Рішення № 99646124, 06.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2021Справа № 910/8548/21

За позовомКомпанії «ESCO, Gmbh»до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»простягнення 80 646,25 ЄвроСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Лойфер А.О.;від відповідача:Тараторін С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія «ESCO, Gmbh» звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» (надалі - ТОВ «Юромаш») про стягнення 80 646,25 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 74 453,36 Євро, а також заявляє про стягнення з відповідач 3% річних у розмірі 6 192,89 Євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.07.2021.

16.07.2021 через канцелярію суду від ТОВ «Юромаш» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність договірних відносин між сторонами, на підставі яких у відповідача наявне зобов`язання по сплаті на користь позивача 74 453,36 Євро.

Підготовче судове засідання 26.07.2021 відкладено на 09.08.2021.

27.07.2021 до Господарського суду міста Києва від Компанії «ESCO, Gmbh» надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач підтримує позов та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

06.08.2021 через канцелярію суду від ТОВ «Юромаш» надійшли заперечення, в яких відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, та надав додаткові пояснення.

В судовому засіданні 09.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 06.09.2021.

Присутня в судовому засіданні представник позивача надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 06.09.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, ТОВ «Юромаш» звернулось до Компанії «ESCO, Gmbh» із замовленням на поставку товару загальною вартістю 98 980,00 Євро, що оформлено рахунком-фактурою №29971869 від 28.06.2018, при цьому, умови поставки були узгоджені сторонами відповідно до Incoterms 2010 FCA. В подальшому, для оплати замовлення позивачем були виставлені рахунки №269032 від 05.07.2018 на суму 58 644,75 Євро та №269033 від 05.07.2018 на суму 40 335,25 Євро, з яких оплачено 24 526,64 Євро.

29.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №16/2019 від 26.03.2021, в якій просив погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 74 453,36 Євро.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 74 453,36 Євро.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, договір у формі єдиного документу сторонами не складався, в той же час, як стверджується позивачем, відповідачем здійснено замовлення на поставки товару загальною вартістю 98 980,00 Євро.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1-5 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, в даному випадку, до договору купівлі-продажу будь-якої особливої форми законом не встановлено. Тобто, така форма може бути визначена за домовленістю сторін такого договору, як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і шляхом укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

В підтвердження обставин здійснення відповідачем замовлення товару на суму 98 980,00 Євро, яке оформлене рахунком-фактурою №29971869 від 28.06.2018, позивач посилається на переписку шляхом обміну електронними листами, яка долучена до позову.

Суд відзначає, що жодна із зазначених у вказаній переписці адрес електронної пошти не є адресою електронної пошти відповідача, яка міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: «euromash@euromash.com.ua».

Крім того, із переписки, на яку посилається позивач, неможливо встановити ведення переговорів саме з представниками відповідача, на що і звертає увагу ТОВ «Юромаш» у відзиві на позов.

Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження факту здійснення відповідачем замовлення щодо поставки позивачем товару, найменування, кількість та ціна якого зазначена у рахунку-фактурі №29971869 від 28.06.2018.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В той же час, позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення відповідачем замовлення на поставку товару загальною вартістю 98 980,00 Євро.

Відповідно до правил «Інкотермс-2010» (Incoterms, International commerce terms, міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торгівельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі), FCA - термін "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

На підтвердження поставки відповідачу товару Компанія «ESCO, Gmbh» посилається на міжнародну транспортну накладну CMR №B25257GV, копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом досліджено вказану транспортну накладну та встановлено, що позивачем було передано Торгово-транспортному підприємству «Марів-Транс» товар для перевезення, що підтверджується підписами представників, які скріплені печатками підприємств.

Посилаючись на лист відповідача від 03.07.2018, Компанія «ESCO, Gmbh» стверджує про погодження ТОВ «Юромаш» перевізника, зокрема Торгово-транспортне підприємство «Марів-Транс», якому позивач передав товар для поставки відповідачу.

Разом з тим, відповідач заперечує про існування між ним та Торгово-транспортним підприємством «Марів-Транс» договорів перевезення, а в матеріалах справи відсутній лист ТОВ «Юромаш», який би підтверджував доводи Компанії «ESCO, Gmbh» про погодження перевізника замовленого товару, при цьому, наявні в матеріалах справи докази не міститься будь-яких відомостей, які б можливо було покласти в основу тверджень про погодження ТОВ «Юромаш» Торгово-транспортного підприємства «Марів-Транс» як перевізника товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України).

В даному випадку, факт вручення товару відповідачу мав би підтверджуватись відомостями міжнародної транспортної накладної CMR №B25257GV, в якій одержувачем вказано ТОВ «Юромаш», проте підпис представника та печатка підприємства відповідача у відповідній її графі відсутні, при цьому, судом встановлено відсутність доказів погодження відповідачем перевізника, який зазначений у накладній.

Отже, не підтверджується матеріалами справи як отримання товару самим відповідачем, так і передача товару зазначеному покупцем перевізнику.

Крім того, не підтверджується і твердження Компанії «ESCO, Gmbh» про здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару, оскільки в матеріалах справи не містяться належні та допустимі докази перерахування ТОВ «Юромаш» коштів у розмірі 24 526,64 Євро, а відповідачем факт здійснення часткової оплати заперечується.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку, в результаті дослідження наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, судом встановлено відсутність доказів погодження сторонами істотних умов договору поставки, у зв`язку з чим наявні підстави для висновку про те, що такий договір є неукладеним.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази як існування домовленостей між сторонами, так і докази в підтвердження здійснення поставки товару позивачем відповідачу, Компанією «ESCO, Gmbh» не доведено існування договірних відносин з поставки товару ТОВ «Юромаш», а надані позивачем документи не можуть бути такими доказами, оскільки всі складені без участі відповідача, жоден з них не містить підпису представника відповідача та/або печатки підприємства, що не може свідчити про об`єктивність таких доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Компанії «ESCO, Gmbh» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» 74 453,36 Євро задоволенню не підлягають.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 6 192,89 Євро. за прострочення виконання грошового зобов`язання у суду відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 52, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1 . В задоволенні позовних вимог Компанії «ESCO, Gmbh» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.09.2021.

Суддя В.П. Босий