Рішення № 99651231, 09.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Справа № 160/2349/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.04.2021, просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії: виплачувати пенсію з розрахунку 35 років стажу і більше;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його бездіяльністю, компенсувати ОСОБА_1 невиплачену раніше різницю між нарахованою та належної за законом пенсією, виплативши 7 516 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, при призначенні пенсії, протиправно не враховано період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з жовтня 2002 року по грудень 2003 року включно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 160 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 06.04.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 відкрито провадження у справі № 160/2349/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

07.05.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідно до вимог Порядку № 22-1, що діяли на дату призначення ОСОБА_1 пенсії, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, у тому числі за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку органу Пенсійного фонду. За даними системи персоніфікованого обліку (пропорційно сплаченим внескам) містяться відомості про сплату внесків за період підприємницької діяльності позивача з 01.10.2002 року по 31.12.2003. Тому позивачеві, листом від 31.10.2019 № 7766/Д-09 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано роз`яснення щодо обчислення страхового стажу за період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2003, та було запропоновано звернутись до відділу обслуговування громадян № 2 (Лівобережного сервісного центру у м. Дніпрі) з відповідною заявою.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.03.2019 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія ОСОБА_1 призначена із загального стажу 34 роки 04 місці 16 днів.

09.11.2020 ОСОБА_1 звернувся через ВЕБ-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із проханням включити до страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2003 та здійснити відповідний перерахунок пенсії, оскільки він вважає, що дані періоди не зараховані до страхового стажу.

23.12.2020 відповідач листом № 24508-22978/Д-01/8-0400/20 повідомив позивача, що детальне роз`яснення щодо обчислення страхового стажу за період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2003, йому було надано листом відділу з питань перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління від 31.10.2019 № 7766/Д-09.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст. 8 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Згідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно пункту «б» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Суд зазначає, що позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача саме в частині не зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2003.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що саме у період з 01.10.2002 року по 31.12.2003 року позивач здійснював підприємницьку діяльність.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем було надано, зокрема: копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 від 27.08.2002, копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 27.08.2002; копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 16.09.2002; копії книг обліку доходів і витрат підприємця для платників єдиного податку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що період з 01.10.2002 по 31.12.2003, в який позивач працював, застосовуючи спрощену систему оподаткування та сплачував податки до Пенсійного фонду, має бути зарахований до його страхового стажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині не зарахування зазначеного періоду до трудового (страхового) стажу позивача, оскільки наявні докази перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплати останнім страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичною особою-підприємцем.

Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивача період провадження підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2003 та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення.

Що стосується позовних вимог відносно стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його бездіяльністю, компенсувати ОСОБА_1 невиплачену раніше різницю між нарахованою та належної за законом пенсією, виплативши 7 516 грн., то такі вимоги на переконання суду є передчасними та заявленими на майбутнє.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності: з 01.10.2002 по 31.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення ним підприємницької діяльності: з 01.10.2002 по 31.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії, починаючи з дати призначення – 25.03.2019 із урахуванням зарахування до його страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності: з 01.10.2002 по 31.12.2003.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 09.06.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко