Рішення № 99652077, 16.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2021 року (10:00)Справа № 280/3324/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2021 № № 0000228-2405-0826, № 0000229-2405-0826, № 0000230-2405-0826, № 0000231-2405-0826, № 0201242-2405-0826, № 0201244-2405-0826.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником будинку у с.Шелюги Мелітопольського району Запорізької області площею 306,70кв.м. та співвласником квартири у м Києві загальною площею 38,71кв.м. Зазначає, що позивачем отримані податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких визначено податкове зобов`язання за 2018, 2019, 2020 роки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач зазначає, що рішенням Запорізької міської ради встановлено нульову ставку податку щодо різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таким чином оскаржувані рішення є протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 27.04.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 24.05.2021.

19.05.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28222), в якому зазначає, що згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування. Також зазначає, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна позивач є власником будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 306,7 кв.м, частка власності - 1/1 від загальної площі об`єкту оподаткування та квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 37,71 кв.м., частка власності - 1/2 від загальної площі об`єкту оподаткування тобто 19,36 кв.м. Зазначає, що рішенням Київської міської ради від встановлено місцеві податки і збори, що складає 37,23 грн. за 1 кв.м2 та за 2019 - 2020 роки по об`єктах оподаткування, ставка податку на житлові приміщення визначена рішенням Київської міської ради від 18 жовтня становить 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року та автоматично розрахована з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0.75% від розміру мінімальної заробітної плати та складає 1.125 %. Також Рішенням Якимівської селищної ради 7 скликання від 22.06.2017 № 4 затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та становить 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати (3723 грн.), встановленої законом на 01 січня звітного 2018 року, що складає 18,615 грн. за 1 кв.м. та за 2019 - 2020 роки по об`єктах оподаткування, ставка податку на житлові приміщення визначена 0,4 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року за 2019 рік 16,692 грн. за 1 м2 та за 2020 рік 18,892 грн. за 1 кв.м. Також відповідач зазначає, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України). Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.09.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 06.09.2021.

Учасники справи у судовому засіданні 06.09.2021 просили суд розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, про що подано відповідні клопотання.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач – ОСОБА_1 є власницею ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 38,71 кв.м.

Також, відповідно до Витягу про Державну реєстрацію прав, позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 306,7 кв.м., частка власності - 1/1.

Контролюючим органом сформовано податкові повідомлення–рішення від 15.04.2021:

№ 0000228-2405-0826, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 2293,23 грн.;

№ 0000229-2405-0826, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 2557,42 грн.;

№ 0000230-2405-0826, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 407,02 грн.;

№ 0000231-2405-0826, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 322,78 грн.;

№ 0201242-2405-0826, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у розмірі 2595,48 грн.;

№ 0201244-2405-0826, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у розмірі 460,67 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями–рішеннями, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У відповідності до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.

Так, згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Отже, в силу вимог п. б) пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України платником зазначеного податку є одна з осіб-співвласників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Судом встановлено, що позивачці на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 належить частка квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 38,71 кв.м.

Відтак, до спірних правовідносин належить застосовувати п. б) пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України.

Разом з тим, суду не надано доказів наявності між співвласниками зазначеної квартири угоди щодо визначення особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а так само не надано судового рішення з цього приводу.

Отже, визначення загальної площі об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності позивачки, здійснене без врахування вимог п. б) пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України.

Суд зазначає, що у податкового органу відсутнє право визначати частку платника податків у спільній сумісній власності, таке право в силу вимог цивільного законодавства реалізується співвласниками, за їх згодою, або встановлюється судом, у разі якщо співвласники не дійшли згоди щодо належних їм часток у спільній сумісній власності.

Крім того, п. 266.4 ст. 266 ПК України врегульовано питання встановлення та застосування пільги із сплати цього податку.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", яке опубліковано шляхом розміщення на офіційному сайті міськради (надалі - Положення) (текст рішення Запорізької міської ради розміщено в публічному доступі в мережі Інтернет за посиланням https://zp.gov.ua/upload/editor/rish_mr_5_ob.pdf).

До вказаного "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Зазначені Рішення Запорізької міської ради судом протиправними та нечинними не визнавались.

Пунктом 2.4 Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати цього податку.

Так, відповідно до підпункту 2.4.1. п. 2.4 Положення, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

За правилами пп. 2.4.2 п. 2.4 Положення, міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

В абз. 1 пп. 2.5.2 п. 2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49) зазначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

За розрахунками відповідача позивачці належить 326,06 кв.м: 19,36кв.м. у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та 306,7 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому суд вище зазначив, що вирахувана відповідачем площа належної позивачці у вказаній квартирі не відповідає даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене та те, що, навіть за розрахунками податкового органу, у власності позивачки перебувають частки в житловій нерухомості загальна площа яких не перевищує 370 кв.м, то до позивачки має застосовуватися зазначена пільга, а саме нульова ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, загальна частка у яких не перевищує 370 кв.м.

Щодо посилань відповідача на те, що рішенням Київської міської ради від встановлено місцеві податки і збори, що складає 37,23 грн. за 1 кв.м2 та за 2019 - 2020 роки по об`єктах оподаткування, ставка податку на житлові приміщення визначена рішенням Київської міської ради від 18 жовтня становить 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року та на те, що рішенням Якимівської селищної ради 7 скликання від 22.06.2017 № 4 затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та становить 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати (3723 грн.), встановленої законом на 01 січня звітного 2018 року, що складає 18,615 грн. за 1 кв.м. та за 2019 - 2020 роки по об`єктах оподаткування, ставка податку на житлові приміщення визначена 0,4 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року за 2019 рік 16,692 грн. за 1 м2 та за 2020 рік 18,892 грн. за 1 кв.м., то суд зазначає таке.

Позивач зареєстрована у м.Запоріжжі, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - є місцевим податком.

Відтак, щодо позивача має бути застосовано зменшення бази оподаткування об`єктів житлової нерухомості, у відповідності до рішенням Запорізької міської ради.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00грн. має бути стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2021 № № 0000228-2405-0826, № 0000229-2405-0826, № 0000230-2405-0826, № 0000231-2405-0826, № 0201242-2405-0826, № 0201244-2405-0826, які прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.09.2021.

Суддя Ю.В. Калашник