Рішення № 99650987, 15.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5029/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом (із урахуванням нової редакції позовної заяви від 02 червня 2021 року) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправною бездіяльності у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії за період роботи з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або із заробітку виплаченого в інвалютних карбованцях; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період роботи з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або із заробітку виплаченого в інвалютних карбованцях (арк. спр. 27-29).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), статтею 41 якого передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим законом.

Позивач вказує, що з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року працював за кордоном у відрядженні - Республіка Гвінея і отримував зарплату по контракту, що підтверджується довідкою від 17 липня 1984 року №12-22 Держкомітету СРСР по професійно-технічній освіті. Наявність трудового страхового стажу у вказаний період стверджується також архівними довідками Федерального архівного агентства «Російський державний архів економіки» від 26 вересня 2017 року №9484-с; архівною довідкою від 20 серпня 2012 року №АЗ-1955 Міністерства економічного розвитку Російської Федерації; архівною довідкою «Російський державний архів економіки» від 15 вересня 2017 року №11470-с та копіями особистих рахунків за 1980-1984 роки.

Починаючи з лютого 2019 року неодноразово звертався із заявами до ГУ ПФУ у Волинській області про перерахунок та обчислення розміру пенсії з урахуванням заробітної плати за роботу за кордоном у відрядженні із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або із заробітку, виплаченого в інвалютних карбованцях, однак відповідач листами від 08 лютого 2019 року №136/м-01, від 25 лютого 2021 року та від 30 березня 2021 року відмовив у здійсненні такого перерахунку.

ОСОБА_1 уважає протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо відмови обчислити розмір його пенсії з урахуванням заробітної плати за роботу за кордоном у відрядженні із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або із заробітку, виплаченого в інвалютних карбованцях за період з вересня 1980 року по 13 липня 1984 року, з огляду на що просить позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 13 липня 2021 року №0300-0802-8/29006, представник відповідача позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 30 червня 2002 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Зазначає, що обчислення розміру пенсії особам, які працювали за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, із заробітної плати, отримуваної в іноземній валюті чи інвалютних карбованцях, ні раніше діючим, ні чинним законодавством не передбачено.

Представлені позивачем документи про заробітну плату (дохід) для перерахунку пенсії не відповідають вимогам пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1), оскільки довідка про заробітну плату для обчислення пенсії не містить назви організації що її видавала, дати та номеру видачі, посади, підпису керівника (бухгалтера) та не завірена печаткою, особові рахунки не містять коректних даних щодо нарахування заробітної плати позивачу.

Отже, для проведення позивачу перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячного заробітку за періоди роботи з 1980-1984 роках у радянських карбованцях необхідно представити до територіального управління довідку про заробітну плату згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Також вказує, що з відповідною заявою про перерахунок пенсії позивач в установленому законодавством порядку до відповідача не звертався, заява про надання інформації подана та розглянута відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», а тому відповідачем жодного рішення про відмову в перерахунку пенсії не приймалось.

Крім того, на думку пенсійного органу, звертаючись у березні 2021 року до відповідача із про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що у період з 30 червня 2002 року розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідно до положень Закону №1058-IV та представлених документів, а відтак пропустив строк звернення до суду.

З урахуванням зазначеного, представник ГУ ПФУ у Волинській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 34-40).

На адресу суду 26 липня 2021 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково звертає увагу, що неодноразово звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак у відмовах таких підстав не зазначалось. Діючим законодавством встановлено, що перерахунок пенсії у зв`язку із зміною розміру заробітної плати не проведений з вини органів Пенсійного фонду України проводиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а тому посилання відповідача про пропущення строків звернення до адміністративного суду є необґрунтованим (арк. спр. 82-81).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 31).

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці в період з 09 серпня 2021 року по 14 вересня 2021 року, справа вирішується у перший робочий день судді, тобто фактично у межах строків, визначених частиною першою статті 258 КАС України, частиною другою статті 262 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 30 червня 2002 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується протоколом від 11 липня 2002 року № 5 (арк. спр. 41-42).

За результатами розгляду заяви позивача щодо обчислення, розміру пенсії із заробітку, отримуваного в іноземній валюті під час роботи за кордоном, відповідач листом від 08 лютого 2019 року №136/М-01 повідомив, що якщо особа працювала за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, пенсія може обчислюватися із заробітку, виплаченому в радянських карбованцях за основним місцем роботи. Отже, для проведення перерахунку пенсії Ковельським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України з урахуванням середньомісячного заробітку за періоди роботи з 1980-1984 роках у радянських карбованцях необхідно представити до територіального управління довідку про заробітну плату згідно Порядку №22-1 (арк. спр. 12, 54-55).

У листі від 25 лютого 2021 року №1492-860/М-02/8-0300/21 пенсійний орган додатково зазначив, що з 01 березня 2021 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із використанням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5426,60 грн (4888,83 грн х 1,11). Після проведеного перерахунку розмір пенсії, обчисленої з урахуванням середньомісячного заробітку 7431,84 грн (5426,60 грн х 1,36952), взятого за період з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року, та з 01 березня 2021 року становить 3053,24 грн, в тому числі: 2774,53 грн – розмір пенсії за віком (7431,84 грн х 0,37333); 212,28 грн – доплата за 12 років понаднормативного стажу; 66,43 грн – надбавка дітям війни, що відповідає вимогам законодавства (арк. спр. 12, 58).

Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 29 березня 2021 року, в якій просив перерахувати розмір його пенсії та врахувати довідку про заробітну плату з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року, отриману перебуваючи в закордонному відрядженні (арк. спр. 59-61).

Листом від 30 березня 2021 року №2606-2248/М-02/8-0300/21 відповідач повідомив, що раніше діючим законодавством не було передбачено обчислення розміру пенсії особам, які працювали за кордоном в установах колишнього CPСP чи УРСР або за відрядженням цих установ, із заробітку, отриманого в іноземній валюті, чи із заробітку, виплаченого в інвалютних карбованцях (арк. спр. 14).

Не погоджуючись із бездіяльністю пенсійного органу щодо відмови обчислити розмір пенсії з урахуванням заробітної плати за роботу за кордоном у відрядженні із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або із заробітку, виплаченого в інвалютних карбованцях за період з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) було передбачено включення у заробіток для обчислення пенсії всіх видів оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.

За змістом статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим законом - на умовах передбачених абз.1 цієї частини. У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 01 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Статтею 72 Закону №1788-ХІІ передбачено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64, 67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України на загальних підставах.

Проте, пенсійний орган при розрахунку пенсії не врахував позивачу частину заробітної плати, яка виплачувалась в іноземній валюті.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що іноземна валюта - це валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Із змісту роз`яснення Зовнішекономбанку від 26 грудня 2001 року №6962/620303 відповідно до раніше діючих нормативних документів поточні рахунки радянських працівників, які працювали за кордоном у Зовнішекономбанку до 1993 року велися у інвалютних карбованцях, з умовним визначенням валюти внеску. Зачислення на рахунок здійснювалось на підставі платіжних доручень організацій, які направляли співробітників на роботу за кордон, суми вказувались також у інвалютних карбованцях. Інвалютні карбованці використовувались тільки у безготівкових рахунках до 1993 року, інвалютні карбованці обмінювалися на радянські карбованці у відношенні 1:1.

Розглядаючи вимогу про можливість включення до заробітку, з якого обчислюється пенсія, коштів, отриманих в інвалютних рублях, суд звертає увагу, що наведене поняття є умовним, і застосовувалось як одиниця обліку коштів. Виплата заробітку в інвалютних рублях відбувалась за обставин, коли організація виконувала роботи (надавала послуги) за кордоном за іноземну валюту, яку в обов`язковому порядку продавала Зовнішторгбанку СРСР, а останній, в свою чергу, конвертував таку валюту в інвалютні рублі для розрахунків з працівниками відповідної організації.

Нарахування коштів в інвалютних рублях на рахунок особи, яка працювала за кордоном, означало можливість придбання за ці кошти іноземної валюти (для розрахунків за кордоном), або отримання цих коштів у рублях для розрахунків на території СРСР. При цьому, балансова оцінка інвалютного рубля до рубля складала 1 до 1.

За таких обставин, для вирішення питання про можливість врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого в інвалютних рублях, необхідно застосовувати загальні правила, визначені чинним законодавством.

Як зазначено вище, за приписами статей 72, 73 Закону №1788-ХІІ при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за межами України для призначення (перерахунку) пенсії враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64 - 67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.

З аналізу наведеної норми вбачається, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування.

При цьому необхідно зазначити, що механізм оплати праці спеціалістів (на час роботи позивача) регулювався Правилами про умови праці радянських робітників за кордоном, затвердженими Державним комітетом Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 25 грудня 1974 року за № 365, пункт 42 яких зазначав, що на соціальне страхування працівників установ СРСР за кордоном, які направлені з СРСР, а також прийнятих на роботу на місці на штатні посади з числа членів їх сімей, відповідні міністерства та відомства сплачують в СРСР у централізованому порядку страхові внески у відсотках, встановлених урядом СРСР від сум заробітної плати, виплачуваної названим працівникам в радянській та іноземній валютах.

Пунктом 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучають з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Під терміном «іноземна валюта» розуміється як власне іноземна валюта так і банківські метали, платіжні доручення та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що інвалютні карбованці не є іноземною валютою, а є умовною грошовою одиницею, яку використовували для безготівкового нарахування коштів радянським спеціалістам, які працювали за кордоном. Курс цієї умовної одиниці до карбованця СРСР становив один до одного.

Як установлено судом, в період з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року ОСОБА_1 працював за кордоном у відрядженні - Республіка Гвінея і отримував зарплату по контракту, що підтверджується довідкою від 17 липня 1984 року №12-22 Держкомітету СРСР по професійно-технічній освіті (арк. спр. 6-7, 64).

Факт перебування позивача у закордонному відрядженні у вказаний період стверджується також архівними довідками Федерального архівного агентства «Російський державний архів економіки» від 26 вересня 2017 року №9484-с; архівною довідкою від 20 серпня 2012 року №АЗ-1955 Міністерства економічного розвитку Російської Федерації; архівною довідкою «Російський державний архів економіки» від 15 вересня 2017 року №11470-с (арк. спр. 8-10, 6-67) та копіями особистих рахунків за 1980-1984 роки (арк. спр. 17-20, 69-74).

Зокрема, зі змісту архівної довідки від 20 серпня 2012 року №АЗ-1955 Міністерства економічного розвитку Російської Федерації вбачається, що ОСОБА_1 працював по лінії В/О «Союзпрофтехзагранпоставка» Державного комітету СРСР за професійно-технічною освітою на посаді викладача з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року. Командирований для роботи за кордоном з окладом – 322 інвалютних рублі в місяць. З 20 вересня 1981 року встановлений оклад – 384 інвалютних рублі в місяць (арк. спр. 8).

Відтак, суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність підстав для зарахування до пенсії позивача заробітної плати за роботу за кордоном у відрядженні із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або із заробітку, виплаченого в інвалютних карбованцях, оскільки листом Зовнішторгбанку СРСР від 12 грудня 2017 року №34314/ВА02ДО підтверджується, що балансова оцінка так званого інвалютного рубля до рубля складає 1:1 (арк. спр. 11, 68).

Таким чином, інвалютні карбованці є штучною, умовною одиницею, що використовувалась в СРСР для безготівкових, зовнішньоекономічних розрахунків, і не підпадають під поняття іноземна валюта, тому посилання пенсійного фонду на відсутність підстав враховувати при визначенні розміру пенсії позивачу суми заробітної плати згідно наданих позивачем довідок за час його роботи за кордоном є необґрунтованими.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України також не надано доказів того, що з сум, отримуваних позивачем в іноземній валюті, ним не сплачувалися внески на державне соціальне страхування.

Покликання відповідача про те, що з відповідною заявою про перерахунок пенсії позивач в установленому законодавством порядку до відповідача не звертався, заява про надання інформації подана та розглянута відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», суд вважає безпідставним, оскільки це є надмірним формалізмом та призводить до затягнення поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у підвищеному розмірі.

Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №160/7699/18.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано частини заробітної плати за роботу за кордоном у відрядженні із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або із заробітку, виплаченого в інвалютних карбованцях за період з 15 вересня 1980 року по 13 липня 1984 року при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №552/1656/17 та постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №161/1774/20, від 19 березня 2019 року у справі №460/2612/18.

Суд уважає необґрунтованими твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, з таких підстав.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Суд зазначає, що перерахунок розміру пенсії позивачу не проведений з вини державних органів, на яких покладено обов`язок щодо перерахунку та виплати пенсії, відтак право позивача щодо перерахунку пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в інвалютних карбованцях за період роботи з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року; зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в інвалютних карбованцях за період роботи з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 13 травня 2021 року №18 (арк. спр. 4) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 23).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в інвалютних карбованцях за період роботи з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в інвалютних карбованцях за період роботи з 15 вересня 1980 року по 15 липня 1984 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2021 року.