Рішення № 99652265, 15.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року № 320/2794/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3018 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини 3018 Національної гвардії України в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3018 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 10 липня 2019 року;

- зобов`язати Військову частину 3018 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 10 липня 2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3018 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2019 року;

- зобов`язати Військову частину 3018 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3018 Національної гвардії України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 щорічної матеріальної допомоги;

- зобов`язати Військову частину 3018 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну матеріальну допомогу.

В обгрунтування таких вимог зазначив, що громадянин України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; далі - ОСОБА_2 , Позивач) проходив військову службу за контрактом з 11.07.2016 р. по 10.07.2019 р. санітаром медичного пункту Військової частині 3018 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: 39806952, місцезнаходження: 08291, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Проскурівська, буд. 18, військова частина; далі - В/ч 3018, Відповідач). Звільнений 10.07.2019 року Наказом командира військової частини 3018 № 147 від 10.07.2019 р. (копія контракту та витягу з наказу №147 від 10.07.2019 р).

В 2017 році позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 .

Позивач вважає, що на час прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військовою частиною протиправно не проведений повний розрахунок в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Зазначає, що додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, за період служби не надавалась і грошова компенсація за неї при звільнені не виплачувалась, а також позивачем не отримано компенсацію за невикористане, неотримане речове забезпечення та грошову виплату у якості щорічної матеріальної допомоги.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що його порушені права підлягають захисту, тому звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому висловив думку про те, що вимоги щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є незаконними, не обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зазначає, що командир військової частини та військова частина 3018 Національної гвардії України діяли виключно на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, Указами Президента України, іншими нормативно-правовими актами, при цьому не порушив, а ні прав, а ні інтересів позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національна гвардія України згідно вимог п. 1 ст. 1 Закону України “Про Національну гвардію України” є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Військова частина 3018 Національної гвардії України створена на підставі Конституції України, Закону України “Про Національну гвардію України” та інших законодавчих актів.

Звільнення військовослужбовців військової служби за контрактом здійснюється виключно у порядку, встановленому Законом України “Про військовий обов`язок та військову службу”, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (зі змінами), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454.

Крім того, згідно вимог ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до вимог ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в України, положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет. За вимогами ст. 22 Бюджетного кодексу України, військова частина 3018 є розпорядником відповідного рівня коштів бюджетного призначення і використовує кошти, які надійшли в порядку виконання Закону України «Про державний бюджет України».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 року, фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. Національна гвардія України забезпечується бойовою і спеціальною технікою, зброєю, спеціальними засобами, засобами індивідуального захисту особового складу відповідно до виконуваних ними завдань, матеріально-технічними засобами та продовольством в порядку централізованого постачання в системі Міністерства внутрішніх справ України. А відтак військова частина 3018 є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює видатки та платежі тільки в межах відповідних асигнувань, встановлених на поточний рік.

Таким чином, належні виплати позивачеві коштів після звільнення здійснюються після відповідного фінансування військової частини.

Так, у своїй позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Військову частину 3018 Національної гвардії України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, що не відповідає дійсності.

Згідно абз. 1 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення» (далі Постанова КМ 20.08.2014 №413) - особам, зазначеним в абз. 2 і 3 п. 2 цього порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені п. 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Згідно абзацу 4 пункту 6 Постанови КМ 20.08.2014 №413- комісії вивчають документи. У разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Отже, Позивач - ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій у 2017 році, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 від 15 березня 2017 року виданого Головним управлінням Національної гвардії України.

Щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд звертає увагу на те, що в цій частині вимог, на час розгляду справи, відсутній предмет спору, оскільки до матеріалів справи відповідачем долучено докази її виплати, зокрема, платіжне доручення від 19.04.2021 за №1049.

Щодо нарахування та виплати щорічної матеріальної допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 за №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» (далі - Інструкція №200).

Ця Інструкція №200 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

В позовній заяві позивач вказує, що йому не було виплачено щорічну матеріальну допомогу, що до такого, то слід зазначити, що такої виплати грошового забезпечення Інструкцією не передбачено.

Відповідно до п. 1 розділу XX Інструкції №200 - особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Відповідно до п. 2 розділу XX Інструкції №200 матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку. Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Отже, слід зазначити, що Позивачем не було надано рапорт з проханням виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а його твердження про те що Позивач звертався до командира військової частини 3018 з рапортом нічим не підтверджуються, доказів до позовної заяви не надано.

З огляду на викладене, зазначаємо, що у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся військовій частині на виплату грошового забезпечення у 2019 році, для виплати соціально побутових питань у вказаний період не було законних підстав.

Також, слід зазначити, що вимогами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указу Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

В матеріалах справи не містяться докази оскарження звільнення позивача та/або наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а відтак станом на момент прийняття наказу командира військової частини 3018 (по стройовій частині) від 10 липня 2019 року № 147 старший солдат ОСОБА_1 погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності оскаржуваної бездіяльності виконав повністю.

Водночас, командир військової частини та військова частина 3018 Національної гвардії України діяли виключно на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, Указами Президента України, іншими нормативно-правовими актами, при цьому не порушили, а ні прав, а ні інтересів позивача.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд висновує, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.