Рішення № 99645641, 06.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/70/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2021 Справа № 908/989/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л.,

при секретарі судового засідання Василенко В.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/989/21

за позовною заявою: акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д

адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50

до відповідача 1: фермерського господарства “ЛІСНИК-М”, 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56

до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 1 425 712,22 грн.

В судовому засіданні присутні представники:

від позивача: Якушев С.О, ордер ЗП № 047505 від 08.01.19

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

12.04.21 до господарського суду Запорізької області від акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (далі АТ КБ “ПриватБанк”) надійшла позовна заява за вих. від 02.04.21 з вимогами про солідарне стягнення з фермерського господарства “ЛІСНИК-М” (надалі ФГ “ЛІСНИК-М”, відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач 2) 1 425 712,22 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування від 17.06.13 № б/н, а саме: 1 247 318,57 заборгованості за кредитом, 169 673,14 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 8 720,51 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/989/21 між суддями, 12.04.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

19.04.21 судом направлено запит за вих. від 19.04.21 № 908/989/21 до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Оріхівської міської ради щодо місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач 2).

06.05.21 до суду надійшов лист-інформація за вих. від 23.04.21 № 03-05/13/292, в якому центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області повідомив суд, що фізична особа ОСОБА_1 з 10.02.95 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 11.05.21 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/989/21 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.06.21.

Ухвалою від 02.06.21 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 09.08.21 включно, підготовче засідання відкладено на 13.07.21 об 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 13.07.21 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/989/21 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.08.21.

Ухвалою суду від 05.08.21 оголошено перерву в судовому засіданні на 06.09.21 о 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні 06.09.21 приймав участь представник позивача.

Інші учасники справи у судове засідання 06.09.21 не з`явились.

Наявні у матеріалах цієї справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що представниками відповідачів 1 та 2 (кожним окремо) копію ухвали суду від 11.05.21 про відкриття провадження по справі № 908/989/21 (вих. № 007282 від 12.05.21) отримано 18.05.21, копію ухвали суду від 13.07.21 про закриття підготовчого засідання (вих. від 19.07.21 № 012065) отримано – 24.07.21.

Отже, відповідачі 1 та 2 належним чином повідомлені судом про розгляд цієї справи та про необхідність вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідачі 1 та 2 правом подання відзиву на позову заяву не скористались, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У засіданні 06.09.21 суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами та перейшов до судових дебатів.

Представник позивача у заключному слові підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Після судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У засіданні суду 06.09, після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.13 публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”, правонаступником якого є АТ КБ “ПриватБанк” (Банк/позивач) та директором (керівником) фермерського господарства “ЛІСНИК-М” Лиско М.М. (Клієнт) підписано та засвідчено відтисками печаток кожної із сторін Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі Заява).

У заяві зазначено, що Клієнт, підписавши цю заяву, приєднується і погоджується з умовами, викладеними в Умовах і правилах надання банківських послуг (далі - Умови) (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифах Банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування (далі договір від 17.06.13 № б/н).

Розділом 3.18 «Умов та правил надання банківських послуг», витяг з яких додано до позовної заяви АТ КБ «Приватбанк», визначено умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Так, у п. 3.18.1.1 зазначених Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). … Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Улієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.5 Умов, кредитний ліміт стосовно до цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та нішах показників (…).

Пунктом 3.18.1.6 Умов передбачено, що підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.2.1.2 розділу 3.18.2 Умов визначено, що Банк при наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів із поточного рахунку Клієнта, здійснює платежі Клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах ліміту, встановленого згідно з п. 3.18.1.6 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» і термінів, обумовлених п.п.3.18.1.10, 3.18.1.11, а також при виконанні Клієнтом зобов`язань за п. 3.18.2.2.14.

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»). (…). При належному виконанні Клієнтом зобов`язань, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг», за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може змінений банком згідно з п. 3.18.2.3.4 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг». Згідно з ст.ст. 212, 651 ЦК України при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту (п. 3.18.1.8). (…).

У розділі 3.18.4. Умов встановлено порядок розрахунків.

Так, згідно з п. 3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

- пп. 3.18.4.1.1. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі – «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуління»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

- пп. 3.18.4.1.2. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

- пп. 3.18.4.1.3. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (…).

- п. 3.18.4.1.4. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Згідно з п. 3.18.4.9. Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У пункті 3.18.4.4. Умов визначено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. (…).

Із змісту п. 3.18.2.3.4. Умов слідує, що Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Крім того, як свідчать наявні у справі докази, 18.02.15 між публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”, правонаступником якого є АТ КБ “ПриватБанк” (Кредитор/позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель/відповідач 2) укладено договір поруки № РОR1424261098358 (далі договір поруки).

Пунктом 1.1 договору поруки визначено, що предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ФГ “ЛІСНИК-М” (Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до:

- п. 1.1.1. до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та Правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 «Угоди 1» - 30 % річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 «Угоди 1» - 60 %; б) комісійної винагороди згідно пункту 3.2.1.1.17 «Угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 «Угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 20 000,00 грн. Якщо під час виконання «Угоди 1» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 1» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- п. 1.1.2. до розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та Правил надання банківських послуг, далі Угода 2, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 «Угоди 2» - 36 % річних; за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2 «Угоди 2» - 56 % річних; б) винагород, штрафів, пені та ін. платежів, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у «Угоді 2»» в) кредиту в розмірі 20 000,00 грн. Якщо під час виконання «Угоди 2» зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 2» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Відповідно до абз. 1 п. 1.2. та п. 1.3. договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» та «Угодою 2» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручитель з умовами «Угоди 1» та «Угоди 2» ознайомлений.

Пунктом 1.5 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1» та «Угодою 2» Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Позивач в своєму позові вказав, що відповідно до умов договору від 17.06.13 № б/н відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

На підтвердження виконання умов договору банківського обслуговування від 17.06.13 № б/н АТ КБ “ПриватБанк” надано довідку від 02.04.21 вих. № 00401ZPN0S11І про розміри встановлених кредитних лімітів, згідно з якою клієнту – ФГ “ЛІСНИК-М” на поточний рахунок № НОМЕР_1 встановлено наступні кредитні ліміті: з 17.06.13 у сумі 2 000,00 грн., з 21.06.13 по 01.03.14 у сумі 10 000,00 грн., з 02.03.14 у сумі – 0,00 грн., з 03.03.14 у сумі 12 000,00 грн., з 30.01.15 у сумі – 0,00 грн., з 20.02.15 у сумі 20 000,00 грн., з 27.09.15 у сумі – 0,00 грн., з 21.05.16 у сумі 25 000,00 грн., з 05.08.16 у сумі – 0,00 грн., з 14.02.18 у сумі 660 000,00 грн., з 27.10.18 у сумі 700 000,00 грн., з 16.11.18 у сумі 810 000,00 грн., з 19.01.19 у сумі 830 000,00 грн., з 25.05.19 у сумі 1 000 000,00 грн., з 25.02.20 у сумі 2 000 000,00 грн., з 11.03.21 у сумі 2 000 000, грн., з 01.04.20 у сумі – 0,00 грн.

Наявними у матеріалах цієї справи виписками по рахунку ФГ “ЛІСНИК-М”, зокрема, за період з 17.06.13 по 24.03.21, підтверджується надання позивачем відповідачу-1 кредитних коштів у сумі 1 247 318,57 грн.

Посилаючись на неналежне виконання ФГ “ЛІСНИК-М”, як позичальником, зобов`язання щодо повернення позивачу кредитних коштів за договором від 17.06.13 № б/н, АТ КБ “ПривтБанк” у позові вказує, що у відповідача 1 станом на 24.03.21 наявна заборгованість перед Банком у загальному розмірі 1 425 712,22 грн., з якої: 1 247 318,57 грн. заборгованості за кредитом, 169 673,14 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 8 720,51 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Враховуючи наведені обставини, АТ КБ “ПривтБанк” звернувся із цим позовом про стягнення наведеної вище заборгованості за договором від 17.06.13 № б/н солідарно з боржника (позичальника) - ФГ “ЛІСНИК-М” та ОСОБА_1 , як поручителя.

Норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України закріплено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами 1 та 2 ст. 1069 ЦК України закріплено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банківською випискою про рух коштів по рахунку ФГ “ЛІСНИК-М” за період з 17.06.13 по 24.03.21 підтверджується надання позивачем позичальнику кредитних коштів у розмірі 1 247 318,57 грн.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “ПривтБанк”).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом, позивач посилається на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, як на частину договору банківського обслуговування від 17.06.13 № б/н .

Проте, матеріали справи № 908/989/21 не містять підтверджень, що саме наданий позивачем до суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів позичальник - ФГ “ЛІСНИК-М”, ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані Умови на момент отримання ФГ “ЛІСНИК-М” кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в доданому банком до позовної заяви витязі з Умов розмірах і порядках нарахування.

Судом також враховано, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити (вносить) відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.15 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

А тому, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку (www.pb.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ “ПривтБанк” в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.06.13) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (квітень 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення його позову. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.19 у справі № 342/180/17.

Оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який містяться в матеріалах цієї справи, не містить підпису уповноваженої особи ФГ “ЛІСНИК-М”, його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору (банківського обслуговування), укладеного між сторонами 17.06.13 шляхом підписання Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.19 у справі № 342/180/17).

Таким чином, враховуючи, що у Заяві позичальника від 17.06.13 процентну ставку (відсотки за користування кредитними коштами) та розмір комісії не визначено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ФГ “ЛІСНИК-М” (відповідача-1) 169 673,14 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 8 720,51 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за договором банківського обслуговування від 17.06.13 № б/н.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 основної заборгованості за кредитом суд зазначає наступне.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Безпосередньо укладений між відповідачем 1 та АТ КБ “ПривтБанк” договір банківського обслуговування від 17.06.13 № б/н у вигляді Заяви, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем ФГ “ЛІСНИК-М” кредитних коштів у розмірі 1 247 318,57 грн., і вказану обставину не спростовано іншими учасниками справи.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ФГ “ЛІСНИК-М” за договором банківського обслуговування від 17.06.13 № б/н кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов висновку, що АТ КБ “ПривтБанк” вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” про стягнення з ФГ “ЛІСНИК-М” 1 247 318,57 грн. боргу за кредитом.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя, в солідарному порядку 1 247 318,57 грн. боргу за кредитом суд зазначає наступне.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

За ч. 2 ст. 554 ЦК України, Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Частинами 1 і 2 ст. 553 ЦК України визначено, що обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За змістом ст. 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, ч. 1 цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки 18.02.15 № РОR1424261098358) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи ч. 1 ст. 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2 договору поруки від 18.02.15 № РОR1424261098358 сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.

Разом з тим, у матеріалах справи № 908/989/21 відсутні докази того, що ОСОБА_1 , як поручитель за договором поруки від 18.02.15 № РОR1424261098358 надав письмову згоду на збільшення кредитного ліміту ФГ “ЛІСНИК-М” з 20 000 грн. до 2 000 000 грн., та відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності.

З огляду на викладене, враховуючи, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем (відповідачем 2), суд дійшов висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 спірної суми заборгованості за кредитом, оскільки порука за договором 18.02.15 № РОR1424261098358 є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції).

Аналогічного за змістом висновку щодо застосування положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.12.18 у справі № 569/8360/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 910/13109/18.

При цьому, ураховуючи мотиви, викладені в постанові від 26.05.20 у справі № 910/13109/18, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку в подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.08.19 у справі № 910/12419/18 та від 01.11.19 у справі № 910/13940/18, вказавши, що умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

З підстав викладених вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову АТ КБ “Приватбанк” щодо стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя, в солідарному порядку спірної суми заборгованості за договором банківського обслуговування від 17.06.13 № б/н.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладаються судом на відповідача 1, а саме у сумі 18 709,78 грн.

Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 202, 210, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства “ЛІСНИК-М” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, код ЄДРПОУ 22121394) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПривтБанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) – 1 247 318 (один мільйон двісті сорок сім тисяч триста вісімнадцять) грн. 57 коп. основного боргу та 18 709 (вісімнадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 78 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 16.09.21.

Суддя В.Л. Корсун