Рішення № 99652144, 10.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року Справа № 280/4481/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №36430 від 29.06.2021) просить:

визнати дії, рішення відповідача, повідомлених в листах №0800-0202-8/1438 від 13.01.2021, №0800-0202-8/22766 від 29.03.2021 стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу, та бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивачу - протиправними;

скасувати рішення відповідача, повідомлених в листах №0800-0202-8/1438 від 13.01.2021, №0800-0202-8/22766 від 29.03.2021 стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу, та бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 30.12.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на її банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

стягнути з відповідача кошти в сумі 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, вказаними вище.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 30.12.2020 представник позивача звернувся безпосередньо до відповідача з особистою відповідною заявою позивачки про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції, проте відповідач в своїх рішеннях №0800-0202-8/1438 від 13.01.2021 та №0800-0202-8/22766 від 29.03.2021 протиправно відмовив у призначенні пенсії позивачці. Стверджує, що при віці 68 років і страховому стажі 34 роки позивачка досягла усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані до виїзду, ані станом на сьогоднішній день пенсія позивачці не призначалася, відповідно пенсійних виплат не отримує. Вказує, що твердження відповідача щодо недотримання вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, не відповідає дійсності, з огляду на те, що Пенсійний фонд не може вимагати подання заяви виключно у формі, яка відповідає затвердженій у Порядку, а тому відмовивши позивачці в розгляді її заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки, як пенсіонерки. Крім того, зауважує, що немає ніяких підстав для ствердження, що буцімто позивачка відповідно до вимог п. 2.9 або 2.22 Порядку №22-1 зобов`язана надати відповідачу саме паспорт громадянина України (вилучений у позивачки) та що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, на підставі якого була веріфікована особа позивачки при підписанні довіреності та заяви, не відповідає вимогам п. 2.9 Порядку. На підставі викладеного, просить захистити права позивача шляхом визнання протиправними та скасування рішень №0800-0202-8/1438 від 13.01.2021, №0800-0202-8/22766 від 29.03.2021, визнання дій відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії та його бездіяльності щодо її призначення протиправними та зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачці з 30.12.2020 та здійснювати виплату пенсії на її банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також стверджує, що відповідачем їй нанесено моральну шкоду у вигляді страждань та принижень, яких позивачка зазнала внаслідок протиправних дій, бездіяльності та рішень відповідача вказаних в позові, котрі діяли на позивачку які всі разом, так і кожен з них окремо, при цьому, оцінює нанесену їй моральну шкоду в сумі 100000,00 грн. та просить зобов`язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду в повному розмірі.

Ухвалою суду від 07.06.2021 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. Відповідно до ухвали суду від 06.07.2021 позивачу продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою судді від 19.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 02 серпня 2021 року надіслав суду відзив на адміністративний позов (вх. № 43888), у якому пояснює, що представник позивача звернувся з заявою в рамках Закону України «Про звернення громадян» та надав копії наступних документів заявника: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, трудової книжки, диплома, свідоцтва про укладення шлюбу, довідки від 23.12.2020 №665 та скановані копії заяви про призначення пенсії, посвідчення адвоката та ордер, при цьому представника було повідомлено, що є певний порядок дій для призначення пенсії, котрим він не скористався та повернуто документи представнику. Таким чином, наголошує, що позивачу не було відмовлено в призначенні пенсії, тобто відповідач не виносив рішення щодо відмови в призначенні пенсії, але роз`яснено процедуру та порядок звернення за призначенням пенсії, якої позивач не став дотримуватись і звернувся до суду. Стосовно компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер, не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Щодо проведення індексації вказує, що соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсія, обчислені з урахуванням абз. першого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не відносяться до об`єктів індексації. Стосовно відшкодування моральної шкоди звертає увагу, що позивач безпідставно визначив розмір моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., жодних доказів в обґрунтування залежності цієї суми від понесених ним душевних страждань не надано, розрахунку розміру моральної шкоди позивачем теж не надано. Тобто, позивачем не доведено, що діями відповідача щодо роз`яснення порядку призначення пенсії їй заподіяно моральну шкоду, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями в відповідача та заподіяння позивачу шкоди, не зазначено, з яких міркувань виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №45318 від 10.08.2021), у якій вказує, що аналіз відзиву доводить, що у відповідача відсутні будь-які б то не було підстави проти задоволення позовних вимог позивачки. З огляду на викладене, а також наведену судову практику в аналогічних справах, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон типу Р, серії НОМЕР_1 , орган видачі 1200, дата видачі 22 квітня 2004 року, дійсний до 22 квітня 2024 року. До 2007 року позивач проживала у м. Запоріжжі, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

30 грудня 2020 року представник позивача, який діє на підставі ордеру та виданої йому довіреності, звернувся через електронний кабінет порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії.

До заяви надав скановані копії наступних документів: особистою заявою позивача від 02.11.2020, паспорту громадянина України для виїзду за кордон, картки платника податків, трудової книжки, диплома, свідоцтва про укладення шлюбу, довідки Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 23.12.2020 №665 про отримання допомоги по безробіттю.

Проте, представником позивача отримано лист-відповідь ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.01.2021 №0800-0202-8/1438, у якому із посиланням на приписи п. 1, п. 2.9, п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», повідомлено, що звернення розглянуто на вебпорталі Пенсійного фонду України в рамках Закону України «Про звернення громадян». Отже, враховуючи вищезазначене, після звернення ОСОБА_1 з заявою відповідного зразка, паспорта громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, можливо буде повернутись до питання призначення пенсії.

19 березня 2021 року уповноважений представник позивача з`явився особисто до відповідача з оригіналами наведених вище документів та подав особисту заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, однак листом №0800-0202-8/22766 від 29.03.2021 ГУ ПФУ в Запорізькій області повернуто оригінали заяви про призначення пенсії від 02.11.2020 ОСОБА_1 та довідки від 23.12.2020 №665 та вказано про необхідність звернення позивача з заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, для повернення до питання призначення пенсії.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).

Пунктом 1.2 Порядку № 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Тобто, пунктом 1.2 Порядку № 22-1 передбачено можливість подачі такої заяви як особисто майбутнім пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Також, постановою Пенсійного фонду України № 13-1 від 30.07.2015 затверджено Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України (далі - Положення № 13-1).

Пунктом 1 розділу 4 Положення № 13-1 визначено, що надання органами Пенсійного фонду послуг в електронній формі здійснюється з використанням технологій віддаленого доступу (веб-технологій) та автоматизованої передачі і обробки інформації і включає: реєстрацію користувачів електронних послуг на веб-порталі; доступ до розміщеної на веб-порталі інформації; доступ для користувача електронної послуги до інформації про стан відомостей про застраховану особу, пенсійних виплат, стан відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, стан взаєморозрахунків за зобов`язаннями платника (за умови підтвердження ідентифікації особи, що одержує доступ, шляхом реєстрації особи в базі даних веб-порталу); замовлення та отримання в електронному вигляді довідок та/або витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру з використанням перевірочних кодів (для користувачів, які зареєстровані на веб-порталі та ідентифіковані за допомогою кваліфікованого електронного підпису); замовлення послуги інформування за допомогою СМС-повідомлення; взаємодію користувача електронної послуги з органами Пенсійного фонду з питань: заповнення бланків заяви, скарги, пропозиції, запиту в електронній формі; стану розгляду заяв, скарг, пропозицій, запитів, поданих в електронній формі; подання запитів для підготовки в паперовій формі довідок, інших документів, які заявник одержує під час особистого звернення до органів Пенсійного фонду; попереднього запису на прийом в органі Пенсійного фонду; одержання іншої необхідної довідкової інформації (місцезнаходження, телефони органів Пенсійного фонду, новини тощо). Електронні послуги можуть надаватися через агентські пункти після ідентифікації особи засобами веб-порталу.

Таким чином, на даний час подати документи на призначення пенсії можливо через особистий кабінет порталу електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою кваліфікованого електронного підпису або з`явитися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ПФУ як особисто, так і його уповноваженим представником.

З огляду на вказане, суд вважає необґрунтованим твердження представника відповідача щодо звернення 30 грудня 2020 року уповноваженого представника із заявою в рамках Закону України «Про звернення громадян», оскільки матеріали справи містять заяву про призначення пенсії від 30.12.2020, подану адвокатом Маломедом Вадимом, який діє на підставі ордеру та виданої йому довіреності, в інтересах ОСОБА_1 . При цьому, до поданої заяви представником також було долучено належним чином завірену копію особистої заяви позивача від 02.11.2020. Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані.

До того ж, пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до заяви про призначення пенсії було долучено скановані копії наступних документів: паспорту громадянина України для виїзду за кордон, картки платника податків, трудової книжки, диплома, свідоцтва про укладення шлюбу, довідки Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 23.12.2020 №665 про отримання допомоги по безробіттю

Твердження відповідача щодо недотримання позивачем встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки останній не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка, а відповідачем остаточне рішення стосовно розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком не приймалося, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки зі змісту заяви представника позивача слідує, що вона має безпосередній зміст стосовно призначення пенсії за віком, містить всю необхідну інформацію.

Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17 зроблено висновок, що зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується), які подаються саме при призначенні пенсії. Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід також вказати, що згідно з пунктом 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI).

Згідно з абзацом 1 частин 1-3 статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.

Пунктом 14 частини 7 статті 22 Закону № 5492-VI визначено, що до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: дата закінчення строку дії документа.

Пунктом 1 Перехідних положень Закону № 5492-VI визначено, що документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Згідно з підпунктом 2 пункту 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі: закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії.

З вищевикладеного слідує, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що засвідчує особу, виключно протягом дії такого паспорта та втрачає чинність після закінчення строку його дії.

Суд зазначає, що на момент подання заяви про призначення пенсії строк дії паспорту позивача для виїзду за кордон не сплинув (термін дії продовжено до 22.04.2024), отже це є належним доказом та дійсним документом, що засвідчує особу, її вік та громадянство України.

При ухваленні рішення судом враховано, що 19 березня 2021 року уповноважений представник позивача з`явився особисто до відповідача з оригіналами наведених вище документів, що саме представником відповідача не спростоване.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність доводів ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не надання оригіналу паспорта громадянина України.

Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 регламентовано, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 обумовлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку №22-1).

Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про призначення пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.

Таким чином, на думку суду, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивача, поданої уповноваженим представником 30 грудня 2020 року через вебпорта ПФУ, та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій, скасування рішення відповідача, повідомлених в листах №0800-0202-8/1438 від 13.01.2021, №0800-0202-8/22766 від 29.03.2021, стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу, оскільки, як встановлено судом вище, рішення про відмову в призначенні пенсії фактично відповідачем не приймались.

Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд зазначає таке.

За приписами частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина 4 статті 245 КАС України).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, у межах спірних правовідносин не відповідає фактичним обставинам справи, об`єкту порушеного права, оскільки відповідачем рішення щодо призначення пенсії позивачу не прийнято, як і не було розраховано страховий стаж та не розглянуті подані документи, тобто право позивача на призначення пенсії порушується бездіяльністю відповідача щодо неприйняття відповідного рішення.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються, вчиняючи замість нього дії, які входять до його безпосередньої компетенції та які він мав вчинити.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховний Суду від 07.02.2019 в справі №813/1062/14.

Ураховуючи викладене та з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком , поданої уповноваженим представником 30 грудня 2020 року на вебпорталі Пенсійного фонду України, та зобов`язати відповідача прийняти рішення за заявою позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

За таких обставин, суд не вбачає також підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача виплати пенсії з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., слід зазначити наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивачем не доведено, що бездіяльністю відповідача щодо непризначення позивачу пенсії за віком з 30 грудня 2020 року заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних пояснень, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, з врахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт бездіяльності відповідача щодо непризначення та невиплати позивачу пенсії не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

За таких обставин і правового врегулювання, суд доходить висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав та відповідних доказів.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1812,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої уповноваженим представником 30 грудня 2020 року на вебпорталі Пенсійного фонду України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану уповноваженим представником 30 грудня 2020 року на вебпорталі Пенсійного фонду України, та прийняти рішення за результатом її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак