Рішення № 99650799, 10.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2021 р. Справа №120/2030/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

представника позивача Олексієнко Ольги Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернулася його представник ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогами визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 22 січня 2021 року №025150003236 та зобов`язати пенсійний орган зарахувати період роботи на посаді складача поїздів з 11 жовтня 2017 року по 14 січня 2021 року до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також призначити і виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що 15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Станом на день звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 55 років, його страховий стаж становив 39 років 02 місяці 23 дні, а пільговий стаж - 14 років 06 місяців 01 день, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача та уточнюючою довідкою про особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії від 14 січня 2021 року №ДНК-3-05-18/26, що видана Жмеринською дирекцією залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Проте, відповідач своїм рішенням від 22 січня 2021 року №025150003236 відмовив у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з огляду на відсутність спеціального стажу роботи 12 років і 06 місяців станом на 11 жовтня 2017 року.

Представник позивача вважає таке рішення протиправним, адже наявні всі підстави для призначення її довірителю пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою від 17 березня 2021 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12 квітня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 2-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» збережено право на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається робітникам локомотивних бригад і окремим категоріям працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків – не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Водночас, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», про який згадується у пункті 2-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», набрав чинності 11 жовтня 2017 року, тому і спеціальний, і страховий стаж визначається станом на день набрання чинності цим Законом, тобто станом на 11 жовтня 2017 року. Так, позивачеві зараховано до пільгового стажу роботи окремі періоди роботи і такий становить 11 років 03 місяці 23 дні, проте такого не достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак, відповідач вважає рішення №025150003236 від 22 січня 2021 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років правомірним, а вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають.

21 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій наведені додаткові мотиви для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 02 липня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено її до розгляду на 26 липня 2021 року.

В ході судового засідання, що відбулося 26 липня 2021 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та визнав явку представника відповідача у наступе судове засідання обов`язковою. Розгляд справи відкладено на 10 вересня 2021 року.

09 серпня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 26 липня 2021 року відповідачем надано належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи позивача.

Під час судового засідання 10 вересня 2021 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи при цьому належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

15 січня 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 55-річного віку звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши до такої всі необхідні документи.

За результатами розгляду заяви позивача 22 січня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №025150003236, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з підстав недостатності спеціального стажу на пільговій роботі.

Відмова пенсійного органу мотивована відсутністю необхідного спеціального стажу роботи станом на 11 жовтня 2017 року, оскільки спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має складати 12 років 06 місяців, в той час як у позивача такий складає 11 років 03 місяці 23 дні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом 2 пункту 16 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до статей 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі – Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з пунктом "а" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 (далі - постанова КМУ №583), у ньому також згадуються складачі поїздів.

Відтак, пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначається за умови наявності станом на 11 жовтня 2017 року передбаченого вказаним Законом страхового та спеціального стажу при досягненні особами віку, передбаченого статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 він у період з 13 червня 2006 року по 14 січня 2021 року працював складачем поїздів.

Звернувшись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025150003236 від 22 січня 2021 року йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу роботи. Так, у рішенні зазначено, що згідно з пунктом 2-1 розділу ХV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (такий набрав чинності 11 жовтня 2017 року) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Як свідчать надані заявником документи, страховий стаж позивача становить 39 років 7 днів, а спеціальний стаж роботи за вислугу років станом на 11 жовтня 2017 року - 11 років 3 місяці 23 дні.

При цьому, представник позивача у позовній заяві посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, положення статті 55 Закону №1788, якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років.

Водночас, суд зауважує, що у загаданому рішенні Конституційний Суд України надавав оцінку запровадженим змінам щодо підвищення пенсійного віку та збільшення загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, а тому прийняте рішення не стосується спірних правовідносин.

Посилання ж представника позивача на приписи частин 1, 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є недоречними, адже цією нормою врегульовано особливості призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте із заяви про призначення пенсії від 15 січня 2021 року, з якою позивач звертався до пенсійного органу, видно, що позивач просив призначити пенсію за вислугу років.

Відтак, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії в позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи станом на 11 жовтня 2017 року, який передбачений пунктом "а" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, тому відповідач обґрунтовано відмовив йому в призначенні пенсії за вислугу років.

На думку суду, відповідачем правомірно не зараховано до спеціального стажу позивача період його роботи з 11 жовтня 2017 року по 14 січня 2021 року, а відповідно і обгрунтовано відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років.

Аналогічні висновки викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі №2240/3261/18.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 15.09.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович