Рішення № 99652260, 15.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року № 320/2636/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.С.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Роменської Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу Національної поліції України від 30.12.2020 №718, яким капрала поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Лепіску Владислава Олександровича притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді «звільнення зі служби в поліції»;

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №1 о/с від 04.01.2021 в частині звільнення капрала поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді капрала поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 07 січня 2021 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 07 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов мотивовано протиправністю прийняття оскаржуваних наказів з огляду на відсутність беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку та необґрунтованим застосуванням дисциплінарного стягнення. Також, зазначено про порушення порядку виконання дисциплінарного стягнення та строків його застосування.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час службового розслідування по факту надходження інформації щодо можливих протиправних дій поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капрала поліції ОСОБА_1 , що виразилися в неповідомленні найближчого органу поліції про виявлене порушення. Зазначено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що останній скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку .

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16.03.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.04.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 13.04.2021.

13.04.2021 у судове засідання прибув позивач, відповідач належним чином повідомлений про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив. В адміністративній справі, у зв`язку із неявкою відповідача, відкладено розгляд справи на 24.05.2021.

24.05.2021 у судове засідання прибув представник відповідача, позивач належним чином повідомлений про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив. В адміністративній справі за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 17.06.2021.

17.06.2021 у судове засідання прибув представник позивача, відповідач належним чином повідомлений про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив. В адміністративній справі продовжено підготовче провадження та оголошено перерву до 01.07.2021.

01.07.2021 у судове засідання прибув представник відповідача, позивач належним чином повідомлений про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив. В адміністративній справі оголошено перерву до 08.07.2021.

08.07.2021 сторони належним чином повідомлені про дату, час в місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили. В адміністративній справі за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 20.07.2021.

20.07.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача. В адміністративній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.08.2021.

02.08.2021 у судове засідання прибули позивач, представник позивача та відповідача. В адміністративній справі, у зв`язку із викликом свідка по справі, оголошено перерву до 06.09.2021.

06.09.2021 у судове засідання прибули позивач, представник відповідача та свідок по справі.

IV.Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Капрал поліції ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), з 04.10.2019 проходив службу в органах Національної поліції України, про що свідчить витяг з наказу від 04.10.2019 №526 о/с По особовому складу про прийняття на службу до поліції та призначення переможців конкурсу.

Наказом від 13.11.2020 №1885 Головного управління Національної поліції в Київській області призначено службове розслідування на підставі наданої інформації про можливі протиправні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, зокрема, капрала поліції ОСОБА_1 , за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області.

За наслідками проведеного службового розслідування членами комісії затверджено 11.12.2020 висновок службового розслідування. У даному висновку вказано: «За порушення службової дисципліни, статей 3, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 11, 13 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337- VIII, підпункту 2 пункту 3 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, які виразились у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не доповіді про факт порушення службової дисципліни іншими працівниками поліції та не стриманні колег по службі від вчинення правопорушення поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капрала поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції».

Наказом ГУНП в Київській області від 30.12.2020 №718 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Київській області від 04.01.2021 №1 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи протиправними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 19 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (частина друга).

Згідно частини першої статті 8 Закону №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 11 Закону №580-VIII визначено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

За приписами частини першої статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (пункт 2); поважати і не порушувати прав і свобод людини (пункт 3).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша).

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (частина третя).

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина друга) Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта). У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів (частина п`ята). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята).

Наказом Міністерства внутрішні справ України від 09.11.2016 №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», зареєстровано в міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських пунктом 1 розділу ІІ яких встановлено, зокрема, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено, зокрема, знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку.

Згідно пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Ведення в головних управліннях Національної поліції областях, територіальних (відокремлених) підрозділах (управліннях, відділах, відділеннях) поліції) єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» регулюється «Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», який затверджений наказом МВС № 100 від 08.02.2019 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до цього Порядку :

- єдиний облік (далі - ЄО) - прийняття та реєстрація органами (підрозділами) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події;

- прийняття та реєстрація заяв (повідомлень) - отримання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події та присвоєння їм порядкового номера уповноваженими службовими особами органів(підрозділів) поліції.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за №1005/6196 (далі - Інструкція №455).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно пункту 1.2 Інструкції №455, видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6

VI. Оцінка суду

Системний аналіз наведеного правого регулювання дає підстави для висновку, що службове розслідування проводиться з метою виявлення причин та умов, що стали підставою для проведення службового розслідування, ступеня вини особи. Питання про наявність підстав для накладення на особу рядового і начальницького складу дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що наказом від 13.11.2020 №1885 Головного управління Національної поліції в Київській області призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області.

Так, в ході зазначеного службового розслідування було встановлено наступне.

До Головного управління 26.10.2020 з Баришівського ВП Переяслав- Хмельницького ВП ГУНП в Київській області надійшла інформація щодо можливих протиправних дій поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області капрала поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти №2 БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП НП України лейтенанта поліції ОСОБА_2 , поліцейського взводу № 2 роти № 1 БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП НП України сержанта поліції ОСОБА_3 та інспектора взводу № 2 роті № 2 БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП НП України лейтенанта поліції ОСОБА_4 . Вказану інформацію зареєстровано до ІТС ІПНП Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області за № 5814 від 26.10.2020.

Під час перебування на місці події поліцейськими було встановлено, що 26.10.2020 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (працівники БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП НП України) перебуваючи поза службою (після чергування на виборчих дільницях), з вогнепальною зброєю знаходились на озері, що розташоване поблизу с. Недра, Баришівського району, Київської області, з метою проведення свого дозвілля.

Того ж дня, до вищезазначених поліцейських, перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї, на автомобілі марки «BMW» номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_2 прибув ОСОБА_1 .

У той же час, незважаючи на порушення службової дисципліни, допущені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у порушення вимог підпунктів 11, 13 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», про вказаний факт керівництво не повідомив та вчинення таких порушень не припинив, а продовжив проводити своє дозвілля з вказаними працівниками поліції.

У подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з метою купівлі продуктів харчування та алкогольних напоїв на автомобілі останнього, поїхали до м. Березань, Київської області, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 залишились біля вказаної водойми.

Поліцейськими було пояснено, що під час руху по головній дорозі напрямку м. Березань з другорядної дороги раптово виїхав скутер під кернуванням, як встановлено пізніше, ОСОБА_7 1992 р.н., який своїми діями створив аварійно-небезпечну ситуацію, унаслідок якої ОСОБА_8 розпочав різко змінювати напрямок руху та гальмувати.

У подальшому, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля та підійшов до ОСОБА_7 під час чого, між ними на ґрунті вказаної ситуації виник конфлікт, який переріс у бійку.

З метою припинення бійки, враховуючи те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на зауваження не реагували, ОСОБА_1 з метою припинення конфлікту застосував відносно них власний засіб сльозогінної дії.

Надалі, ОСОБА_4 дістав з кобури стартовий пістолет, не знімаючи запобіжника, не досилаючи патрон до патронника та тримаючи ствол направленням у землю вимовив погрозу ОСОБА_7 про застосування зброї.

У подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сіли у вказаний автомобіль та поїхали до місць свого проживання, а ОСОБА_7 здійснив виклик на спецлінію « 102» та повідомив про вказану подію.

Як вбачається з висновку службового розслідування, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади слугували висновки про порушення позивачем вимог статей 3, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 11, 13 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337- VIII, підпункту 2 пункту 3 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, які виразились у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не доповіді про факт порушення службової дисципліни іншими працівниками поліції та не стриманні колег по службі від вчинення правопорушення поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області.

За наслідками проведення службового розслідування, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», про що видано відповідні накази від 30.12.2020 №718 та від 04.01.2021 №1 о/с.

Щодо правомірності винесення Головним управлінням Національної поліції в Київській області цих наказів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тому в межах розгляду цієї справи підлягають дослідженню виключно обставини наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, дотриманню відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Так, згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша). Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга). Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

З аналізу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту висновується, що підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституцій законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Проте, як підтверджується матеріалами справи та не є спірним в межах даної справи, всупереч зазначеній нормі закону позивач не повідомив про дану подію найближчий орган поліції.

Так, ведення в головних управліннях Національної поліції областях, територіальних (відокремлених) підрозділах (управліннях, відділах, відділеннях) поліції) єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» регулюється «Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», який затверджений наказом МВС № 100 від 08.02.2019 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до цього Порядку :

- єдиний облік (далі - ЄО) - прийняття та реєстрація органами (підрозділами) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події;

- прийняття та реєстрація заяв (повідомлень) - отримання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події та присвоєння їм порядкового номера уповноваженими службовими особами органів(підрозділів) поліції.

Тобто, з наведеного чітко випливає, що повідомлення (реєстрація) про кримінальні правопорушення та інші події це процедура, яка включає в себе повідомлення особи про подію та присвоєння їй порядкового номера в підрозділі поліції, що свідчить про реєстрацію такого повідомлення.

Відповідно до ч. 6 розділу II Порядку №100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

У даному випадку дисциплінарною комісією чітко встановлено, що позивач невідкладно не повідомив орган поліції та вказану подію жодним іншим чином не зареєстрував, про що відсутні відомості у матеріалах службового розслідування, що свідчить про порушення останнім ч. 2 ст. 18 Закону №580-VIII.

В контексті спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Слід зазначити, що дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін. Дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції та її працівників в очах громадськості, та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд вважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (ст. 64 Закону № 580-VIII).

Отже, діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов`язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 804/8515/17.

При цьому, судом враховується, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Застосування ж дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахування обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний повідомити про подію, яка з ним сталась найближчий орган поліції.

Зазначена поведінка позивача безумовно призвела до підриву авторитету правоохоронних органів, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов`язків.

За висновком суду, працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій або негайно повідомляти про дії, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

Водночас, надаючи оцінку аргументам позивача щодо порушення відповідачем порядку виконання дисциплінарних стягнень в частині того, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення застосовано щодо нього у період його тимчасової непрацездатності суд зазначає, наступне.

Позивачем долучено до матеріалів справи листок непрацездатності виданий 26.12.2020 КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» та довідку №7 видану КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради», згідно якої ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у період з 04.01.2021 по 18.01.2021 (а.с. 20, 21).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно пункту 1.2 Інструкції №455, видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6..

Таким чином, окрім листка непрацездатності можуть видаватися інші документи про тимчасову непрацездатність лише у випадках, перелічених у пункті 1.2 Інструкції №455, а саме: іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах і організаціях України, видається витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується термін тимчасової непрацездатності, якщо інше не передбачено міжнародними угодами (пункт 1.13); особам, направленим фельдшером здоровпункту під час робочої зміни до лікувально-профілактичного закладу, листок непрацездатності видається з моменту звернення у здоровпункт у разі визнання їх тимчасово непрацездатними. Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався в здоровпункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоровпункт до закінчення робочої зміни (пункт 2.7); довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря і печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається особам, які проходять обстеження: - з приводу встановлення причинного зв`язку захворювання з умовами праці, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; - за направленням слідчих органів, прокуратури і суду (пункт 2.17); довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається: - у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки; - особам, які проходять обстеження в лікувально-профілактичних закладах за направленням військових комісаріатів; - особам, які проходять додаткове наркологічне обстеження в умовах стаціонару відповідно до пункту 11 Інструкції про профілактичний наркологічний огляд та його обов`язкові обсяги, затвердженої наказом МОЗ України від 28.11.97 №339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.12.97 за №586/2390; - особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності (пункт 2.18); особам, які перебувають під арештом та проходять судово-медичну експертизу, листок непрацездатності не видається (пункт 2.20); якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою МОЗ України (ф. №138/0). Довідка про догляд за хворою дитиною видається до одужання дитини від гострого захворювання або досягнення ремісії у разі загострення хронічного захворювання, з продовженням у порядку, передбаченому п.2.2 цієї Інструкції (пункт 3.4); для догляду за хворим старше 14 років, який знаходиться на стаціонарному лікуванні, згідно з висновком ЛКК про необхідність індивідуального догляду, видається довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря та печаткою лікувально-профілактичного закладу (пункт 3.16); жінкам, які не підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, видається довідка форми №147/о «Довідка для призначення і виплати державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування», затвердженої наказом МОЗ України від 18.03.2002 №93, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.04.2002 за №346/6634 (пункт 6.6.).

Оскільки довідка КНП «Березанської міської лікарні Березанської міської ради» від 04.01.2021 №7, видана позивачу про тимчасову його непрацездатність з підстав, не передбачених пунктом 1.2 Інструкції №455, зазначена довідка не може вважатись належним доказом відсутності позивача на робочому місці у період з 04.01.2021 по 18.01.2021. За висновком суду, таким доказом може бути лише листок непрацездатності, що відповідатиме положенням пунктів 1.1 та 1.2 Інструкції №455.

При цьому судом враховується, що 04.01.2021 перебуваючи на службі ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 30.12.2020 №718 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», про що свідчить його підпис на зазначеному наказу та свідчення ОСОБА_1 допитаного в судовому засіданні, як свідка.

Щодо посилання позивача на неспівмірність застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції, то суд вважає такі безпідставними, оскільки за встановлених обставин службового розслідування, з огляду на грубе порушення службової дисципліни, що дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, застосування такого заходу відповідачем є правомірним.

Також, суд відхиляє твердження позивача про порушення строку застосування дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що висновок службового розслідування затверджено 11.12.2020, тобто в межах місячного строку з дня його призначення керівником.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого позивача звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому підстави для скасування наказів Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.12.2020 №718 та від 04.01.2021 №1 о/с, відсутні.

Водночас відмова у задоволенні первинної позовної вимоги є підставою для відмови і похідних від неї вимог. Відтак, решта позовних вимог, які є похідними також є необґрунтованими.

Щодо строків звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано місячний строк, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України для подання позову про оскарження наказів Головного управління Національної поліції в Київській області №2699 від 30.12.2020 №718 та від 04.01.2021 №1 о/с, оскільки фактично він був ознайомлений з наказом №1 о/с - 21.01.2021, водночас з позовом до суду позивач звернувся 20.02.2021, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення, в якому надійшла позовна заява. Відтак, позивач звернувся до суду в межах місячного строку з моменту, коли йому стало відомо про виконання дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду належні і допустимі докази, а відтак, довів правомірність своїх рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 15 вересня 2021 р.