Рішення № 99647660, 15.09.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2620/21

Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, за участю секретаря судового засідання Шехтер Є. С., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 4378,80 грн

Представники сторін:

від позивача – Орел С. С.;

від відповідача – Ткач В. Д.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) звернулося з позовом до Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (58012, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, ідентифікаційний код 02071240) в якому просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 4378,80 грн, у тому числі: основний борг у сумі 3196,49 грн; пеню у сумі 246,54 грн; три проценти річних у сумі 256,42 грн; інфляційні втрати у сумі 679,35 грн.

2. Короткий зміст заперечень проти позову Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

2.1. Відповідач, у відзиві на позов зазначає, що у зв`язку із неукладенням додаткової угоди про збільшення суми Договору № 4876/18-ТЕ(Т)-38 від 25.06.2018 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича не мав можливості провести оплату за спожитий газ через Державну казначейську службу України чим допустив порушення умов Договору зокрема пункту 6.1.

2.2. Позовні вимоги, викладені Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у позовній заяві від 08.06.2021 № 3915-4138-21 відповідач визнав у повному обсязі.

3. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.

Ухвалою суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 20.07.2021.

15.07.2021 на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшла письмова заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 16.07.2021 призначено розгляд справи № 926/2620/21 у судовому засіданні 20.07.2021 о 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

20.07.2021 у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу якою продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 08.09.2021.

Ухвалою суду від 08.09.2021 відкладено підготовче засідання на 15.09.2021.

13.09.2021 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено про визнання позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні, 15.09.2021, представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.06.2018 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича було укладено Договір № 4876/18-ТЕ(Т)-38 на постачання природного газу у червні-липні 2018 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу природний газ (надалі – газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) газ обсягом до 3,300 тис. куб. м.

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач вказує, що на виконання умов договору у період з червня 2018 по липень 2018 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20720,82 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, а саме від 30.06.2018 на суму 17524,33 грн та від 31.07.2018 на суму 3196,49 грн. Однак, відповідачем частково погашено заборгованість на загальну суму 17524,33 грн. Проте, не сплачено 3196,49 грн, що свідчить про факт виникнення заборгованості.

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 246,54 грн пені, 256,42 грн 3 % річних та 679,35 грн інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, пені та 3 % річних, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

В ході розгляду справи, відповідач подав відзив на позов, в якому заявлені позивачем позовні вимоги визнав у повному обсязі і не заперечував проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволення в повному обсязі.

5. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений у цьому зобов`язанні строк, а згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно статті 552 Цивільного кодексу України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось судом вище, пунктом 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно пунктів 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

6. Висновки за наслідками розгляду справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги визнання відповідачем позову, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за Договором № 4876/18-ТЕ(Т)-38 від 25.06.2018 на постачання природного газу за липень 2018 року згідно акту приймання-передачі в сумі 3196,49 грн, а також позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 246,54 грн, 3 % річних в сумі 256,42 грн та інфляційні втрати в сумі 679,35 грн.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням № 0000018874 від 09.06.2021, що складає 1135,00 грн, решту судового збору покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись статтями 130, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича задовольнити.

2. Стягнути з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, вул. Коцюбинського, буд. 2, ідентифікаційний код 02071240) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг за Договором № 4876/18-ТЕ(Т)-38 від 25.06.2018 в сумі 3196,49 грн, 3 % в сумі 256,42 грн, інфляційні втрати в сумі 679,35 грн, пеню в сумі 246,54 грн та судовий збір в сумі 1135,00 грн.

3. Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України 1135,00 грн 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Позивач – Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, вул. Коцюбинського, буд. 2, ідентифікаційний код 02071240).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи – з дня складання повного судового рішення).

Повне судове рішення складено 16.09.2021.

Суддя В. Байталюк