Рішення № 99645092, 08.09.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2021 року Справа № 903/429/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., секретар судового засідання Коритан Л.Ю. розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного комунального підприємства “Луцьктепло”

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі філії Волинський інститут імені В`ячеслава Липинського Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом”

про стягнення 56898,71 грн,

за участю представників:

від позивача: Носенко О. С., довіреність № 14/08 від 04.01.2021;

від відповідача: Кадебська Е. В., довіреність № 50/21 від 03.09.2021;

Встановив: Державне комунальне підприємство “Луцьктепло” звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі філії Волинський інститут імені В`ячеслава Липинського Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” про стягнення 56898,71 грн, з них 53007,72 грн основної заборгованості за поставлену теплову енергію, 2005,19 грн пені, 1441,46 грн інфляційних втрат, 444,34 грн – 3% річних, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач вказує, що дана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 3-74 від 30.08.2013 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену теплову енергію.

Ухвалою суду від 10.06.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу – відповідь на відзив.

29.06.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву б/н від 24.06.2021 в якому просить у позові відмовити повністю, вказуючи, що листом № 3673/09 від 27.10.2020 позивач повідомив про прорив теплової мережі та припинення теплозабезпечення приміщень в м. Луцьку по вул. Коперника, 8, у зв`язку з чим відповідачем не приймалась теплова енергія і відповідно відсутній обов`язок щодо її оплати. Щодо штрафних санкцій нарахованих позивачем зазначає, що дані є безпідставними та суперечать чинному законодавству, а саме п.п.4 п.3 р. ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

З метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд задовольнив клопотання представника позивача та ухвалив на місці відкласти підготовче засідання на 14.07.2021.

06.07.2021 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог до 56898,71 грн, з них: 53007,72 грн основного боргу, 2005,19 грн пені, 1441,46 грн інфляційних втрат, 444,34 грн 3% річних.

06.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що договір є чинним, відповідно, при вступі в дію з 01.10.2020 та з 01.02.2021 нових тарифів, вони є обов`язковим для виконання обома сторонами та не потребують внесення змін до Договору. Для розрахунку умовно-постійної частини тарифу приміщення інституту по вул. Коперника, 8, позивач керується тепловим навантаженням 0,12321 Гкал/год, яке вказане в діючому Договорі та зазначено в Реєстрі приєднаного теплового навантаження у розрізі категорій споживачів та об`єктів теплоспоживання ДКП "Луцьктепло", затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 340-1 від 15.07.2020. Зазнає, що споживач самостійно може підтвердити теплове навантаження за результатами незалежного енергетичного аудиту за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних.

Звертає увагу суду, що обов`язком споживача є забезпечення ремонту теплової мережі, що перебуває на його балансі. Стверджує, що нарахування за теплову енергію по особовому рахунку ПрАТ "ВНЗ "МАУП" в особі філії Волинський інститут імені В`ячеслава Липинського ПрАТ "ВНЗ "МАУП" відповідає укладеному між сторонами Договору та додаткам до нього, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради та вимогам чинного законодавства. З огляду на приписи чинного законодавства, відповідач не є споживачем комунальної послуги, а відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Аналогічних норм закону дотримувався Північно-західний апеляційний Господарський суд при винесенні постанови у справі № 903/841/20. Щодо зазначеного відповідачем у відзиві рішення № 664-1 від 24.09.2020 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24.09.2020 № 517-1 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло", позивач зазначає, що дане рішення стосується населення, з якими укладені відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Ця норма не стосується тарифів на теплову енергію у разі укладення договорів купівлі-продажу теплової енергії. Як зазначено у роз`ясненні Міністерства розвитку громад на території України № 7/10.1/17275-20 від 20.10.2020, умови зміни тарифів на теплову енергію визначаються договором купівлі-продажу теплової енергії.

06.07.2021 позивач подав до суду заперечення № 2419/08 від 06.07.2021, в яких зазначено, що оскільки позов подано до юридичної особи, спір винник щодо діяльності її відокремленого підрозділу, позов може бути пред`явлено до Господарського суду Волинської області.

14.07.2021 суд розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, за місцезнаходженням юридичної особи, ухвалив на місці відмовити в його задоволенні.

14.07.2021 суд ухвалив на місці прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Має місце нова ціна позову - 56898,71 грн з врахуванням якої вирішується спір.

Ухвалою суду від 14.07.2021 повідомлено сторін що підготовче засідання відбудеться 10.08.2021.

У судовому засіданні 10.08.2021 суд ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження до 10.09.2021, підготовче засідання відкладено на 31.08.2021.

В судовому засіданні 31.08.2021 представник позивача просив закрити підготовче провадження та призначити справу по суті; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

31.08.2021 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.09.2021.

В судовому засіданні 08.09.2021 представник позивача позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив, просив суд відмовити у його задоволенні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

30.08.2013 між Державним комунальним підприємством “Луцьктепло” (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Приватним акціонерним товариством “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі філії Волинський інститут імені В. Липинського Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (далі - споживач, відповідач) було укладений Договір № 3-74 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії у приміщення інституту, що знаходиться за адресою: вул. Коперника, 8, м. Луцьк, Волинська область (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, який зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Згідно з п. 1.2 вищевказаного Договору теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення).

В п. 2.2.16 Договору зазначено, що споживач зобов`язаний своєчасно з`являтися до теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.1.1, п. 3.1.2 Договору споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються споживачем до 20 числа розрахункового місяця в теплопостачальну організацію. Тарифи встановлюються нормативно-правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради. У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію. Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву; втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з Додатком №1 даного Договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється сторонами в Додатку до даного Договору.

Пунктами 3.2 та 3.3 Договору визначено, що сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий споживачу теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку: передоплату - до 01 числа розрахункового місяця (в розмірі середньомісячного нарахування), на підставі виставленого рахунку, який отримується споживачем до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, в приміщенні теплопостачальної організації. Нез`явлення споживача до установленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати; остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який отримується споживачем до 20 числа розрахункового місяця в приміщенні теплопостачальної організації. Нез`явлення споживача до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

З 01.10.2020 рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2020 № 517-1 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" вступили в силу нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Згідно даного рішення, державному комунальному підприємству "Луцьктепло" встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію за умовно-змінною та умовно-постійною частиною тарифу.

Умовно-змінна частини тарифу - плата за фактично спожиту теплову енергію за даними лічильника теплової енергії. Ця плата нараховується лише під час опалювального сезону. Вона відшкодовує умовно-змінну частину витрат на виробництво та транспортування теплової енергії в частині витрати на придбання природного газу та електроенергії.

Умовно-постійна частина тарифу - плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонентська плата). Ця плата передбачає умовно-постійну частину економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до умовно-змінної частини тарифу (витрати на обслуговування та ремонт мереж, котелень, обладнання, сплату податків). Обґрунтованість відповідних видатків перевірена та підтверджена при встановленні тарифу. Величина умовно-постійної частини залежить від теплового навантаження, яке вказане в договорі. Нараховування умовно-постійної частини є постійною величиною та сплачується рівними частинами щомісяця упродовж усього року не залежно від обсягу спожитої теплової енергії.

Відповідно до зазначеного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради для відповідача з 01.10.2020 умовно-змінна частина становить 729,37 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина становить 56811,24 грн.(Гкал/год) (без ПДВ).

01.02.2021 виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення № 52-1 "Про встановлення скоригованих тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло".

Відповідно до вказаного рішення, для відповідача з 01.02.2021 умовно-змінна частина становить 1061,12 грн./Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина становить 65636,99 грн./(Гкал/год) (без ПДВ).

Отже, Договір є чинним, відповідно, при вступі в дію з 01.10.2020 та з 01.02.2021 нових тарифів, вони є обов`язковим для виконання обома сторонами та не потребують внесення змін до Договору.

Для розрахунку умовно-постійної частини тарифу приміщення інституту по вул. Коперника, 8, позивач керується тепловим навантаженням 0,12321 Гкал/год, яке вказане в діючому Договорі та зазначено в Реєстрі приєднаного теплового навантаження у розрізі категорій споживачів та об`єктів теплоспоживання ДКП ''Луцьктепло”, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 340-1 від 15.07.2020.

Максимальне теплове навантаження розраховується згідно КТМ-204 (керівний технічний матеріал) України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби України".

Розрахунок теплового навантаження по адмінприміщенню по вул. Коперника, 8 здійснювалось за формулою: q = 1,17 * 0,38 * 7293 * (18 - (-20)) - 123213,7764 ккал/год : 1000000 - 0.12321 Гкал/год, де: 1,17- коефіцієнт переліку максимальної температури опалювального сезону (-20 °С) (згідно з табл.2.7 КТМ-204 України 244-94); 0,38 - питома опалювальна характеристика будівлі (згідно з табл.2.6 КТМ-204 України 244-94); 7293 м3 - зовнішній будівельний об`єм приміщення; 18°С - середня розрахункова температура внутрішнього повітря для громадських будівель (згідно з табл.2.2 КТМ-204 України 244-94); -20 °С - середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період для м. Луцька (згідно з додатком 1 ст.556 КТМ-204 України 244-94).

Листом № 3673/09 від 27.10.2020 ДКП "Луцьктепло" повідомило відповідача про порив теплової мережі, що знаходиться на його балансі та необхідність виконання ремонту. Тому, у рахунках за теплову енергію нарахування умовно змінної частини тарифу, водопостачання ХВ для ГВ, втрати ТЕ відсутні, споживачеві виставляються рахунки виключно за умовно- постійною частиною тарифу (а.с. 20).

Відповідно до п. 5.1 Договору, відповідальність між теплопостачальною організацією і споживачем за технічний стан і обслуговування систем теплопостачання встановлюється на межі експлуатаційної відповідальності. Точка розподілу експлуатаційної відповідальності теплової мережі встановлюється відповідно до балансової належності теплових мереж (додаток до Договору).

Згідно додатку № 3 до Договору № 3-74 від 30.08.2013 (схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача), межа балансової належності (відповідальності) - Теплова мережа від зовнішньої стіни будівлі на вул. Коперника, 8а до зовнішньої стіни будівлі на вул. Коперника, 8 перебуває на балансі відповідача.

Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 ( далі - Правила), межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем; межа експлуатаційної відповідальності - межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно п. 41 Правил, споживач несе відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності).

Позивачем повідомлялось відповідача, що для припинення нарахувань умовно -постійної частини тарифу, відповідачу слід дотримуватись процедури відключення від систем централізованого опалення (теплопостачання) у визначеному законом порядку.

За період з 01.10.2020 по 31.03.2021 боржнику нараховано 53007,72 грн., що підтверджується рахунками на оплату за теплову енергію (а.с. 12-17). Відповідач оплату не здійснив, перед ДКП "Луцьктепло" виникла заборгованість за неоплачену теплову енергію в сумі 53007,72 грн.

25.01.2021 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 342/14 про сплату заборгованості в розмірі 28411,85 грн. за поставлену теплову енергію для опалення приміщення по вул. Коперника, 8 (а.с. 23).

Проте, відповідач у своїй відповіді на претензію № 02-12/78 від 12.02.2021 відмовив в задоволенні претензії, оскільки кількість теплопостачання, вказана в рахунку не відповідає дійсності, а у зв`язку із проривом теплової мережі відповідач не використовує теплозабезпечення, отже не отримує послуг, передбачених Договором (а.с. 24).

15.03.2021 на адресу відповідача було направлено лист № 928/14, в якому позивач зазначив, що станом на 01.03.2021 по особовому рахунку відповідача рахується заборгованість в сумі 43303,16 грн, яку просив оплатити до 01.04.2021 (а.с. 25).

Відповідач заборгованості не сплатив. Станом на день подачі позову заборгованість відповідача становить 53007,72 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язки споживача теплової енергії, одним серед яких є - додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, враховуючи, умовно-постійну частину тарифу, встановлену рішенням № 52-1 "Про встановлення скоригованих тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло", виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.02.2021 та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2020 № 517-1 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло", не проведення відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 53007,72 грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2005,19 грн., суд зазначає таке.

Пунктом 2.2.13 Договору передбачено, що споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу теплопостачальної організації штрафні санкції.

У пункті 5.4 Договору вказано, що при порушенні строку оплати теплової енергії Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок пені позивача за заявлений період: з жовтня 2020 року по березень 2021 року, який відповідає контрозрахунку відповідача(а.с. 43-44), положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також перевірив методику та правильність періодів наведених в розрахунку позивача та вважає, що останні підставні в сумі 2005,19 грн.

Щодо стягнення з відповідача 444,34 грн. 3% річних та 1441,46 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року, суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних втрат та процентів річних, вважає, що 3% річних підставні частково на суму 444,29 грн.

Суд провів власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за заявлений період, а також перевірив методику та правильність інших періодів наведених в розрахунку позивача та вважає, що останні підставні в загальній сумі 1885,75 грн., з них: 444,29 грн. 3% річних та 1441,46 грн. інфляційних втрат. У стягненні 0,05 грн. 3% річних слід відмовити через безпідставність.

