Рішення № 99651187, 16.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року Справа № 160/11103/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ”” (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексеєкно, 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ”” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, у якому позивач просить:

– визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 29.01.2021 року - №UA110050/2021/000010/1.

– визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 22.04.2021 року - №UA110050/2021/000039/1.

– стягнути на рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ”” (код ЄДРПОУ 42634661) судові витрати по даній справі у вигляді витрат на оплату судового збору в сумі 2270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовні тим, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за основним методом, що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішеннь, які звернені до оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року від Дніпровської митниці Держмитслужби на адресу суду від 03.08.2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що 27.01.2021 року та 20.04.2021 року позивач звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України. Посадовою особою Дніпровської митниці Держмитслужби здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількосному вмразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

Рішення про коригування митної вартості товару - №UA110050/2021/000010/1 від 29.01.2021 року.

- документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано;

- декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи не надавалися;

- транспортний документ щодо перевантаження до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженнням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару;

- у рахунку про надання ТЕО від 25.01.2021 року №L40214 визначено термін оплати 26.02.2021 року. До митного офрмлення декларантом платіжні документи не надано.

Рішення про коригування митної вартості товару - №UA110050/2021/000039/1 від 22.04.2021 року.

- документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано;

- відсутність банківських платіжних доручень, в зв`язку з чим митниця не мала можливості здійснити перевірку числового значення заявленої декларантом митної вартості;

- транспортний документ щодо перевантаження до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженнням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару;

- у рахунку про надання ТЕО від 16.04.2021 року №L41045 визначено термін оплати 29.05.2021 року. До митного офрмлення декларантом платіжні документи не надано;

- надані до митного оформлення документи, не містять відомостей щодо якісних/технічних характеристик оцінюваного товару, що вплив на його вартість.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства, а підстави для задоволення позову відсутні.

30.08.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» зареєстровано 19.11.2018р., номер запису: 12241020000087941, основний вид економічної діяльності: Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (код 46.61).

19.12.2019 р. ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» укладено з компанією QINGDAO YUANHENG HAND TRUCK CO., LTD, (Китай) зовнішньоекономічний контракт №YUAN – 1 – 2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

27.01.2021 року до Дніпровської митниці Держмитслужби задекларовано шляхом подання електронної митної декларації, зареєстрованої за № 110050/2021/000525, товари - тачки ручні двоколісні несамохідні для легких будівельних та садово-городних робіт у кількості 3100 шт., колеса для тачок в кількості 3956 шт., покришки з камерами для тачок в кількості 500 шт., камери для тачок в кількості 1546 шт. та підшипники в кількості 2394 шт. на загальну суму 55209 долларів США, що надійшла за специфікацією №6 від 19.11.2020, інвойсом №20191101YUAN-5 від 25.11.2020 р., коносаментом № UTRUST20110180 від 28.11.2020 р. на умовах FOB-Qingdao, Китай, згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.

На підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, передбачені ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 19.12.2019 року №YUAN – 1 – 2020, додаток (специфікація) до нього від 19.11.2020 року №6, рахунок - фактура від 25.11.2020р. №20191101YUAN-5, пакувальний лист від 19.11.2020 року.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємством надано митниці: договір міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019 року, заявку на перевезення №1/41 від 19.11.2020 року, коносамент № UTRUST20110180 від 28.11.2020 року, рахунок на оплату морського фрахту № L40214 від 25.01.2021 року, залізничні транспортні накладні № 42160663, №42612150 від 21.01.2020 року.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею підприємству було направлено повідомлення, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України та митним органом додатково витребувані від підприємства додаткові документи.

Листом від 29.01.2021 року № 01-29/01 підприємство надало митниці роз`яснення щодо висунутих зауважень про розбіжності та додаткові документи, а саме:

– акт від 25.01.2021 року (код 3000);

– технічну специфікацію б/н;

– комерційну пропозицію (оферта) від 12.11.2020 року б/н;

– прайс-лист від 04.11.2010 року б/н;

– контракт № YUAN – 1 – 2020 від 19.12.2019 року.

29.01.2021 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості UA UA110050/2021/000010/1.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України підприємство задекларувало зазначені у контракті товари, а митниця 29.01.2021 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110050/2021/000608, у зв`язку з чим різниця від митної вартості, визначеної підприємством та скоригована митницею склала 136287,00 грн., з якої за ввізним митом 41734,51 грн., ПДВ — 94552,49 грн. відповідно до розрахунку, зазначеного в гр. 47 “В” “Подробиці розрахунків”.

20.04.2021 року до Дніпровської митниці Держмитслужби задекларовано шляхом подання електронної митної декларації, зареєстрованої за № 110050/2021/0003628, товари - тачки ручні двоколісні несамохідні для легких будівельних та садово-городних робіт у кількості 4000 шт. на загальну суму 49900 долларів США, що надійшла за специфікацією №5 від 18.11.2020, інвойсом №20191101YUAN-6 від 02.02.2021 р., коносаментом № UTRUST21020140 від 10.02.2021 р. на умовах FOB-Qingdao, Китай, згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.

На підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, передбачені ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 19.12.2019 № YUAN – 1 – 2020, додаток (специфікація) до нього від 18.11.2020 року №5, рахунок - фактура від 02.02.2021р. №20191101YUAN-6, пакувальний лист від 02.02.2021 року, платіжне доручення в іноземній валюті №193 від 01.12.2020 року, комерційна пропозиція виробника від 11.11.2020 року.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємством надано митниці: договір міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019 року, заявку на перевезення №1/52 від 20.01.2021 року, коносамент домашній № UTRUST21020140 від 10.02.2021 року, рахунок на оплату морського фрахту № L41045 від 16.04.2021 року, залізничні транспортні накладні № 42551671, №42551713, №42551689 від 18.04.2021 року.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею підприємству було направлено повідомлення, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України та митним органом додатково витребувані від підприємства додаткові документи.

Листом від 22.04.2021 року № 01-22/04 підприємство надало митниці роз`яснення щодо висунутих зауважень про розбіжності та додаткові документи, а саме:

– акт б/н від 16.04.2021 року;

– каталог виробника товару №б/н;

– прайс-лист від 05.11.2020 року б/н.

22.04.2021 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості UA UA110050/2021/000039/1.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України підприємство задекларувало зазначені у контракті товари, а митниця 23.04.2021 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110050/2021/003773, у зв`язку з чим різниця від митної вартості, визначеної підприємством та скоригована митницею склала 214518,25 грн., з якої за ввізним митом 67036,95 грн., ПДВ — 147481,30 грн. відповідно до розрахунку, зазначеного в гр. 47 “В” “Подробиці розрахунків”.

Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару на предмет його відповідності закону, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато- логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК Україниорган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, відносно спірних ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності:

1. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги )т не надано;

2. Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваного товару декларантом не надано. На момент заявлення товарів до митного оформлення, заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена;

3. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Вищезазначені відомості відстуні у наданих прайс-листах та комерційних пропозиціях;

4. Документального підтвердження договірних відносин між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з транспортною або експедиційною компаніями до митного контролю та оформлення не надано;

5. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що до митного оформлення не надавався. Виявлена невідповідність викликає сумніви у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат на транспортування та перевантаження;

6. Не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату наданих транспортних послуг.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що документально не підтверджено умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги).

Така підстава митниці є необ`єктивною та носить формальний характер, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контрактом №YUAN – 1 – 2020 сторонами узгоджені документи які повинні надатися для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином підприємство, в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Змінами, внесеними до ч.1 ст. 53 МК України виключено вимогу щодо подання органу дохлдів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією.

Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з ч. 2 ст. 264 МК України.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням МК України.

Згідно з ч.3 ст. 53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постановах Верховного Суду України від 02.03.2018 року №804/2997/17 та від 19.03.2019 року №810/4116/17.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що декларантом не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваного товару.

Зазначене зауваження не може вважатись розбіжністю в наданих документах, передбачених ч.2 ст. 53 МК України, яка має вплив на правильність визначення митної вартості, оскільки надання банківських платіжних документів для підтвердження митної вартості товару здійснюється при умові — якщо рахунок сплачено.

