності рішення Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19, яким рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2019 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії щодо підготовки та надання до управління Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення, Позивач звернувся із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України з проханням оформити та надіслати до ГУ ПФУ у Київській області для перерахунку пенсії довідку про розмір її грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.

За результатом розгляду вказаної заяви Адміністрація Державної прикордонної служби України оформила та листом від 11.08.2020 № 0.11-9498/0/6-20-Вих надіслала до ГУ ПФУ у Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 07.08.2020 № 11/981 для перерахунку пенсії.

Проте Відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивачу на підставі зазначеної довідки.

У тому ж листі ГУ ПФУ у Київській області від 19.02.2021 № 1000-0203-8/18713 у перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки позивачу було відмовлено, у зв`язку з тим, що після проведеного перерахунку пенсій, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», Уряд не приймав рішень щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, ГУ ПФУ у Київській області зазначило, що у нього відсутні підстави для перерахунку пенсії Позивача на підставі довідки від 07.08.2020 № 11/981.

Відповідач стосовно позивача вчинив протиправні дії, які полягають в наступному:

1) Підчас перерахунку пенсії Позивача в березні-квітні 2018 року Відповідач вчинив протиправні дії та зменшив основний розмір пенсії Позивача у відсотках від грошового забезпечення з 73% до 70%.

2) Відповідач протиправно не виплачував Позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018, натомість з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплачував 50 %, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %, і лише з 01.01.2020 виплачує 100 % суми підвищення пенсії.

3) Відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у відмові перерахувати та виплатити пенсію Позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 № 11/981, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням 100% підвищення до пенсії.

Так, щодо зменшення основного розміру пенсії позивача у відсотках від грошового забезпечення.

Позивач є військовим пенсіонером, йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ в розмірі 73% грошового забезпечення.

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років з Автоматизованої системи розрахунку пенсій Пенсійного фонду України по пенсійній справі Позивача станом на 01.01.2018 встановлено, що після перерахунку розмір її пенсії становить 70 % від сум грошового забезпечення.

Наведені обставини свідчать, що відповідачем при проведенні даного перерахунку було зменшено основний розмір пенсії Позивача з 73% до 70 % грошового забезпечення.

Такі дії відповідача є протиправними, що обгрунтовується наступним.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення Позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1,-100 %, до категорії 2, - 95 %.

Як вже було зазначено вище. Позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 73% грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної систем и» від 08.07.2011 № 3668-VIІ (надалі - Закон № 3668- VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-УІІ (надалі - Закон № 1166-УІІ), який набрав чинності з 1 травня 2014 р., до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

Тобто зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення Позивачу пенсії.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині другій статті 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії Позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної Позивачу пенсії під час проведення Відповідачем її перерахунку з 01.01.2018.

Внесені Законом № 3668-УІІ та Законом № 1166-УІІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Таким чином, при перерахунку пенсії Відповідач повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, що діяла на час призначення Позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.

Частиною 3 статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ {надалі - Закон № 1058-ІУ).

Однак Законом № 2262-ХІІ та Законом № 1058-ІУ також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

Також варто зауважити, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, а стаття 13 цього Закону регулює лише порядок призначення пенсій. Відповідно зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, які б давала підстави для зменшення основного розміру пенсії Позивачу, не вносилися.

Оскільки перерахунок пенсії Позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища Позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18).

Таким чином, дії Відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії Позивача з 73% до 70 % від сум грошового забезпечення є протиправними, а тому слід зобов`язати Відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням основного розміру пенсії в розмірі 73% від сум грошового забезпечення.

Щодо протиправності виплати підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. в наступному порядку: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 % з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення.

Пунктом 1 Постанови КМУ № 103 передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ № 704.

У свою чергу пунктом 2 Постанови КМУ № 103 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї Постанови підвищених пенсій проводити у таких розмірах: з 01.01.2018-50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Згідно з вищевказаними Постановами виплата сум підвищення перерахованої пенсії, які мали бути перераховані та виплачені фактично зменшена (виплата 50 % та 75 %) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), що порушує право Позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була бути розрахована та виплачена Відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (надалі - Порядок № 45).

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, диспозицією наведеної статті встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає порядок виключно «перерахунку» усіх призначених за цим Законом пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. В той же час вказаними положеннями не визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок «виплати» перерахованих пенсій.

Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до частини четвертої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Частиною другою статті 55 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Усі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, норми Закону № 2262-ХІІ (а саме: частина третя статті 52, частина друга статті 55, частина четверта статті 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми Постанови КМУ № 103, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.

Відповідно до статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995, серія А, №332, с. 21, пункт 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону № 2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Відповідно положення вказаного нормативно-правового акту втрачають чинність з 05.03.2019 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018), і не можуть застосуватися Відповідачем для нарахування пенсії Позивачу з цієї дати.

Водночас, чинним законодавством не визначено наслідків визнання нормативно- правового акту протиправним щодо правовідносин, які мали місце під час його чинності, і для визначення цих наслідків, суд має керуватися статтею 6 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому в даному випадку необхідно виходити з положень верховенства права та забезпечення дотримання прав громадян.

Оскільки пункт 2 Постанови КМУ № 103, на підставі якого Позивачу, починаючи з 01.01.2018 пенсія виплачувалась в неповному обсязі, визнаний у судовому порядку протиправним з тієї підстави, що він суперечив положенням Закону № 2262-ХІІ, то втручання у право власності Позивача не може бути визнано законним. Тому відновлення порушеного права Позивача має бути здійснене з моменту такого порушення, тобто з 01.01.2018.

До того ж, варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, прийнятій у справі № 826/3858/18, вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.

Поруч з цим, суд звертає увагу на деякі судові рішення Верховного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду по аналогічним справам, по яким визнано протиправними дії територіального управління Пенсійного фонду України щодо поетапної виплати пенсії згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 103, зокрема:

- постанова Верховного Суду від 23.04.2020 у справі 2040/7219/18 (http://revestr.court.gov.ua/Review/88886287 );

- постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 по справі № 640/21631/18 ('http://revestr.court.gov.ua/Review/84922404'):

- постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 по справі № 640/15573/19 (http://revestr.court.gov.ua/Review/85962644'):

- постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі № 640/11367/19 (http://revestr.court.gov.Ua/Review/91719220-):

- постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 по справі № 620/416/20 (http://revestr.court.gov.ua/Review/92050309).

Щодо застосування висновків, викладених в постанові Верховного суду у зразковій справі № 160/3586/19.

Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 11.03.2020 у зразковій справі № 160/3586/19, в якій позивачем були заявлені вимоги щодо визнання протиправними Дій головного управління Пенсійного фонду України, які полягають у зменшенні розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 по 31.12.2019 - 75 % суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачу з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Проте Позивач у своєму позові заявляє позовну вимогу щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо виплати Позивачу у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області виплачувати 100 % суми підвищення пенсії Позивачу, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262- XII, Постановою КМУ № 704 та Постановою КМУ № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат.

Варто зауважити, що позовні вимоги, заявлені Позивачем, у її справі та позовні вимоги в зразковій справі № 160/3586/19 не є однаковими.

Зокрема, позовні вимоги у даній справі є ширшими та поглинають вимоги, заявлені у зразковій справі. Позивач заявив позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату 100 % підвищення пенсії з 01.01.2018. а позивач у зразковій справі заявив вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату 100 % підвищення пенсії з 05.03.2019.

Зазначене свідчить про відмінність предмету позову в даній справі та в зразковій справі. Адже в зразковій справі позивач просить виплачувати 100 % підвищення пенсії з 05.03.2019, не заявляючи таких вимог з 01.01.2018 по 05.03.2019.

Також різними є підстави позову у цих справах.

Так, підставою позову в зразковій справі є визнанням нечинним з 05.03.2019 пункту 2 Постанови КМУ № 103 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18.

У свою чергу підставою позову в цій справі є невідповідність (суперечність) пункту 2 Постанови КМУ № 103 положенням Закону № 2262-ХІІ з 01.01.2018 (з дати застосуванням цієї постанови Уряду).

Тому посилання деяких судів як на підставу для відмову в задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату 100 % підвищення пенсії позивачу з 01.01.2018 по 05.03.2019 на висновки, зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у зразковій справі № 160/3568/19, є помилковим та необгрунтованим, оскільки, як було зазначено вище, у цих справах є різні предмет та підстава позову.

Підтвердженням цього є висновок Верховного Суду, який ним зроблено в ухвалі від 24.06.2020 у справі № 440/4978/19.

В ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №440/4978/19 зазначено, що станом на дату вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заявника по цій справі, судом встановлено, що у Верховному Суді відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 2 Постанови КМУ № 103 у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно), що забезпечує спрямування судової практики в єдине правозастосування:

«Вказане підтверджує, що у зразковій справі № 160/3568/19 не було досліджено питання правомірності невиплати територіальним управлінням Пенсійного фону України пенсії військовому пенсіонеру у неповному розмірі у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, що відповідно унеможливлює застосування висновків, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові до даної справи».

