Рішення № 99651051, 15.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6320/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 04.01.2021 № 0300-0304-8/109 відповідач повідомив, що рішенням від 24.12.2020 № 032950004469 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із невиконанням вимог, визначених статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу. При цьому, при визначенні права на пенсію до страхового стажу не враховані періоди роботи згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вона пошкоджена та записи № № 9-12 неможливо прочитати в повному обсязі, тому страховий стаж становить 5 років 6 місяців 15 днів.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 протиправним, оскільки усі записи у трудовій книжці є чіткими та дають змогу встановити дані щодо періодів роботи. Крім того, відповідальність за організацію, ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому навіть у разі недотримання правил ведення трудової книжки такі порушення не можуть впливати на особисті права робітника.

Позивач просить визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24.12.2020 № 032950004469 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоди роботи згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 20.03.1981 по 09.08.2000 в Луцькому підприємстві сантехробіт, з 19.11.2020 по 17.12.2020 у ФОП ОСОБА_2 .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 26).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09.07.2021 № 0300-0802-8/28697 (а. с. 29-33) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих мотивів, що за наявності некоректних даних у трудовій книжці, відсутності первинних документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 20.03.1981 по 09.08.2020 в ТзОВ «Луцьке підприємство сантехробіт» за даними дубліката трудової книжки, немає підстав. Крім того, відсутні підстави у зарахуванні періоду роботи позивача з 19.11.2020 по 17.12.2020 у ФОП ОСОБА_2 , оскільки відповідно до даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, зараховано страховий стаж за період роботи з 01.11.2020 по 12.11.2020 - 11 днів, відповідно до поданого роботодавцем звіту.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. При цьому, суд звертає увагу, що в ухвалі від 24.06.2021 про відкриття провадження у справі помилково вказано про розгляд цієї справи відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України, позаяк спір у цій справі виник не щодо призначення пенсії, а щодо зарахування до страхового стажу певних періодів роботи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 26.10.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а. с. 5, 37), додавши документи за переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а. с. 38), а також 21.12.2020 повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком (а. с. 7).

Рішенням від 24.12.2020 № 032950004469 у призначенні пенсії за віком відмовлено (а. с. 34-36).

Листом від 04.01.2021 № 0300-0304-8/109 відповідач повідомив позивача про розгляд заяви від 26.10.2020 про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону № 1058-IV, та вказав, що згідно із наданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 5 років 6 місяців 15 днів, та у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу прийнято рішення від 24.12.2020 № 032950004469 відмовити у призначенні пенсії за віком у зв`язку із невиконанням однієї з умов, передбаченої статтею 26 Закону № 1058-IV, а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу. При цьому, при визначенні права на пенсію до страхового стажу не враховані періоди роботи згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вона пошкоджена та записи № № 9-12 неможливо прочитати в повному обсязі, а в записі № 24 відсутня дата прийняття наказу на прийом на роботу (а. с. 9).

При вирішенні даного публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За приписами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV (набрав чинності 01.01.2004) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За правилами частини першої статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії за віком період роботи з 20.03.1981 по 09.08.2020 відповідачем не був зарахований до страхового стажу з огляду на те, що трудова книжка пошкоджена та записи № № 9-12 в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 неможливо прочитати в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач не вказав, у чому саме полягає неповнота записів за № № 9-12 в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 , що перешкоджає зарахувати до страхового стажу період роботи з 20.03.1981 по 09.08.2000. При цьому, записи за № № 9-12 в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 стосуються періоду роботи з 06.12.1993 по 09.08.2020, а зауваження щодо інших записів (№ № 1-8) в дублікаті трудової книжки за період роботи до 06.12.1993 у відповідача відсутні.

Суд звертає увагу, що у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 (а. с. 54-59) внесені записи, які підтверджують трудову діяльність позивача з 20.03.1981 по 09.08.2000, розпочату у Луцькому РСУ сантехробіт, яке в подальшому неодноразово перейменовано, зокрема, у спеціалізовану дільницю сантехробіт «Волиньрембуд», а з 05.01.2000 - у ТзОВ «Луцьке підприємство сантехробіт», щодо якого 29.04.2015 внесено запис про припинення юридичної особи (а. с. 63).

При цьому, на думку суду, вказані записи викладені з достатньою повнотою та чіткістю, з покликанням на номери та дати кадрових наказів, у дублікаті трудової книжки проставлена печатка підприємства.

Суд вважає, що наявні у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача у спірний період з 20.03.1981 по 09.08.2000. Суд також враховує, що позивач позбавлений можливості подати додаткові документи на підтвердження зазначеного трудового стажу з огляду на те, що з 29.04.2015 ТзОВ «Луцьке підприємство сантехробіт» припинено, а документи з особового складу Луцького підприємства сантехробіт з 1981 року по вересень 2000 року на зберігання в Луцький міський трудовий архів не передавалися, документи підприємства передані з листопада 2000 року, що підтверджується довідкою від 06.10.2020 № 2525/1-11 (а. с. 60).

Крім того, суд бере до уваги відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5), з якої вбачається нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків протягом 1998-1999 р.р. у спеціалізованій дільниці сантехробіт «Волиньрембуд» (а. с. 52-53). Разом з тим, спірний період роботи мав місце до впровадження системи персоніфікованого обліку, тому підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що період роботи з 20.03.1981 по 09.08.2000 безпідставно був не зарахований відповідачем до страхового стажу позивача, позаяк вказаний стаж підтверджений записами у дублікаті трудової книжки, а окремі недоліки записів у дублікаті трудової книжки не можуть бути безумовною підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки відповідальність за організацію, ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

При вирішенні даного спору суд враховує, що спір у цій справі виник щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії певних періодів роботи, оскаржуваним рішенням від 24.12.2020 № 032950004469 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, а позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставини справи, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком періоду роботи з 20.03.1981 по 09.08.2000 та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком вказаний період роботи.

Разом з тим, у задоволенні решти позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 19.11.2020 по 17.12.2020 у ФОП ОСОБА_2 необхідно відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до записів № № 12-13 у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 19.11.2020 по 17.12.2020 працював підсобником працівником у ФОП ОСОБА_2 (а. с. 59).

Як убачається з відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5), станом на 21.12.2020 до страхового стажу позивача враховано 11 днів у листопаді 2020 року, за даними страхувальника ФОП ОСОБА_2 (а. с. 52-53).

Суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 26.10.2020 (вперше) та 21.12.2020 (повторно), рішенням від 24.12.2020 № 032950004469 у призначенні пенсії за віком було відмовлено, при цьому, у вказаному рішенні зазначено про врахування до страхового стажу позивача періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 у листопаді 2020 року тривалістю 11 днів (а. с. 35).

Тобто, питання щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2020 по 17.12.2020 у ФОП ОСОБА_2 на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час прийняття рішення від 24.12.2020 № 032950004469 про відмову у призначенні пенсії не могло вирішуватися відповідачем, з огляду на відсутність відповідних даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку за грудень 2020 року. З цього вбачається, що відповідач не відмовляв позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 у грудні 2020 року.

Відтак, оскільки відповідно до даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, станом на 21.12.2020 позивачу зараховано страховий стаж за період роботи у ФОП ОСОБА_2 у листопаді 2020 року тривалістю 11 днів, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи за листопад 2020 року у ФОП ОСОБА_2 є безпідставними та у їх задоволенні необхідно відмовити. Крім того, оскільки відповідач на момент виникнення спірних правовідносин не відмовляв позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 у грудні 2020 року, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи за грудень 2020 року у ФОП ОСОБА_2 заявлені передчасно та до задоволення також не підлягають.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений квитанцією від 17.06.2021 № 39418 в сумі 908,00 грн. (а. с. 4, 25), пропорційно до задоволених вимог в розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоду роботи з 20 березня 1981 року по 09 серпня 2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) для призначення пенсії за віком період роботи з 20 березня 1981 року по 09 серпня 2000 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 454 гривні 00 копійок (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх