Рішення № 99645760, 31.08.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/63/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 Справа № 908/1246/21

м. Запоріжжя

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133; код ЄДРПОУ 19355964)

про визнання одностороннього правочину недійсним

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Макаренко А.М.;

від відповідача: Нинюк Л.О.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, з позовними вимогами про визнання недійсним правочину у формі заяви ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” від 31.12.2020 за № 42-30/28278 в частині погашення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії.

Ухвалою суду від 05.05.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1246/21, присвоєний номер провадження 9/63/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2021. Ухвалою суду від 31.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів – до 04.08.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 27.07.2021. Ухвалою суду від 27.07.2021 підготовче засідання відкладено на 04.08.2021. Ухвалою суду від 04.08.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2021.

31.08.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. На адресу позивача надійшла заява відповідача від 31.12.2020 № 42-30/28278 (односторонній правочин) про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, даною заявою відповідачем, зокрема, було погашено послуги з розподілу електричної енергії. Позивач вважає, що на момент вчинення даний право чин суперечив імперативним вимогам встановленим нормами матеріального права, а саме – Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 601 ЦК України та ст. 202 ГК України, а також умовам договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Так, за змістом статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів. Відповідно до п. 4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. В свою чергу, пунктом 5.2 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії встановлено, що оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Пунктом 1.3 додатку № 4 до договору також визначено, що розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи. Тобто розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи розподілу, що виключає можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки під час застосування такого механізму грошові кошти не надходять на рахунок Оператора системи розподілу, що не відповідає вимогам Закону та договору. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 598, 599, 601, 602 ЦК України, ст.ст. 202, 203 ГК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. За заявою відповідача № 42-30/28278 від 31.12.2020 припинені зарахуванням зобов`язання на загальну суму 137076,33 грн., вимоги за якими є зустрічними, однорідними, строк їхнього виконання настав, та за якими відсутні обмеження, за наявності яких припинення зобов`язань зарахуванням не допускається. Припинення зустрічних грошових зобов`язань зарахуванням відповідає нормам частини 3 ст. 203 ГК України та нормам ст. 601 ЦК України. Вимоги, за якими 31.12.2020 були припинені зобов`язання зарахуванням, не є вимогами, щодо яких нормами частини 5 статті 203 ГК України і нормами статті 602 ЦК України, установлена недопустимість зарахування зустрічних однорідних вимог. Припинення зустрічних грошових зобов`язань зарахуванням (за заявою № 42-30/28278 від 31.12.2020) не порушує норми Закону України «Про ринок електроенергії» і норми «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, а також умови договорів № 12-7, № 1005 і № 42 з урахуванням умов Публічного договору. У Законі України «Про ринок електричної енергії» відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, вищенаведені договори станом на 31.12.2020 також не містили жодних подібних обмежень.

30.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, 07.07.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 27.07.2021.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (позивач у справі) розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415.

Отже з 01.01.2019 позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.

На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 позивач, для забезпечення публічності, розмістило на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, “Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії” та Заяви-приєднання споживача.

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (відповідач у справі) з 01.01.2019 приєдналось до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі Договір) шляхом підписання заяв-приєднання, копії яких містяться в матеріалах справи.

05.01.2021 на адресу позивача надійшла заява відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.12.2020 № 42-30/28278 на загальну суму 137 076,33 грн.

Вказаною заявою відповідач припинив свої зобов`язання перед позивачем з оплати послуг з розподілу електричної енергії і послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, та зарахував заборгованість позивача за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що стягнута рішеннями Господарського суду Запорізької області суду по справі № 908/528/19 та № 908/529/19.

Позивач, посилаючись на те, що вказаний односторонній правочин відповідача у формі заяви від 31.12.2020 № 42-30/28278 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за надані послуги з розподілу електричної енергії виключно в грошовій формі, звернувся з даним позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень частин 1-3 та 5 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги; 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб.

Припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.

Згідно зі ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

За заявою відповідача № 42-30/28278 від 31.12.2020 були припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов`язання на загальну суму 137076,33 грн.

При цьому, мало місце припинення зобов`язання за договорами про постачання електричної енергії № 1005/42-11-8-06-546 (далі - № 1005) та № 42/42-11-8-11-1914 (далі – № 42). На умовах вказаних договорів, за відповідними заявами-приєднаннями, з 01.01.2019 відповідач приєднався до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. За вказаними договорами позивач є кредитором, а відповідач – боржником.

Також мало місце припинення зобов`язання за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7/37-121-SD-15-02621 (далі - № 12-7), заборгованість за яким стягнута рішеннями Господарського суду Запорізької області суду по справі № 908/528/19 та № 908/529/19. За даними зобов`язаннями відповідач є кредитором, а позивач – боржником.

Зазначене свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

Грошові вимоги мають розглядатися як однорідні в силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов`язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, якщо зобов`язання які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.04.2021 року у справі № 918/539/18.

Оскільки формою проведення розрахунків між сторонами є грошові кошти, то зазначене свідчить про однорідність вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 3 статті 5 Закону України “Про ринок електричної енергії”, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №140 “Про визначення уповноважених банків ринку електричної енергії” уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання ринку електричної енергії, визначені “Ощадбанк”, “Укргазбанк”, “Державний експертно-імпортний банк України”.

Разом з тим, як зазначив відповідач, за договорами № 12-7, № 1005 та № 42 за якими припинені зобов`язання зарахуванням за заявою відповідача № 42-30/28278 від 31.12.2020, розрахунки здійснюються шляхом зарахування грошових коштів на відповідні поточні рахунки, відкриті в ПАТ «Приватбанк» і ПАТ «Метабанк».

Крім того, відповідно до статті 75 Закону України “Про ринок електричної енергії” та статті 17 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” Постановою НКРЕКП від 27.06.2019 №1247 затверджений “Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку”, згідно з яким усі, без винятку, рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку відкриті в АТ “Ощадбанк” і його філіях у відповідних містах України.

При цьому в Постанові НКРЕКП № 1247 зазначено найменування електропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку та зазначено їхні рахунки за спеціальним режимом використання.

В той же час ПАТ “Запоріжжяобленерго” відсутнє в зазначеному переліку електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку.

Відтак, за договорами № 12-7, №1005 та №42, розрахунки здійснюються з внесенням плати на поточні рахунки, а не на рахунки із спеціальним режимом використання.

При цьому, позивачем не доведено наявності в договорах № 12-7, №1005 та №42, станом на 31.12.2020, будь-яких обмежень щодо припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У Законі України “Про ринок електричної енергії”, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії з 01.07.2019, також відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання шляхом зарахування.

Таким чином на час проведення зарахування ані діючим законодавством ані договором не було встановлено заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже зарахування ДП НАЕК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” зустрічних вимог було здійснене з дотриманням вимог чинного законодавства України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог. У зв`язку з чим у задоволенні позову судом відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва