Рішення № 99646249, 15.09.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3579/21

Номер провадження 2/629/1127/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Воєводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, з посиланням на ті обставини, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання сина. ОСОБА_3 є дієздатним та працездатним, здоровим, періодично працює за кордоном тобто є таким, що має можливість утримувати сина. В зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 грн., щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 14.07.2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила провести розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подав відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області 08.06.2010 року, що підтверджується ксерокопією рішення та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_3 являється рідним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8).

Згідно довідки від 26.04.2018 року № 362 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_4 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що співпадає з місцем реєстрації матері (а.с. 4-6, 8).

Згідно довідки про доходи виданої Лозівською філією Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу дохід ОСОБА_1 за вересень 2020 року по травень 2021 року склав 45382,69 грн. (а.с. 12)

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. ст.48,51,52,55 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї , що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Права і свободи громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 180 Сімейного України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Позбавлення батьківських прав відповідача не звільняє її від обов`язку утримувати дитину.

У відповідності з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини стягуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, дітей, а також інші обставини.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Таким чином з 01.01.2021 р. мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить 1197,50 грн. (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від 2395 грн.), а з 01 липня 2021 р. - 1255 грн.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 185 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, а це не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що син сторін проживає та перебуває на утриманні позивача, а відповідач не надає допомоги по утриманню сина, хоча має можливість, оскільки є особою фізично здоровою та працездатною, тобто має можливість утримувати свого сина.

Оскільки дитина сторін проживає разом з матір`ю, а ОСОБА_3 є його батьком та на нього покладено однаковий із ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Приймаючи рішення по справі суд виходить з того, що обов`язок нести витрати на дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Проживання відповідача окремо, не звільняє його від виконання цього обов`язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та догляду за дитиною пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатнім.

Також при вирішенні справи суд враховує позицію Верховного Суду викладену у Постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19) про те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

З огляду на викладене, визначаючи розмір аліментів суд виходить з того, що в процесі розгляду справи не встановлено жодних даних про рівень доходів відповідача, натомість встановлено, що він є працездатною особою та має неофіційний заробіток, тобто має можливість сплачувати аліменти на утримання сина, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім та таким, що відповідає встановленим вимогам чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають задоволенню частково, а саме: в розмірі 2000 грн., щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 191 ч.1 Сімейного кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу ст.ст.191,201 СК України аліменти слід присудити з дня подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, то судом встановлено наступне.

Згідно ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, судовий збір потрібно стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду договір про надання правничої допомоги №155 від 23.06.2021 року, квитанція № 07 від 01.07.2021 року на суму 2500 грн.

Так, позивачем надано суду документи, які, на думку суду, достатні для підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу, зокрема і у заявленому розмірі, а тому підлягають стягненнюз відповідача на користь позивача у розмірі 2500 грн.

Керуючись ст.ст.12,77,81, 89, 137,141, 280-284, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст.6,182,191, 198,199,200, 201 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 грн., щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.07.2021 року до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

В іншій частині позовних відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 908 (дев`ятсот) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету22030106).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача-адвокат Литвинова Ганна Віталіївна, свідоцтво про право на зайняттяадвокатською діяльністю №1974 від 24.02.2016р., місцезнаходження: Харківська область, м.Лозова, вул.Свято-Миколаївська, 11, оф.4.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за аресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.В.Цендра