Рішення № 99651481, 06.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 р. Справа№200/5446/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.,

при секретарі: Зурабашвілі А.О.,

за участю:

позивача не з`явився,

представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

06.05.2021 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи 5) про визнання протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат з 01.05.2016 року, зобов`язання поновити нарахування страхових виплат та сплатити заборгованість з 01.05.2016 року.

Так, у позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він є отримувачем страхових виплат та внутрішньо переміщеною особою. Вказав, що з травня 2015 року він перебуває на обліку як отримувач страхових виплат в Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01.05.2016 року з невідомих йому причин страхові виплати було припинено. 15.04.2021 року він звернувся до управління із заявою про поновлення страхових виплат, сплату заборгованості та надання довідки про розмір окремо нарахованих та окремо виплачених сум страхових виплат з червня 2014 року. 19.04.2021 року управлінням була надана відповідь про те, що з 01.05.2016 оку припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належний соціальний захист.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У період з 08.07.2021 року по 13.07.2021 року включно суддя Мозговая Н.А. перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.07.2021 року о 12 год. 00 хв. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Клопотання представника відповідача про витребування доказів – задоволено. Зобов`язано позивача надати у строк до 29.07.2021 року реквізити банківського рахунку, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України».

23.07.2021 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав реквізити поточного рахунку, відкритого у ТВБВ №10004/63 філії ДОУ АТ «Ощадбанк».

Ухвалою суду від 29.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.09.2021 року об 11 год. 00 хв.

У період з 30.07.2021 року по 03.09.2021 року суддя Мозговая Н.А. перебувала у щорічній та додатковій відпустці.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач, скориставшись своїм правом, отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа на підставі заяви від 27.08.2015 року в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Костянтинівка Донецької області з травня 2015 року по квітень 2016 року включно на підставі довідки ВПО. Костянтинівським міським відділенням відповідно до п.6 ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» припинено виплати з 01.05.2016 року у зв`язку із закінченням терміну дії довідки ВПО. Позивач для продовження дії довідки ВПО до відповідного органу не звертався. Будь – яких заходів з приводу поновлення страхових виплат протягом усього періоду позивач не приймав. Додав, що позивач не надав жодних документів, у тому числі докази наявності рахунку відкритого в ПАТ «Державний ощадний банк України». Зазначає, що управління не має правових підстав для здійснення нарахування та виплати страхових виплат. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування – на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.03.2018 року №0000501633 (а.с.13,16).

Відповідач є юридичною особою, має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №127920 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності безстроково та 45% втрати професійної працездатності (а.с.15).

ОСОБА_1 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально – Міському районі м. Горлівки Донецької області.

З червня 2014 року по теперішній час м. Горлівка знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження згідно Переліку населених пунктів, затвердженого Розпорядженням КМУ від 07.1.1.2014 року №1085-р (а.с.11).

06.05.2015 року позивач звернувся до відділення ФССНВВ і ПЗ у м. Костянтинівці Донецької області із заявою, у якій просив виплатити йому раніше призначену страхову виплату за період, в якому проведено платежі відділенням виконавчої дирекції Фонду та продовжити раніше призначену страхову виплату у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (а.с.32).

Постановою ФССНВВ у м. Костянтинівці від 18.05.2015 року №0534/74651/48214.1/25 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.05.2015 року по 07.10.2015 року включно (а.с.34).

Постановою Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.05.2016 року №0534/74651/74651/28 припинено позивачу виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Причина припинення: закінчення терміну довідки (ВПО). Виплату припинено з 01.05.2016 року (а.с.35).

З відомості про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» за період з травня 2016 року по квітень 2021 року вбачається, що позивачу не нараховані та не виплачені страхові виплати за вказаний період(а.с.37).

З листа від 22.04.2021 року №01-04/15-837 представнику позивача повідомлено про те, що управлінню не відомо з травня 2016 року місцезнаходження позивача на території підконтрольній українській владі та сам факт перебування його в живих, засоби зв`язку з ним (а.с.11).

15.04.2021 року позивач звернувся до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою, у якій просив поновити виплату щомісячних страхових виплат, сплатити заборгованість по страховим виплатам, яка виникла на теперішній час (а.с.9).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).

Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N 1706-VII).

Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.

Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

З огляду на матеріали справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону №1105 визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Відповідно до ч. 1ст. 46 Закону № 1105 страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції»).

За приписами п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, уразі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі-постанова № 365) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що Постановою Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.05.2016 року №0534/74651/74651/28 припинено позивачу виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Причина припинення: закінчення терміну довідки (ВПО). Виплату припинено з 01.05.2016 року (а.с.35).

Водночас, суд зазначає, що страхові виплати позивачу призначені безстроково та Законом 1105-XIV не передбачено припинення страхових виплат у зв`язку скасуванням дії довідки ВПО.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, встановлених Законом для невиплати сум страхових виплат.

Суд вважає за необхідне зауважити, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності дій щодо припинення позивачу щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.05.2016 року.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачем протиправного рішення (постанови), суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.05.2016 року №0534/74651/74651/28 «Про припинення щомісячної страхової виплати», а не визнання протиправними дій.

Як наслідок, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поновити нарахування страхових виплат позивачу та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01.05.2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наявність відкритого поточного рахунку в АТ «Ощадбанк» підтверджується карткою реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Щодо позиції відповідача про порушення строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком).

На необхідність застосування крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі № 21-1249а16), а також в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, ухвалою суду від 11.05.2021 року позивачу було поновлено строк звернення до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI зі змінами та доповненнями(далі Закон № 3674) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року складає 2270,00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу не майнового характеру.

Таким чином, позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при частковому задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень до Державного бюджету України у розмірі 454,00 грн. та з позивача у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи 5) про визнання протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат з 01.05.2016 року, зобов`язання поновити нарахування страхових виплат та сплатити заборгованість з 01.05.2016 року – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.05.2016 року №0534/74651/74651/28 «Про припинення щомісячної страхової виплати».

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи 5) поновити нарахування страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01.05.2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Свободи, будинок №5) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

У судовому засіданні 06.09.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 16.09.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая