Ухвала суду № 99646133, 08.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

попереднього засідання

м. Київ

08.09.2021Справа № 910/5246/21За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Суддя: Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Судак С.С.

Представники сторін:

від боржника: Кравченко В.М.,

керуючий реструктуризацією: Левченко І.О.,

від КП "Київтеплоенерго": Юр М.А.,

від ГУ ДПС у м. Києві: Шелест Ю.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер відсутній через релігійні переконання) звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 № 910/5246/21 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 12.05.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оприлюднено 28.05.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 66520 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Левченка Іллю Олексійовича. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 07.07.2021.

09.06.2021 до суду надійшло повідомлення по справі від Державної прикордонної служби України.

Судом встановлено, що розгляд справи у попередньому засіданні, призначений на 07.07.2021, припадає на щорічну відпустку судді Мандичева Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 розгляд справи у попередньому засіданні призначено на 12.07.2021.

30.06.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві з грошовими вимогами до боржника на суму 1 039,06грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 повідомлено Головному управлінню ДПС у м. Києві про недоліки заяви про грошові вимоги кредиторів, що виявилися у відсутності доказів сплати судового збору за подання такої кредиторської заяви. Встановлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк 7 (сім) днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення вищевказаних недоліків заяви про визнання кредитором.

До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення кредитором недоліків, встановлених в ухвалі від 12.07.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2021 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 02.08.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2021 прийнято заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання кредитором боржника на суму 35 880,92 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 02.08.2021.

12.07.2021 до суду надійшла заява керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Левченка І.О. про сплату винагороди за період з 12.05.2021 по 30.06.2021.

14.07.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові повідомлення керуючого реструктуризацією щодо розгляду заявлених кредиторських вимог до боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 задоволено заяву керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Левченка Іллі Олексійовича про виплату основної винагороди. Відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 08.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 прийнято заяву Головного управління ДПС у м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 1039,06грн. та призначено заяву до розгляду в попередньому засіданні 08.09.2021.

У відповідності до ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

У судовому засіданні, що відбулось 08.09.2021 судом розглянуто заяви кредиторів з вимогами до боржника.

Так, за наслідками дослідження заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, визнанню кредитором ОСОБА_1 підлягає:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 35 880,92 грн.

На обґрунтування своїх вимог КП «Київтеплоенерго» зазначило, що 11.10.2018 між КП «Київтеплоенерго» та ПАТ «Київенерго», перейменоване в АТ «К.енерго» укладено договір про відступлення права вимоги № 602-18, за яким останнє передало КП «Київтеплоенерго» право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 на загальну суму 1 257,99 грн. за надані до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 ).

Відповідно до пункту 1.3 договору цесії з моменту його укладення ПАТ «Київенерго» відступає, а КП «Київтеплоенерго» набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням, та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані ПАТ «Київенерго» та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникли після дати укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Надання послуг здійснювалося на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який є типовий та затверджений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), а також опублікований на офіційному веб-сайті ПАТ "Київенерго" 31.07.2014 та в газеті "Хрещатик" від 06.08.2014 № 111 (4511).

Нарахування вартості послуг здійснювалося згідно з Правилами та статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за якими плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до пунктів 3, 18 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, за винятком часу перерв. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки боржник не здійснив оплату наданих комунальних послуг своєчасно та в повному обсязі, за останнім утворилася станом на 31.05.2021 заборгованість у розмірі 1 257,99 грн., на яку КП "Київтеплоенерго" нараховані також 203,04 грн. інфляційних втрат та 107,46 грн. трьох процентів річних.

Окрім цього, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам у м.Києві здійснює КП "Київтеплоенерго".

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон) від 24.06.2004 №1875-ІV комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами та Законом.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону КП "Київтеплоенерго" підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті "Хрещатик" від 28.03.2018 №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 02.04.2016 справа № 6-2951цс-15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону, п. п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунок вартості послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженнями КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована (перелік розпоряджень додається).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-УІІІ "Про житлово- комунальні послуги", що у повному обсязі набув чинності з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, та не звільняється від оплати отриманих ним послуг до укладення відповідного договору.

На виконання вимог зазначеного вище законодавства КП "Київтеплоенерго" з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Боржник є споживачем послуг у квартирі АДРЕСА_3 зазначеного житлового будинку.

Заперечуючи проти пред`явлених грошових вимог, боржник наголосила на тому, що в її власності перебуває лише 2/3 квартири, у зв`язку з чим при визначені розміру грошових вимог має бути враховано відсутність законних підстав для солідарного обов`язку боржників, які є співвласниками нерухомого майна.

Разом із цим, частиною 1 статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 ЦК України).

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК).

Із наведених норм чинного законодавства слідує, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц, від 19.08.2020 у справі № 703/2200/15-ц.

Однак, ОСОБА_1 , всупереч вимогам законодавства у сфері надання комунальних послуг, не здійснювала оплату отриманих послуг своєчасно та в повному обсязі, у зв`язку з чим у Боржника виникла заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.05.2021 послуги у розмірі 25 671,59 грн., з яких: 2 274,23 грн. за послуги з централізованого опалення та 23 397,36 грн. за послуги з централізованого гарячої води.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України КП "Київтеплоенерго" нараховано Боржнику 2 586,74 грн. інфляційної складової боргу та 1 481,10 грн. 3% річних з простроченої суми за період з 01.05.2018 по 31.05.2021.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягає визнанню кредитором боржника на суму 31 340,92 грн. боргу, з віднесенням до другої черги задоволення.

Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00грн.

Головне управління ДПС у м. Києві

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1039,06 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що боржник має зобов`язання із єдиного соціального внеску на загальну суму 1039,06 грн.

Відповідно п. 3-1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464- VI), що податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та не регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно п. 10 ст.1 Закону № 2464- VI страхувальниками є - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 вищевказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно- правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців)

Відповідно до ст.4 Закону №2464-VI Боржник є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державного соціальне страхування.

Згідно з п. 2 ст.6 Закону № 2464- VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1,5 ст. 9 Закону №2464- VI визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з ч.8 ст.9 Закону №2464- VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно п.6 ст. 1 Закону №2464- VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

На підставі ч.12 ст.9 Закону 2464- VI, встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Так, заявлена сума заборгованості у розмірі 1039,06 грн. підтверджується розрахунком сум боргу по єдиному соціальному внеску, які не були задоволені боржником протягом строку встановленого для їх погашення.

Відповідно п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою, ніж розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з п.5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього п.8 ст.9 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання Головного управління ДПС у м. Києві кредитором на суму 1039,06 грн. з віднесенням до першої черги задоволення.

Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося 16.06.2021 згідно поштового штемпелю до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 961 571,15 грн.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 04.09.2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого було ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено кредитний договір № CM-SME016/373/2008 на суму 101 460,00 дол. США зі сплатою фіксованою процентною ставкою в розмірі 6 % річних.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" звертався з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме: 100 558,41 дол. США основної суми боргу, 11 196,43 дол. США заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 66 679,98 грн. пені та 150,00 грн. штрафу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2010 у справі № 2-399/10 позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Банку суму заборгованості в розмірі 959 751,15 грн., 1 700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 961 571,15 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2010 у справі № 2-399/10 видано виконавчий лист від 15.09.2010 № 2-399/10.

Як зазначив Банк у заяві кредитора, виконавче провадження № 61281837, 60824490 з примусового виконання виконавчих листів від 15.09.2010 № 2-399/10, від 14.06.2019 № 2-399/10 не завершено та рішення суду наразі не виконано.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 04.09.2008 № CM-SME016/373/2008 між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як іпотекодавцями, укладено договір іпотеки (майнова порука) від 04.09.2008 № PM-SME016/373/2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., та зареєстрований у реєстрі за № 22511.

За умовами пункту 3.1 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і належить іпотекодавцям 2/3 частини квартири в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.01.2004.

Відповідно до пункту 4.4 договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем і становить 818 917,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 168 824,50 дол. США (1 USD = 4,8507 грн.).

Відповідно до cтатті 572 ЦК України, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.09.2008 № PM-SME016/373/2008 за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2010 у справі № 2-399/10 становить 961 571,15 грн.

Згідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.

Оскільки вартість предмету іпотеки становить 168 824,50 дол. США (станом на 16.06.2021 еквівалентно 4 545 734,72 грн.), то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є забезпеченими в повному розмірі.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 905/2028/18 від 17.06.2020 року.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідні вимоги за договором від 04.09.2008 № CM-SME016/373/2008 є забезпеченими на загальну суму боргу 961 571,15 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» кредитором боржника на суму 961 571,15 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.

Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати кредитором у справі № 910/5246/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» з грошовими вимогами на суму 966 111,15 грн., з яких: 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 961 571,15 грн. - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;

- Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації» «Київтеплоенерго» з грошовими вимогами на суму 35 880,92 грн., з яких: 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 31 340,92 грн. - вимоги другої черги задоволення вимог кредиторів.

-ГУ ДПС у м. Києві з грошовими вимогами на суму 5 579,06грн., з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1039,06грн.-вимоги першої черги.

2. Зобов`язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

3. Зобов`язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 20.09.2021.

4. Керуючому реструктуризацією боржника строк до 01.10.2021 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника.

5. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 06.10.2021 о 11:20 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7.

6. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі та керуючому реструктуризацією.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

Повний текст ухвлаи складено 15.09.2021

Суддя Д.В. Мандичев