Також при розгляді даного позову слід враховувати висновки Верховного Суду в постанові від 23.04.2020 у справі 2040/7219/18, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до обставин рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 62 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії 301.01.2018.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов наступного висновку:

«Так, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року, на підставі статті 63 Закону України № 2262-ХІІ, пункту 4 Порядку № 45.

Як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 Постанови КМУ № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами Постанови КМУ №103 фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.

Суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку; тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії», тому право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття Постанови КМУ № 103 було передбачено Законом № 2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Така правова позиція узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18, згідно з якою право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, aie й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви№ 68385/10 та№ 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов 'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У справі Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об 'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, оскаржувані пункти постанови КМУ № 103 всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 та Закону № 2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.

З огляду на наведене, пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили. »

Враховуючи наведене, Верховний Суд у своїй постанові від 23.04.2020 у справі № 2040/7219/18 встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого дійшли правильного висновку щодо зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 62 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018.

Аналогічний висновок був зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який у своїй ухвалі від 21.01.2021 у справі № 560/3762/18 зазначив, що по зразковій справі № 160/3586/19 Верховний Суд не надавав правової оцінки праву військовослужбовців на отримання 100 % суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року. У зв`язку з чим зазначена справа була передана на розгляд до Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, а позовні вимоги у справі № 200/6199/20-а не можуть бути обмежені лише виплатою 100 % суми підвищення з 05.03.2019.

Крім цього, доводи Відповідача щодо можливості здійснити перерахунок та виплату перерахованих пенсій лише після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005, справа «Кечко проти

України», суд зазначив: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань».

Таким чином, дії Відповідача, що полягають у виплаті Позивачу у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % підвищення до пенсії, є протиправними.

Отже слід визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо виплати Позивачу у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % підвищення до пенсії та зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області виплачувати 100 % суми підвищення пенсії Позивача, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-Х1І, Постановою КМУ № 704.

Щодо протиправності відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки від 07.08.2020 № 11/981.

Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців визначає Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення особам, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Частиною четвертою статті 63 вказаного Закону передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до ч. З ст. 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 {надалі - Порядок № 45) передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

При цьому сам по собі перерахунок може проводитися як за рішенням Уряду, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і за відповідною заявою пенсіонера.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20.12.2018 у справі № 686/15836/16-а та від 27.02.2019 у справі № 753/23503/16.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 2 вказаної Постанови було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 10 цієї Постанови вона набирала чинності з 01.03.2018.

Отже, з 01.03.2018 з набранням чинності Постановою КМУ №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у Позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.

Водночас, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 103.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 103 Уряд України постановив перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ № 704.

Постановою КМУ № 103 було внесено зміни до Порядку № 45.

Так, зокрема, у пункті 5 Порядку № 45 грошове забезпечення зменшено до таких наступних видів як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років.

У свою чергу додаток 2 до Порядку № 45 викладено в новій редакції, зокрема, з форми довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії було виключено додаткові щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Утім, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від

05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18 було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Варто наголосити, що Окружним адміністративним судом міста Києва було визнано нечинними саме зміни до пункту 5 і додатку 2 згаданого вище Порядку, а не безпосередньо пункт 5 і додаток 2 такого Порядку.

Тобто нечинним визнано положення нормативно-правового акту, яким вносилися зміни до основного нормативно-правового акту.

Таким чином, з моменту набрання рішенням законної сили застосуванню підлягає та редакція основного нормативно-правового акту, яка була чинною до внесення до нього змін, які визнані судом протиправними й нечинними.

Відтак, станом на час звернення Позивача із заявою до Відповідача про перерахунок пенсії чинними були норми постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 01.01.2016 (із останніми змінами до неї згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 847 від 28.10.2015), тобто в редакції, що діяла до внесення до неї змін Постановою КМУ № 103, які визнані судом протиправними і нечинними.

Водночас пунктами 1-3 Порядку № 45 (у редакції від 01.01.2016, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено наступне.

Перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством (пункт 1).

На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (пункт 2).

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про

розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із

додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (пункт 3).