Специфікацією передбачений термін оплати поставленої партії товару — 90 днів від дати фактичного отримання товару. Термін оплати за товар на день декларування не сплинув, оплата товару не здійснювалсь, в зв`язку з чим надання митниці банківських платіжних документів було не можливим з об`єктивних причин.

08.02.2021 року платіжним дорученням №307 продавцю сплачено 49709,36 долларів США за товар, поставлений за специфікацією №6. Додатковою угодою №5 від 16.06.2021 року сторони змінили умови та строки передбачивши оплату в розмірі 49709,36 долларів США протягом 90 днів від дати фактичного отримання товарів, а оплату 5500 долларів США здійснити до 31.12.2021 року.

Умовами оплати вартості поставленої партії товару за специфікацією №5 від 18.11.2021 року є попередня оплата в розмірі 70000 долларів США на протязі 90 днів з момента підписання специфікації та оплата 596104,50 долларів на протязі 90 днів від дати фактичного отримання товару.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України умовою надання банківських платіжних документів є здійснення оплати за поставлений товар. На день декларування товару платіжним дорученням №193 від 01.12.2020 року сплачено 70000 долларів США, товар фактично отримано 19.04.2021 року.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Уявлення митного органу щодо проміжку часу для винесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішується сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Не має будь яких підтав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постановах Верховного Суду України від 11.04.2018 року №804/4680/16, від 20.03.2018 року №815/4132/17 та від 19.11.2019 року №804/911/14.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що відстуні у наданих прайс-листах та комерційних пропозиціях відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.

Чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальтноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи те, що комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, та вказівку на найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару, а інформація, що міститься в комерційній пропозиції та прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не виникає ніяких сімнівів що надані документи, передбачені ч.3 ст. 53 МК України стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару, яка пропонується для придбання.

Відповідно до положення п.4 ч.1 ст.3 ЦК України. Яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігірує ні в односму документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата йго складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суд не бере до уваги з огляду на те, що — по перше, не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по друге, прайс-лист — це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по третє -, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Посилання відповідача на те, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін, на думку суду, є необгрунтованими.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась в рішеннях Верховного Суду (постанови №804/14558/15 від 07.08.2018 року, №804/1755/17 від 21.08.2018 року, №820/859/17 від 13.09.2019 року, №520/10709/18 від 06.02.2020 року, №810/690/17 від 23.20.2020 року).

Щодо доводів відповідача стосовно того, що не надано до митного контролю та оформлення документального підтвердження договірних відносин між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з транспортною або експедиційною компаніями.

Лінійний та домашній коносамент на практиці розглядається як альтернатива один одному і не мають різниці у товаророзпорядчих властивостях.

Світова практика міжнародного морського перевезення вантажів свідчить про те, що власники морських суден, первізники та морські лінії мають у різних портах світу своїх представників — морських агентів.

Морський агент — це уповноважена судновласником особа, призначена ним для безпосереднього обслуговування належних судновласникові судів в певному порту або портах, для надання сприяння капітанові судна у взаємиах з вантажовласниками, портовими і адміністративними владою і для скорочення часу стоянки судна в порту.

Згідно з ч.1 ст. 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Морський агент виконує формальності та дії, повязані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовні послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Компанії NEW LINE LTD та ICS LTD , які зазначені в коносаментах № UTRUST20110180 від 28.11.2020 року та № UTRUST21020140 від 10.02.2021 року в якості особи до якої треба звертатись в порту вивантаження з питань доставки вантажу, є агентами морської лінії (морськими агентами) в порту призначення.

Ніяких договірних стосунків з цими компаніями в рамках договору фрахту не має, в зв`язку з чим надання будь-якого документального підтвердження не можливе.

В договрі міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019 на перевізника не покладено обов`язків експедитора щодо організації міжнародного морського перевезення та не надано прав щодо укладення договорів з третіми особами та залучення їх до перевезення. Перевізник виключно виконує міжнародне морське перевезення (фрахт) контейнерів замовника.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що до митного оформлення не надавався. Виявлена невідповідність викликає сумніви у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат на транспортування та перевантаження.

