Ухвала суду № 99646109, 15.09.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

15.09.2021

Справа 642/4284/21

Провадження № 2/642/1731/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до державного концерна «Укрборонпром» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди, -

В с т а н о в и в:

У липні 2021 року представник позивача – адвокат Слинько Я.Ю. звернулась до суду з позовом ОСОБА_1 до державного концерна «Укрборонпром» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди.

Дана позовна заява ухвалою суду від 13 липня 2021 року була залишена без руху з наступних підстав.

Вимоги до позовної заяви визначені в ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру фізичною собою повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, які є вимогами майнового характеру, з огляду на постанову ВКЦС від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15ц.

В постанові від 30.01.2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, оскільки вказані вимоги не входять до структури заробітної плати.

Таким чином, позивачем повинен бути сплачений судовий збір за вказану позовну вимогу - за стягнення середнього заробітку, відповідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір якого становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час подачі позову до суду становить в межах сум від 908,00 грн. до 11 350,00 грн.

Тобто в даному випадку, вбачається, що за заявлену вимогу, яка має майновий характер про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до норм Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно сплатити судовий збір, саме з урахуванням ціни позову, яка в даному випадку є не визначеною в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, що в свою чергу не надає змоги суду встановити точний розмір судового збору, який підлягає сплаті у відповідності до норм Закону України «Про судовий збір».

За вимогами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Однак, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено ціну позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та не наведено обгрунтуваного розрахунку.

Крім того, прохальна частина позову в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не конкретизована, не зазначена сума, яка підлягає стягненню.

Слід зазначити також, що як вбачається зі змісту позовних вимог, у третьому пункті прохальної частини позову позивач просить витребувати докази.

Водночас, зазначення в прохальній частині позовної заяви вимоги про витребування доказів є процесуально недопустимим, адже дане клопотання оформлюється окремим процесуальним документом та має відповідати положенням ст.ст. 84, 183 ЦПК України.

Крім того, прохальна частина позову повинна містити безпосередньо позовні вимоги, зміст яких може бути різноманітним: зобов`язання відповідача вчинити певні дії; утриматися від вчинення певних дій; відшкодування шкоди, завданої незаконними діями або бездіяльністю відповідача; стягнення аліментів, розірвання шлюбу, визнання недійсним договору, відшкодування моральної шкоди. Якщо крім вказаних вимог позивач має до відповідача вимоги матеріального характеру то розмір стягнення чи відшкодування повинен бути викладений як у цифровому виразі, так і прописом.

Таким чином, п. 1 та п. 2 прохальної частини позову не є позовними вимогами та прохальну частину в цій частині необхідно уточнити.

Таким чином, вказані недоліки унеможливлюють відкриття провадження у справі та потребують усунення, з урахуванням вищевказаного.

На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В процесі усунення недоліків необхідно було:

-зазначити ціну позову;

- обгрунтувати та зазначити у позові розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

-надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

-уточнити резолютивну частину позовної заяви, зазначивши лише позовні вимоги;

-вимоги про витребування доказів оформити окремим процесуальним документом, відповідно до положень ст.ст. 84, 183 ЦПК України.

Вищевказану ухвалу суду від 13.07.2021 представник позивача отримала 19.07.2021.

Строк для усунення недоліків судом було надано протягом десяти днів з дня отримання.

На виконання вимог ухвали суду від 13.07.2021 представником позивача 29 липня 2021 року поштою на адресу суду була направлена уточнена позовна заява.

Суддя, вивчивши уточнену позовну заяву, встановив, що вимоги ухвали суду від 13.07.2021 були виконані частково.

Як зазначалось вище, щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, оскільки вказані вимоги не входять до структури заробітної плати.

Таким чином, позивач повинен сплати суму судового збору за дві вимоги майнового характеру із зазначенням ціни позову – 1) про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та 2) моральної шкоди.

Так, у позові, позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та відповідно надає квитанцію про сплату судового збору № 28237 від 07.07.2021 у сумі 1000 грн., що відповідає положенням ст.4 Закону України «Про судовий збір», а саме: за подання позовної заяви майнового характеру фізичною собою повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, у п. 2 прохальної частини позову позивач просить поновити його на посаді з вирішенням питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку ст. 235 Кодексу Законів про працю України.

При цьому позивач у прохальній частині позову та взагалі у позові не зазначає період розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За вимогами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Однак, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК Україниу позовній заяві не зазначено ціну позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, не наведено обгрунтуваного розрахунку та не сплачений судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, в прохальній частині позову не зазначено з кого та на чию користь необхідно стягнути розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, період та його суму.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду, враховуючи наявність підстав звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Згідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позов вважається неподаним і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 184, 185 ЦПК України, суддя –

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного концерна «Укрборонпром» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди - повернути як неподану.

Повідомити, що згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/sud2024.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Вікторов