Рішення № 99651122, 16.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року Справа № 160/7179/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.10.2019 № 0003431304, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.10.2019 № 0003451304, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.10.2019 № 0003441304, податкову вимогу форми «Ф» Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.12.2019 № 110484-57/83.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо порушень вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету є необґрунтованими, а тому прийняті за наслідками таких висновків спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 01.06.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 відкрито провадження у справі № 160/7179/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30.06.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки позивача встановлено факт за ознакою доходу, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого за кредитом за його самостійним рішенням. На підставі зазначеного акту складено спірні податкові повідомлення-рішення, якими нараховані штрафні санкції позивачу та податкову вимогу. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 замінено відповідача – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.10.2006 між позивачем – ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11057749000 на суму 56 300,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 223 961,40 грн. на день укладання договору.

В забезпечення Договору про надання споживчого кредиту № 11057749000 від 16.10.2006 було укладеного Договір іпотеки житлового приміщення № 11057749000-З від 16.10.2006, за яким в іпотеку було передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,8 кв.м., житлова площа 46,4 кв.м.

В подальшому, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1 від 12.12.2011, відповідно якого відбулося відступлення права вимоги заборгованості (заміни кредитора у зобов`язанні) включаючи суму наданого кредиту, відсотки нараховані банком за користування кредитом, комісії, штрафні санкції.

18.10.2017 ТОВ «Кей-Колект» самостійно було прийнято рішення про анулювання (прощення) частини кредитної заборгованості, та повідомлено боржника (фізичну особу) ОСОБА_1

ТОВ «Кей-Колект» було надано ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу № 18/10/17/733307/1 від 18.10.2017.

В результаті звернення стягнення на предмет іпотеки по кредитним договорам № 11057749000 ТОВ «Кей-Колект» було набуто право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Залишок заборгованості які підлягає анулюванню, становив 47 968,62 швейцарських франків або 1 152 361,29 грн.:

- заборгованість за тілом кредиту – 33 960,42 швейцарських франків або 815 839,05 грн.;

- заборгованість за відсотками – 14 008,20 швейцарських франків або 336 522,24 грн.

Як вбачається з наявного підпису на повідомленні про анулювання боргу позивач отримав вказане повідомлення особисто 25.10.2017.

Вказаним повідомленням звернуто увагу позивача на те, що відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача отриманим як додаткове благо, і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Також, 25.10.2017 ТОВ «Кей-Колект» задовольнив свої вимоги за кредитним договором № 11057749000 від 16.10.2006, забезпечені іпотекою (іпотечний договір № 11057749000-З від 16.10.2006), в порядку позасудового врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки від імені іпотекодержателя, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 77,8 кв.м., житлова площа 46,4 кв.м.).

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомленням № 72432/10/04-36-57-08 від 27.11.2018 повідомило ОСОБА_1 , про необхідність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та документальне підтвердження отриманого доходу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Ненадання вищезазначених пояснень та документального підтвердження є підставою для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до вимог ст. 78 ПК України.

Повідомлення направлено на адресу позивача засобоми поштового зв`язку рекомендованим листом, проте повернуто адресату з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем не надано до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік та її документальне підтвердження.

На підставі пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 05.03.2019 № 1350-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 », відповідно до якого наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 17.04.2019 тривалістю 3 робочі дні з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Повідомлення про проведення перевірки з копією наказу від 05.03.2019 № 1350-п направлено позивачу засобом поштового зв`язку, проте поштове відправлення 22.04.2019 повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Надалі, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Підгайком Г.А. на підставі пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України зі змінами та доповненнями та наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1350-п від 05.03.2019 про проведення документальної невиїзної перевірки, в період з 24.04.2019 по 26.04.2019 проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 , за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з питання достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів.

За результатами вказаної перевірки 26.04.2021 складено акт за № 23957/04-36-13/ НОМЕР_1 , який направлено позивачу засобом поштового зв`язку та 12.07.2019 повернуто адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення вимог законодавства платником податків ОСОБА_1 , а саме:

- п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 174.2.2 п. 174.2, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та з урахуванням п. 167.2 ст. 167 ПК України, у зв`язку з отриманням доходу, як додаткового блага, у вигляді анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 162 437,01 грн.;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу ХХ ПК України, у зв`язку з отриманням доходу, як додаткового блага, у вигляді анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 12 228,45 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем 10.10.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003441304 на загальну суму 170,00 грн., № 0003451304 на загальну суму 15 285,56 грн., № 0003431304 на загальну суму 203 046,26 грн.