Зазначене не може вважатись розбіжністю в наданих документах, яка дає підстави для коригування митної вартості, оскільки ніяким чином не впливає на числові значення транспортних витрат як складової частини митної вартості.

Поставка контейнерів здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення (фрахта) №1510/912/2019 від 15.10.2020 року. Перевізником (фрахтувальником) за договором виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA», яка відповідно до п.2.2 договору зобов`язана видати та надати замовнику коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» в рамках укладеного договору видано коносамент, як основний транспортний документ, що підтверджує факт перевезення контейнерів відповідно до узгодженої заявки. Договором не передбачено надання перевізником інших перевізних документів.

Вимога митного органу про надання іншого транспортного документу посилаючись на факт перевантаження, грунтується на припущеннях. Факт наявності такого документу нічим не підтверджується.

Що стосується перевантаження, то відповідно до п.4.3 Договору міжнародного морського перевезення (фрахту) у випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (іновайсі) та акті виконаних робіт.

Отже, перевантаження контейнерів на інше судно в порту перевалки відноситься до соновних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту і не є додатковими послугами перевізника.

Загальна вартість транспортних витрат включаючи перевантаження контейнерів, як складова митної вартості товару, підтверджується наданими документами — договором фрахту, іновайсом на сплату вартості перевезення, актом виконаних робіт, заявкою на перевезення.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату наданих транспортних послуг.

Зазначене зауваження протирічить документам, наданим до митного оформлення, а також твердженням митниці, зазначених в рішеннях.

Як вбачається з наданих іновайсів, в усіх випадках митного оформлення товарів термін оплати, зазначений в іновайсах на момент декларування не сплинув, оплата коштів за іновайсами не здійснювалась, а тому надання банківських платіжних документів на день митного оформлення було не можливим.

Фактично оплата транспортних витрат по міжнародному морському перевезенню контейнерів за іновайсом № L40214 від 25.01.2021 року була здійснена 09.03.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №45 від 09.03.2021 року.

Оплата транспортних витрат по міжнародному морському перевезенню контейнерів за іновайсом № L41045 від 16.04.2021 року була здійснена 04.06.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №56 від 04.06.2021 року.

Щодо обгрунтованості застосування митним органом другорядного методу (резервного методу) визначення митної вартості придбаного позивачем товару відповідно до ст. 64 МК України, суд зазанчає наступне.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості митниця зазначила, що митна вартість задекларованих товарів скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ — резервним методом, згідно з положеннями ст. 64 МК України, та грунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг.

Як вбачається зі змісту зазначених рішень митниці, у них міститься посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Митного кодексу України.

Суд робить висновок, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

За таких обставин, у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

У ході судового розгляду справи відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Зі справи вбачається, що подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

На підставі встановлених судом обставини, суд зробив висновок, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішеннями №UA110050/2021/000010/1 від 29.01.2021 року та №UA110050/2021/000039/1 від 22.04.2021 року і, як наслідок, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем протиправно, отже є такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ”” підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 5 262,08 грн, що документально підтверджується платіжним дорученням №896 від 31.05.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 5 262,08 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд також відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм дає суду можливість зробити висновок про те, що витрати сторонина правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано лише копію договорів про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2020 року, від 26.07.2021 року, копію довіреності від 11.01.2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1879 від 14.07.2008 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, зазначені в позовній заяві, мали бути вчинені адвокатом фактично та дійсність їх вчинення має бути підтверджено належними доказами.

Суду не надано жодного належним чином складеного документа на підтвердження витраченого адвокатом часу на надання послуг з визначенням переліку наданих послуг та витраченого часу на надання таких послуг, документу, який має посилання на адміністративну справу, в межах якої повинні бути сплачені ці кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Оскільки жодних документів на підтвердження понесених витрат та наданих послуг з їх переліком та витраченим часом, визначенням їх доцільності, суду не надано, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ”” (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексеєкно, 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 29.01.2021 року - №UA110050/2021/000010/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 22.04.2021 року - №UA110050/2021/000039/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ”” (49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексеєкно, 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5 262,08 грн

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Ніколайчук