Рішення № 99652127, 16.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2021 року (14:00)Справа № 280/3610/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 28.08.2020 № 1960; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2020 № 0004630719.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактична перевірка має проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 ПК України. Для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Зазначає, що у спірному накази вказано лише посилання на конкретні підстави проведення перевірки. Зазначає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки. Відтак, наказ про проведення перевірки позивача є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо виявленого під час перевірки порушення вимог чинного законодавства, а саме, зберігання пального без наявності ліцензії, позивач зазначає таке. У перевіряємому періоді позивач не займався діяльністю із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) в розумінні абз. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». У позивача відсутні стаціонарні споруди, обладнання чи ємності за фактичним місцем розташуванням ТОВ «Конвеєр» - 71313, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський р-н, с.Велика Знамянка, пров. Свободний, 1-А, які б призначалися для зберігання дизельного палива, бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів. У зв`язку з тим, що позивач має у своєму користуванні земельні ділянки понад 3 тисячі гектарів, що розташовані в різних частинах Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області і для обробітку яких задіяна власна або орендована сільськогосподарська техніка (трактори, комбайни, сівалки, обприскувачі та ін.) та машини придбання палива здійснюється виключно в обсягах достатніх для виконання необхідних поточних агротехнологічних заходів (оранки, посіву, внесення мінеральних добрив, обприскування, культивації, зробу врожаю та ін.). Враховуючи вищевикладене, в перевіряємому періоді придбане пальне для власного споживання приймалось (оприбутковувалось) за фактичним місцем розташуванням позивача - 71311, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський р-н, с. Велика Знам`янка, пров. Свободний, буд. 1-А, виключно до пересувних ємностей, в яких забезпечувалося їх одночасне доставлення і видача для поточного використання (споживання). Зазначає, що в перевіряємому періоді дизельне паливо придбавалось виключно для власних потреб. Також позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписане не уповноваженою особою. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 07.06.2021.

01.06.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №31238), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає. Зазначає, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Конвеєр» допущено зберігання пального в період з 01.04.2020 до 09.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального. Зазначає, що підставою для проведення фактичної перевірки є підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України. Також зауважує, що нормами Податкового кодексу України, не передбачено такої вимоги, як зазначення інформації про хоча і можливі, проте конкретні порушення платником податку податкового законодавства та зазначення в наказі конкретних підстав призначення перевірки. На думку відповідача, в наказі достатньо зазначати про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, в тому числі в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального. Також зазначає, що відповідачем під час перевірки встановлено, що позивач місцем провадження діяльності зі зберігання та реалізації пального ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, ліцензію на право зберігання пального, ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі в перевіряємий період не отримував. Отже, відповідачем встановлено, що позивач без наявності відповідної ліцензії здійснював придбання та зберігання дизельного палива, що є порушенням законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підготовче засідання відкладено до 30.06.2021 та до 07.07.2021.

Ухвалою суду від 07.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладений розгляд справи до 09.08.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 09.08.2021.

У судовому засіданні оголошено перерву до 06.09.2021.

Учасники справи у судовому засіданні 06.09.2021 просили суд розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, про що подано відповідні клопотання.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Відповідачем 28.08.2020 виданий Наказ №1960 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого мала бути здійснена фактична перевірка ТОВ «Конвеєр» тривалістю 10 діб з 07.09.2020 за період з 01.04.2020 по день закінчення фактичної перевірки з питання здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар, виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального (а.с.59).

07.09.2020 оформлені направлення на перевірку №№520,521 (а.с.60).

Копія наказу на проведення перевірку та направлення вручені директору ТОВ «Конвеєр» 07.09.2020.

07.09.2020 з 14 год. 05 хв. розпочата фактична перевірка позивача, за результатами якої складений акт №0660/08-01-05/19274438 від 16.09.2020 (а.с.68-72).

Під час проведення перевірки використано: база даних ІС «Податковий блок», Єдиний ліцензійний реєстр, інформаційна система ІС «Податковий блок», первинні документи, бухгалтерських документи (п. 10 Розділу 2 акту перевірки).

У п. 3.1 Акту зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку (журнал обліку ПММ) виявлені залишки ПММ: ДП – 19546 л., бензин А-92 – 4325,5л., бензин А-95 – 1698,6 л. Також зазначено, що вимірювання не проводилось у зв`язку із відсутністю на підприємстві вимірювальних приладів.

Під час перевірки встановлено та у акті розділі 4 акту зафіксовані порушення позивачем: ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме ТОВ «Конвеєр» за місцем провадження діяльності зі зберігання пального за адресою: 71313, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський р-н, с.Велика Знамянка, пров. Свободний, 1-А, здійснював зберігання пального в період з 01.05.2020 до 03.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального.

За наслідкам проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» №0004630719 від 02.11.2020, яким до позивача за платежем: «адміністративні штрафи та інші санкції» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись із наказом на проведення перевірки та прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Досліджуючи правомірність спірного наказу та податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Суд встановив, що перед початком проведення фактичної перевірки, директору ТОВ «Конвеєр» вручена копія наказу, пред`явлені направлення на проведення фактичної перевірки. Зазначене підтверджується його підписами на направленнях.

Як встановлено судом, відповідачем на підставі оскаржуваного наказу від 28.08.2020 №1960 «Про проведення фактичної перевірки» проведено фактичну перевірку позивача, результати якої оформлено актом №0660/08-01-05/19274438 від 16.09.2020. За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняте повідомлення-рішення форми «С» №0004630719 від 02.11.2020, яким до позивача за платежем: «адміністративні штрафи та інші санкції» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн.

Суд зазначає, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є оскарження саме рішення, прийнятого за результатами перевірки.

З огляду на встановлені судом обставини даної справи, а саме реалізацію оскаржуваного наказу від 28.08.2020 №1960 «Про проведення фактичної перевірки» шляхом проведення відповідної перевірки та складання за її результатами акту перевірки та прийняттям податкового повідомлення-рішення №0004630719 від 02.11.2020, скарження такого наказу, на думку суду, не є належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку, а тому заявлені позовні вимоги у частині скасування наказу контролюючого органу від 28.08.2020 №1960 задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0004630719 від 02.11.2020, то на думку суду у вказаній частині позов є таким, що підлягає задоволенню через наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/955-ВР).

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем статті 15 Закону № 481/95-ВР у зв`язку із зберіганням пального - дизельного палива та бензину без отримання відповідної ліцензії.

Позивач зазначав, що пальне ним придбавалось виключно для власних потреб. Вказане твердження позивача відповідачем не заперечувалось та не спростоване.

Висновок про порушення позивачем вимог законодавства щодо зберігання пального без відповідної ліцензії сформований в результаті дослідження перевіряючими під час фактичної перевірки податкових баз даних, договорів постачання нафтопродуктів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, паспортів якості, сертифікатів відповідності, журналу обліку ємностей.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок, що позивач за адресою: АДРЕСА_1 , зберігає пальне без відповідної ліцензії.

При цьому відповідач у акті зазначає, що залишки пального є зафіксованими згідно даних бухгалтерського обліку станом на 07.09.2020 на 14 год. 05 хв.

Позивач зазначав, що все пальне придбалось для власних потреб та розливалось у пересувні ємності, які в свою чергу розвозили пальне на відповідні земельні ділянки. Позивач зазначив, що має у своєму користуванні земельні ділянки понад 3 тисячі гектарів, що розташовані в різних частинах Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. Для обробки вказаних земель задіяна сільськогосподарська техніка. Саме для функціонування техніки позивачем придбавалось пальне.

Суд зазначає, що документи чи матеріали, які могли бути підставою для відображеного в акті фактичної перевірки висновку про зберігання позивачем придбаного пального у ємностях за вказаною вище адресою ані в акті перевірки, ані в додатках до нього не вказані.

При цьому суд зазначає, що перевірка даних бухгалтерського обліку не є фактичною перевіркою пального у ємкості.

У акт перевірки зазначено, що вимірювання об`єму залишків ПММ не проводилося, відомості про фактичні залишні ПММ занесені до акті перевірки відповідно до бухгалтерських документів, які надані позивачем.

Тобто, податковим органом не встановлено фактичну наявність у позивача ПММ.

Акт перевірки має містити опис встановленого порушення та докази його вчинення.

Разом із тим, із дослідженого акту судом встановлено, що ревізори обмежились описом факту придбання палива, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання.

Отже, суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів факту зберігання позивачем пального або доказів наявності залишків такого пального на час проведення фактичної перевірки.

Під час проведення перевірки ревізори обмежились перевіркою наданих позивачем пояснень та бухгалтерських документів не встановивши фактичні залишки ПММ, та відповідно висновки такої перевірки, не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Оскільки податковим органом під час фактичної перевірки не встановлено об`єму залишків ПММ, який зберігався позивачем, то суд вважає застосування щодо позивача штрафної санкції – протиправним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду спору відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому, позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволення позовних вимог сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7500,00грн. необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» (71313, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський р-н, м. Велика Знам`янка, пров. Свободний, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 19274438) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004630719 від 02.11.2020, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.09.2021.

Суддя Ю.В. Калашник