Крім того, 24.12.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 110484-57/83 на суму 327 358,12 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, а тому звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

В силу приписів п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При цьому, підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на доходи на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Тобто, анулювання (прощення) боргу за своєю суттю є звільненням боржника від обов`язку сплатити його, на підставі якого боржник набуває право не сплачувати борг.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Як встановлено судом, кредитний договір між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» № НОМЕР_2 від 16.10.2006 було забезпечено іпотекою (іпотечний договір № 11057749000-З від 16.10.2006), а саме: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 77,8 кв.м., житлова площа 46,4 кв.м.).

В подальшому, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1 від 12.12.2011, відповідно якого відбулося відступлення права вимоги заборгованості (заміни кредитора у зобов`язанні) включаючи суму наданого кредиту, відсотки нараховані банком за користування кредитом, комісії, штрафні санкції.

Водночас, 25.10.2017 ТОВ «Кей-Колект» задовольнив свої вимоги за кредитним договором № 11057749000 від 16.10.2006, забезпечені іпотекою (іпотечний договір № 11057749000-З від 16.10.2006), в порядку позасудового врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки від імені іпотекодержателя, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 77,8 кв.м., житлова площа 46,4 кв.м.), в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 25.10.2017.

Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Отже, з моменту задоволення ТОВ «Кей-Колект» своїх вимог за кредитним договором № 11057749000 від 16.10.2006, забезпечені іпотекою (іпотечний договір № 11057749000-З від 16.10.2006), в порядку позасудового врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки від імені іпотекодержателя, зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 11057749000 від 16.10.2006 є припиненими, будь-які вимоги по ньому є недійсними.

Таким чином, у даному випадку саме задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» стало підставою для прощення (анулювання) заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11057749000 від 16.10.2006, в тому числі основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 у сумі 815 839,05 грн.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що у даному випадку між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект» в порядку позасудового врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки на підставі договору іпотеки було вирішення питання щодо виконання боржником (позивачем) свого зобов`язання за кредитним договором, з урахуванням укладеного на його забезпечення іпотечного договору, в порядку Закону України «Про іпотеку», а, отже, прощення боргу за самостійним рішенням кредитора до спливу строку позовної давності за таких обставин фактично не відбулося, а мало місце задоволення вимог ТОВ «Кей-Колект» через продажу предмету іпотеки, водночас, прямою нормою закону (ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») встановлено заборону будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання.

За таких обставин, до правовідносин, які склалися між позивачем та ТОВ «Кей-Колект» не застосовуються приписи абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, оскільки у даному випадку факт прощення заборгованості ОСОБА_1 з боку ТОВ «Кей-Колект» за кредитним договором № 11057749000 від 16.10.2006 місця не мав, отже, грошові кошти у розмірі 815 839,05 грн. не підлягають включенню до складу загального річного оподаткованого доходу позивача за 2015 рік, оскільки не є додатковим благом позивача у розумінні приписів абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, у зв`язку із чим вони також не можуть оподатковуватися і військовим збором згідно з вимогами п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Крім того, задоволенню підлягає позовна вимога про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.12.2019 № 110484-57/83, оскільки, як встановлено судом, в цю податкову вимогу включена сума боргу, що виникла на підставі спірних податкових повідомлень рішень. Отже, зважаючи на задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування цих податкових повідомлень-рішень, відповідно, задоволенню підлягає і похідна позовна вимога про визнання протиправною та скасування виданої на їх підставі податкова вимога від 24.12.2019 № 110484-57/83.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.10.2019 № 0003431304, від 10.10.2019 № 0003451304, від 10.10.2019 № 0003441304 та податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 24.12.2019 № 110484-57/83.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 458,60 грн. судового збору за подання позову.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 16.07.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко