Ухвала суду № 99637877, 14.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9575/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі Боті О.І.,

за участі представника відповідача Джуган Н.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» про визнання недійсним правочину,

встановив:

26.07.2021 ухвалою суду відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання.

13.09.2021 до суду від представника відповідача ТОВ «Хозяйка» адвоката Джуган Н.Б. надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. В обґрунтування заявленого адвокат посилається на те, що в даній справі розглядаються вимоги позивачки ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування (розірвання) угоди про укладення договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 у новій редакції договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 14.04.2021, укладений між Департаментом міського господарства та ТОВ «Хозяйка», яким передано в оренду нежитлове приміщення площею 18, 8 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 . При цьому зауважує, що в рамках цивільної справи № 308/133/18 розглядався позов ОСОБА_1 до вищевказаних відповідачів, а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору «МСМБУД» про визнання недійсним розпорядження та правочину, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності. Позовні вимоги ОСОБА_1 в даній справі мотивувала тим, 01.09.2003 між управлінням майнової політики міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого на даний час є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) та ТОВ «Хозяйка» укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 599/о. За умовами договору ТОВ «Хозяйка» передано в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення площею 18,8 кв.м, що знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 20.04.2021 вказане рішення скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким у позові відмовлено. Окрім цього зауважує, що апеляційним судом встановлено преюдиційні факти щодо підвального приміщення площею 18, 8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , а саме що таке не є допоміжним приміщенням до будинку, а є нежилим приміщенням, окремим об`єктом будинку і самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

01.09.2021 представник відповідачів Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Ужгородська міська рада за довіреністю Баняс В. подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, додавши до відзиву рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених у справі № 308/133/18.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 та/або її представник не з`явилися, будучи повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подано.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Хозяйка» адвоката Джуган Н.Б. просила закрити провадження у справі з підстав наявності судового рішення, що набрало законної сили, в якому у задоволенні аналогічних позовних вимог, було відмовлено.

В судове засідання представник відповідачі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Ужгородської міської ради не з`явився, від ОСОБА_4 надійшло клопотання про проведення розгляду справи за відсутності сторони відповідача.

Ознайомившись з клопотанням, заслухавши позицію відповідача, дослідивши матеріали позову, суд приходить до наступного висновку.

23.07.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідачів Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та ТОВ «Хозяйка», в якому просить визнати недійсною та скасувати (розірвати) додаткову угоду про укладення договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 у новій редакції договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 14.04.2021, укладений між Департаментом міського господарства та ТОВ «Хозяйка», яким передано в оренду нежитлове приміщення площею 18, 8 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову позивачка посилається на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 , при цьому спірне підвальне приміщення площею 18, 8 кв.м., призначені для забезпечення експлуатації вказаного будинку та потреб усіх мешканців такого, оскільки в них знаходиться інженерне та технічне обладнання. У зв`язку з вказаним вважає, що Управління майнової політики Ужгородської міської ради безпідставно передало в оренду вказане підвальне приміщення без згоди власника.

Розглядуваній справі присвоєно єдиний унікальний номер 308/9575/21.

При цьому в провадженні суду перебувала цивільна справа №308/133/18 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору «МСМБУД», в якому остання серед іншого просила визнати недійсним та скасувати договір оренди нежилого приміщення № 599/0 від 01 вересня 2003 року та додаткові угоди до нього, укладені між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради, Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяйка», яким передано в оренду нежитлове підвальне приміщення площею 18, 8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вказаного позову позивачка посилалася зокрема на те, що спірні підвальні приміщення площею 18, 8 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 призначені для забезпечення експлуатації цілого будинку та потреб всіх мешканців будинку, оскільки в них знаходиться інженерне та технічне обладнання, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; в Ужгородської міської ради відсутні жодні підстави для набуття вказаного майна у власність.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.07.2019 позовну заяву задоволено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20.04.2021 рішення від 18.07.2019 скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволення позовних вимог відмовлено.

У загаданій постанові апеляційного суду зазначено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

З даних АСДС «Д-3» вбачається, що справа направлена до касаційного суду.

Зі змісту згаданих судових рішень у справі № 308/133/18 вбачається, що предметом спору є договір оренди від 01.09.2003 нежитлового приміщення №599/о, яким передано в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 .

В розглядуваній цивільній справі позивачкою оспорюється додаткова угода від 14.04.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №599/о від 01.09.2003.

При цьому суд в означеному випадку констатує, що за додатковою угодою ані предмет договору оренди - строкове платне користування, ані об`єкт оренди - підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , ані сторони такого – Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Хозяйка» не змінилися.

Крім того заявлені позовні вимоги позивачкою обґрунтовуються в обох випадках тим, що спірне приміщення, призначене для забезпечення експлуатації вказаного будинку та потреб усіх мешканців такого, оскільки в них знаходиться інженерне та технічне обладнання; Ужгородська міська рада не є власником спірного приміщення, а відтак безпідставно передало в оренду вказане підвальне приміщення без згоди власника.

Окрім цього суб`єктний склад учасників вказаного спору, відповідає сторонам, які брали участь у справі № 308/133/18, за винятком третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору «МСМБУД».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 2 статті 256 ЦПК України).

Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України можливе за умов, якщо рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Крім того, заборона розгляду тотожного позову випливає і з принципу правової визначеності.

Так, з рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

У даному разі, суд зазначає, що у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) від 03.04.2008, суд нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Більш того, суд зауважує, що вказаною постановою Закарпатського апеляційного суду від 20.04.2021 в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено обставини, які не підлягають доказуванню: спірне приміщення не є допоміжним приміщенням до будинку, яке призначене для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а є нежилим приміщенням, окремим об`єктом будинку і самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, а тому в силу вказаного судом означено, що законні права та інтереси позивачки не порушені, а відтак не підлягають захисту; спірне приміщення перебуває у комунальній власності, належить територіальній громаді міста Ужгорода, зареєстроване за Ужгородською міською радою з 1993 року.

Подання стороною позивача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких Закарпатським апеляційним судом постановлено постанову від 20.04.2021 у справі №308/133/18, яка набрала законної сили, фактично свідчить про намагання створити штучні перешкоди відповідачам щодо розпорядження спірним об`єктом нерухомості, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд зазначає про те, що розгляд позовних вимог у даній справі (прим. 308/9575/21) буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду, оскільки розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суду слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовим рішенням Закарпатського апеляційного суду від 20.04.2021 у справі №308/133/18, яке набрало законної сили.

Очевидно, що в силу наведеного вище принципу, такий перегляд є неприпустимим.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі № 308/133/18, суд дійшов висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у вказаних справах є тотожними, при цьому рішення Закарпатського апеляційного суду від 20.04.2021 є таким, що набрало законної сили.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у розглядуваній справі № 308/9575/21, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи факту існування рішення Закарпатського апеляційного суду від 20.04.2021 у справі 308/133/18, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці ОСОБА_1 вимоги частини 2 статті 256 ЦПК України, згідно з якими у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України регламентовано за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 1-22, 200, 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» про визнання недійсною та скасування (розірвання) додаткової угоди від 14.04.2021 про укладення договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 у новій редакції договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов