Постанова № 99638480, 16.09.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/746/21

Провадження № 2-а/455/38/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2021 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Мисів Н.В.,

з участю представника позивача – адвоката Цап В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Садига Юрія Андрійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН №4202106 від 13.05.2021 якою його ( ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.5 ст.121 КУпАП.

Свій позов мотивує тим, що дану постанову (без супровідного листа, будь-яких інших додатків), він отримав в поштовому конверті Державного підприємства "Акціонерне Товариство "УКРПОШТА" 18 травня 2021 року рекомендованим відправленням. Відповідно до змісту вищезазначеної постанови, він, нібито, 13 травня 2021 року, в 17 годині 14 хвилин 51 секунду, в якості водія автомобіля «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 , на ділянці автомобільної дороги М-11, Львів-Шегині 10 км.+200 м., керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки в якому двоє пасажирів на передньому сидінні були непристебнутими ременем безпеки, тим самим порушив пункт 2.3 "в" Правил дорожнього руху України - "Порушення правил користування ремнями безпеки", та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Крім постанови, як і вказано в самій постанові, ніяких додатків не додано, мається на увазі: відео-, фотоматеріали, відеозаписи з нагрудних камер, автомобільного відеореєстратора, пояснення очевидців. Зазначена постанова винесена, як вказано у самій постанові, за результатами виявлення можливого порушення правил дорожнього руху не в автоматичному режимі передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП. Вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам закону і являється незаконною з наступних підстав. Вказує, що розгляд справи поліцейським Садигою ЮЛ. носив формальний, поверхневий характер, без встановлення та дослідження всіх об`єктивних обставин справи. Єдиним доказом, на суб`єктивну думку поліцейського, його винність у скоєнні даного правопорушення, являється його перебування у вищевказаному транспортному засобі в якості водія, і винуватість у скоєнні правопорушення була заочно висвітлена поліцейським Садигою Ю.А. без достатніх на те підстав, у вищевказаній постанові, тим самим порушуючи презумпцію невинуватості. Крім того, розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призвело до порушення його прав, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо, не надання можливості висловити свої заперечення щодо постанови. Всіх наданих цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення». Крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпАП передбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення, справа з незрозумілих причин була розглянута з винесенням постанови 13 березня 2021 року - в день фіксації ймовірного правопорушення».

Також стверджує, що самого розгляду справи не існувало, оскільки він фізично не був присутній при оформленні постанови, чим його було позбавлено можливості скористатися правовою допомогою та подачі клопотань. Крім цього відсутній протокол про адміністративне правопорушення, будь-які схеми, таблиці, пояснення очевидців. Не надано йому інформації, а також в подальшому не відображено в постанові точний час, коли він порушив ПДР, зі змісту постанови випливає, що час порушення ПДР передував часу винесення постанови. Однак 13 травня 2021 року в 16 годині 43 хвилин, під час зупинки його вищевказаною особою, йому ніяких претензій з приводу порушень Правил дорожнього руху, висказано не було, а сказано працівником поліції, що проводяться профілактичні заходи з приводу попередження правопорушень і вручено рекламний буклет, (в 16 годині 47 хвилин він здійснив телефонний дзвінок своєму знайомому юристу, і повідомив його про даний факт, щоб отримати усну консультацію). Після чого його працівник поліції відпустив без будь-яких претензій і від`їхавши деяку відстань в 17 годині 12 хвилин, повторно зателефонував своєму знайомому і сказав, що все добре, що його відпустили, без будь-яких зауважень. І в 17 годині 14 хвилин він об`єктивно вже не перебував разом з транспортним засобом на 10 км. +200 м. автомобільної дороги М- 11 Львів-Шегині, тим більше під час винесення постанови в 17 годині 23 хвилин.

Крім того, зазначає, що ніякого протоколу складено не було чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, до постанови крім згаданого протоколу про адміністративне правопорушення, не додано жодних доказів, а саме: пояснень пасажирів, які перебували з ним в транспортному засобі, показів очевидців, інші фото- відеоматеріали чи будь- які інші об`єктивні обставини, які б свідчили про порушення ним ПДР, а тому вважає, що відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, щодо його винуватості у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. З огляду на наведене, просить суд оскаржувану постанову визнати незаконною та скасувати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021, справу передано для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 27.05.2021 даний адміністративний позов був прийнятий до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Одночасно роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву у якому письмово викласти свої заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

23.06.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити повністю у задоволенні даного позову у зв`язку з безпідставністю. В обґрунтування своїх заперечень покликається, зокрема на те, що процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція). Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченої частиною 5 статті 121 КУпАП. Згідно з пунктом 2 Розділу III Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Щодо твердження позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, вважають, що навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб`єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки. В постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.10.2019 (справа № N 126/1030/17), звертає увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Ухвалою суду від 25.08.2021року замінено у справі неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області, на належного відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

В судовому засіданні представник позивача Цап В.О. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та відповідач інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Садига Юрія Андрійовича в судове засідання не з`явилися хоча відповідач був своєчасно і належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (Укрпошта: 8200016614724 (а.с.59), про причини неявки суд не повідомив, а також від відповідача не надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутності.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 13.05.2021 інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Садигою Ю.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4202106, якою на ОСОБА_1 (позивача у справі) накладено адміністративне стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

Згідно даної постанови, ОСОБА_1 13 травня 2021 року, в 17 годині 14 хвилин на ділянці автомобільної дороги М-11, Львів-Шегині 10 км.+200 м., керував транспортним засобом – автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 213 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки в якому двоє пасажирів на передньому сидінні були непристебнутими ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3 "в" Правил дорожнього руху України - "Порушення правил користування ремнями безпеки", та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до вимог п.2.3 «в» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

Частина 5 ст.121 КУпАП передбачає, що порушення правил користування ременями безпеки тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

Однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.

Як слідує із пояснень позивача, викладених у позовній заяві, останній повністю заперечує обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення. Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення та вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.

В свою чергу, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в ході розгляду даної справи не представив суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови (письмових пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписів, в тому числі відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції щодо події, з приводу якої подано позов, тощо).

В судове засідання представник відповідача не з`явився, до відзиву на позовну заяву жодних інших доказів не додав.

Дані обставини в сукупності дають підстави вважати, що відповідачем не виконано свого обов`язку передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, докази, які б підтверджували наявність адміністративного правопорушення з боку позивача, відповідачем у встановлений судом строк надані не були, про причини їх неподання суд не повідомлено, що викликає сумнів про їх наявність на час розгляду справи відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).

Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підставний, оскільки відповідачем не надано доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскаржувана постанова винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а тому її слід скасувати, а справу закрити.

У своїх позовних вимогах позивач просив також оскаржувану постанову визнати незаконною.

Разом із цим, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки положеннями ст. 286 КАС України не передбачено можливості ухвалення рішення про визнання незаконною оскаржуваної постанови, тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем також заявлено позов до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Садига Юрія Андрійовича.

Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.5 статті 121.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції.

Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на наведене, оскільки адміністративний позов заявлено також до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Садига Юрія Андрійовича, який є неналежним відповідачем, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до цього відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4202106 від 13.05.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Садига Юрія Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с.Спас Самбірського району Львівської області, РНОКПП – НОМЕР_2 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції; місцезнаходження: м.Львів, вул.Перфецького, 19;

Відповідач: інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Садига Юрій Андрійович; м.Львів, вул.Перфецького, 19;

Повний текст судового рішення складено та проголошено 16 вересня 2021року.

Суддя А.В. Кушнір