Щодо заперечень відповідача про невикористання поставленої теплової енергії та заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги під час дії карантину, що викладені у відзиві, суд зазначає таке.

Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька. Остання є власником майна підприємства.

Основним видом господарської діяльності ДКП "Луцьктепло" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, бюджетним та іншим юридичним особам міста Луцька. Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Зазначеною нормою встановлено, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання людиною, а визначає перелік господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів.

Зазначеною вище статтею також визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Ця норма чітко розмежовує відносини - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг, а саме:

1) у сфері теплопостачання встановлюються відносини шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальним підприємством і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання (Закон України "Про теплопостачання", Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1198) з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України;

2) у сфері житлово-комунальних/комунальних встановлюються відносини шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу), та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Такий договір укладається відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630.

Тобто у контексті Закону України "Про теплопостачання" споживачем є власник, або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб, таких як для опалення, для підігріву питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є споживачем, власник окремого приміщення (кінцевий споживач), який в результаті господарської і технологічної діяльності балансоутримувача отримує відповідні житлово-комунальні/комунальні послуги.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що:

комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто кінцевий споживач, який уклав договір про житлово-комунальні послуги з власником чи балансоутримувачем отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, частина четверта статті 19, частина третя статті 24 Закону України "Про теплопостачання" містять загальне правило про необхідність споживання теплової енергії на підставі договору для суб`єктів, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у цих суб`єктів індивідуального приладу обліку теплової енергії, тоді як відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб`єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

На виконання вказаного Закону між ДКП "Луцьктепло" та ПрАТ "ВНЗ "МАУП" в особі філії Волинський інститут імені В`ячеслава Липинського ПрАТ "ВНЗ "МАУП" укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, за яким теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (теплову енергію) споживачу, який зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Згідно з п. 1.2 Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 3-74 від 30.08.2013, теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення).

За змістом укладений договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, між теплопостачальним підприємством і власником приміщення, а не договором про надання житлово комунальних послуг між власником та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово- комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово - комунальних послуг. Такий договір укладається на основі типового договору, затвердженого постановою КМУ № 630 від 21.07.2005.

З огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства, суд вважає, що відповідач на підставі укладеного з позивачем договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії отримував теплову енергію, як товарну продукцію, та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги, а відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Аналогічних норм закону дотримувався Північно-західний апеляційний Господарський суд при винесенні постанови у справі №903/841/20.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності обов`язку з оплати послуг постачання теплової енергії через не використання теплової енергії, оскільки нараховування умовно-постійної частини є постійною величиною та сплачується рівними частинами щомісяця упродовж усього року не залежно від обсягу спожитої теплової енергії.

Крім того, відповідно до умов договору споживач взяв на себе обов`язок у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт. До 15 числа кожного року надавати теплопостачальній організації акт на промивання системи, акт гідравлічних випробуавань і акт готовності системи опалення до прийняття теплоносія (акт готовності до опалювального періоду) (п. 2.2.5 Договору). Своєчасно проводити планово-попереджувальний ремонт трубопроводів, запірно-регулюючої арматури, тепловикористовуючого обладнання, приладів обліку енергії (п. 2.2.6 Договору).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме підставною є вимога про стягнення 56898,66 грн., з них 53007,72 грн основної заборгованості за поставлену теплову енергію, 2005,19 грн пені, 1441,46 грн інфляційних втрат, 444,29 грн. 3% річних. У задоволенні позову Державного комунального підприємства “Луцьктепло” до Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі філії Волинський інститут імені В. Липинського Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” про стягнення 0,05 грн. 3% річних слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2269,99 грн. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (03039, місто Київ, вул. Фрометівська, будинок 2, код ЄДРПОУ 00127522) в особі філії Волинський інститут імені В`ячеслава Липинського Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Коперника, 8, код ЄДРПОУ 25743191) на користь Державного комунального підприємства “Луцьктепло” (Волинська область, м. Луцьк, вул. Гулака Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 56898,66 грн. (п`ятдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто вісім грн. 66 коп.), з них 53007,72 грн основної заборгованості за поставлену теплову енергію, 2005,19 грн пені, 1441,46 грн інфляційних втрат, 444,29 грн. 3% річних, 2269,99 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову Державного комунального підприємства “Луцьктепло” до Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі філії Волинський інститут імені В`ячеслава Липинського Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” в частині стягнення 0,05 грн. 3% річних – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено

16.09.2021

Суддя А. С. Вороняк