У свою чергу, пунктом 5 цього Порядку (у редакції від 01.01.2016) передбачалося, що для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:

- посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;

- надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

- щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;

- інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію;

- щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах «С», у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром «Байконур», якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

Право особи на перерахунок пенсії здійснюється на підставі наданої пенсіонером довідки про зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення, який береться для обчислення розміру пенсії.

Отже, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас, відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-Х11.

Згідно з положеннями частин другої та третьої статті 51 Закону № 2262-Х11 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Відтак, ураховуючи вказані положення Закону та той факт, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в адміністративній справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019, перерахунок пенсії Позивачу має бути здійснено з 01.04.2019.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 17.12.2019 у зразковій адміністративній справі № 160/8324/19 (Пз/9901/20/19), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 (провадження № 11-20заі20).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 № 11/981, вбачається, що до складу грошового забезпечення Позивача входять:

- посадовий оклад - 3170,00 грн;

- оклад за військовим званням - 1020,00 грн;

- надбавка за вислугу років (40 %) - 1676,00 грн;

- надбавка за особливості проходження служби (20 %) - 1173,20 грн;

- надбавка за кваліфікацію клас 1 (5 %)- 158,50 грн;

- премія (125 %)-3962,50 грн.

Усього - 11160,20 грн. Разом з тим, обов`язок здійснити перерахунок пенсії виникає лише після отримання органом пенсійного фонду оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Факт отримання Відповідачем довідки від 07.08.2020 № 11/981 про розмір грошового забезпечення Позивача підтверджується матеріалами справи та листом Відповідача.

Натомість перерахунок пенсії Позивача Відповідачем не було здійснено, оскільки, як зазначив Відповідач, в ГУ ПФУ у Київській області відсутні підстави для перерахунку пенсії Позивача на підставі нової довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України.

У цьому контексті слід звернути увагу, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не наділений правом чинити перешкоди у реалізації законного права Позивача на пенсію у розмірі, що визначений Законом.

Варто зауважити, що перерахунок пенсії є однією з гарантій соціального захисту пенсіонерів, а також достойного рівня життя.

У свою чергу нездійснення перерахунку пенсії у випадках передбачених чинним законодавством, призводить до порушення майнових прав Позивача.

За таких обставин, відмова Відповідача здійснити перерахунок пенсії Позивачу на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 № 11/981 є протиправною дією.

Щодо порушення права Позивача на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-Х1І визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою та другою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, беручи до уваги, що Відповідач протиправно відмовив Позивачу у перерахунку його пенсії, Позивач був позбавлений частини своєї власності, що суттєво відобразилася на її матеріальному стані та благополуччі.

У цьому контексті Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Others v. Germany», пункт 74).

Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обгрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Міллер проти Австрії» від 16.12.1974 «обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 16.09.1996 у справі «Гайгузус проти Австрії» йшлося про те, що «у випадку, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що у свою чергу може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності».

Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

У пункті 50 рішення у справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

З цього випливає, що у практиці Європейського суду з прав людини виокремлюють три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу до Конвенції, а саме:

- чи є втручання законним;

- чи переслідує воно «суспільний інтерес»;

- чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

У випадках, коли хоча б одного критерію не буде додержано, Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Протоколу до Конвенції.

Так, зокрема, у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Крім того, при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23).

Відтак, беручи до уваги відсутність правових підстав у Відповідача для відмови у перерахунку пенсії Позивачу, позбавлення Позивача її «законних очікувань» на отримання пенсії у розмірі, що передбачений законом, у контексті вищезгаданих критеріїв-ґарантій говорить про незаконність втручання у її право власності.

З огляду на зазначене, можна стверджувати, що відмова Відповідача здійснити перерахунок пенсії Позивачу відповідно до довідки від 07.08.2020 № 11/981, свідчить про незаконне втручання у її право на мирне володіння майном і є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо обраного способу судового захисту.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою вказаної статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 73% до 70 % від сум грошового забезпечення та виплати у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в розмірі 73% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 73% грошового забезпечення на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 № 11/981, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн; оклад за військовим званням - 1020,00 грн; надбавка за вислугу років (40 %) - 1676,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (20 %) - 1173,20 грн; надбавка за кваліфікацію клас 1 (5 %) - 158,50 грн; премія (125 %) - 3962,50 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсію в розмірі 73% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2020 № 11/981, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн; оклад за військовим званням - 1020,00 грн; надбавка за вислугу років (40 %) - 1676,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (20 %) - 1173,20 грн; надбавка за кваліфікацію клас 1 (5 %) - 158,50 грн; премія (125 %) - 3962,50 грн, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.