Рішення № 99639415, 16.09.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4878/20

провадження №2/489/559/21

Заочне рішення

Іменем України

16 вересня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Плаксіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування

встановив:

В жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку з прилеглими господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за правом представлення, після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем тітки могла бути мати позивача ОСОБА_3 , яка була її рідною сестрою. Проте, мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та він як племінник є єдиним спадкоємцем за правом представлення.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, що складається з 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 , інша 1/2 частка цього будинку належить позивачу.

Звернувшись до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Власової С.Я. із заявою про прийняття спадщини, він отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом оскільки, оскільки ним не було надано правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно – 1/2 частку вказаного будинку.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження, витребувано у Другої нотаріальної контори Миколаївської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Ухвалами суду від 16.04.2021 та 19.07.2021 витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївській області Управління державної реєстраціїПівденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), Другої Миколаївської державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Власової С.Я. копію актового запису про смерть ОСОБА_2 та спадкову справу заведену після її смерті, а також спадкову справу заведену після смерті ОСОБА_3 .

У судове засідання, призначене на 09.09.2021, про яке повідомлені належним чином сторони не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та просила позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач відзиву на позов не надав, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином та неодноразово.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Згідно витребуваного Актового запису про смерть № 6230 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 .

Вказана частка будинку належала останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме на 7/45 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 1007 кв. м. та зареєстроване в ММБТІ за реєстровим № 5111 від 10.10.1997, що належали їй разом із матір`ю позивача ОСОБА_3 , та на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.12.1999.

Так, 1/5 частка житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 01.02.1985 року.

За своє життя ОСОБА_5 16.10.1972 склала заповіт, яким заповідала належний їй житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 своїм донькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, даний заповіт посвідчений державним нотаріусом першої Миколаївської державної нотаріальної контори.

Дюміна Н.Ф. та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме на 7/45 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 1007 кв. м. та зареєстроване в ММБТІ за реєстровим № 5111 від 10.10.1997.

ОСОБА_6 успадкував 2/45 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.12.1999 ОСОБА_6 виділено у власність 92/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з житлового будинку літ. Б-1 з прибудовами, житлової кімнати 1-4 площею 13,8 кв. м. в житловому будинку літ А-1, частини сіней літ. А-1 площею 4,9 кв. м., літньої кухні Н-1, сараю літ. М-1, уборної літ. К-1, забору № 5, водопровідної колонки №3; виділено у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – 8/100 часток вказаного домоволодіння, яка складається з житлової кімнати 1-3 площею 12,5 кв. м. в житловому будинку літ. А-1 і частина сіней літ. А-1 площею 5,5 кв. м.

ОСОБА_6 виділено земельну ділянку загальною площею 982 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі під забудованою житловими забудовами – 130 кв. м.. під нежитловими забудовами – 22 кв. м., під ділянкою індивідуального користування – 732 кв. м. , під ділянкою загального користування – 8 кв. м.; виділено в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 164 кв. м., в тому числі під забудовою житловими забудовами – 26 кв. м., під ділянкою загального користування – 8 кв. м., під ділянкою індивідуального користування – 130 кв. м. (а.с.9-13).

Відповідно до довідки Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 05.06.2018 за вих. № 2-2398, за адресою: АДРЕСА_2 станом на 28.12.2012 власниками 8/100 часток житлового будинку, відповідно до паперових носіїв КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.12.1999, справа №2-943, зареєстрованого в ММБТІ 22.09.2000 року. 92/100 часткам житлового будинку, які належали ОСОБА_6 надана нова адреса – АДРЕСА_3 , згідно рішення Миколаївської міської ради від 19.05.2004 року № 1006 (а.с. 31-33).

Інша 1/2 частка житлового будинку з прилеглими господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу на підставі заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.03.2019 (а.с.14-17).

Із дослідженої судом спадкової справи № 561/03, заведеної Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадщина, яка складається із частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруджень, будівель, земельної ділянки, що знаходяться у АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_4 була прийнята на той час неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від імені якої діяла опікун ОСОБА_3 .

Із зробленого державним нотаріусом запису на заяві опікуна ОСОБА_3 про прийняття спадщини неповнолітньою ОСОБА_7 вбачається, що на час відкриття спадщини остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . За цією ж адресою була зареєстрована померла ОСОБА_2 з 03.08.1976 та виписана у зв`язку із смертю (а.с.81).

В матеріалах спадкової справи наявна заява ОСОБА_1 від 23.06.2003 про відмову на користь ОСОБА_7 від спадщини за заповітом, який залишила на його ім`я ОСОБА_2 , що проживала у АДРЕСА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. 16.08.1997 за реєстраційним номером 4363 (а.с.82,87).

Із заповіту вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла належну їй частину житлового будинку по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 , а квартиру АДРЕСА_6 – ОСОБА_7 (а.с.87).

Згідно спадкової справи, спадкоємцем ОСОБА_7 було оформлено лише право власності на квартиру, що підтверджується свідоцтвом про смерть за заповітом від 22.07.2003.

Таким чином, матір`ю позивача - ОСОБА_3 було подано заяву про прийняття спадщини в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , небудучи спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , в той же час позивач, будучи спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 відмовився від належної йому долі спадкового майна на користь ОСОБА_7 , надавши відповідну заяву державному нотаріусу.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 у справі № 145/797/15-ц вказала, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинний на час їх виникнення (смерть ОСОБА_2 23.12.2002).

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно статті 533 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Крім того, як передбачено статтею 1216 чинного ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно статтею 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 для спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_2 , оскільки з матеріалів спадкових справ та встановлених судом обставин вбачається, що мати позивача - ОСОБА_3 , подавши заяву про прийняття спадщини неповнолітньою ОСОБА_7 за заповітом ОСОБА_2 , сама не була спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , при цьому позивач, будучи спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 сам відмовився від належної йому долі спадкового майна за заповітом на користь ОСОБА_7 (а.с.81, 82, 87), яку до участі у справі у якості відповідача позивач не залучив.

Судові витрати стягненню не підлягають, так як суд дійшов до висновку про відмову задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 04.02.1999, місце реєстрації: АДРЕСА_7 ;

відповідач – Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул.. Адміральська, 22.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2021.

Суддя І.В.Коваленко