Рішення № 99637511, 15.09.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

15.09.2021 227/2995/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участі секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

третьої особи: ОСОБА_3 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Доброплля в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Добропільської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права в порядку спадкування на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Добропільської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права в порядку спадкування на земельну частку (пай). Зокрема, просила встановити факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною бабою з боку батька, ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Добропілля, право на отримання в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього КСП ім. Заповіт Ілліча, яка знаходиться на території Добропільської ОТГ.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що бабуся позивача, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті якої відкрилася спадщина на майно померлої, яке складається з права на земельну частку (пай), в землях КСП ім. Заповіт Ілліча села Ганнівка Добропільського району Донецької області без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості). Звернувшись з заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме майно 20 квітня 2021 року, ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначена постанова була аргументована тим, що: сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Заповіт Ілліча села Ганнівка Добропільського району Донецької області спадкодавець за життя отримати не встигла, померла. В списку громадян - членів КСП, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.. Заповіт Ілліча, виданого 27 травня 1995 року Ганнівською сільською радою, прізвище ім`я по-батькові спадкодавця зазначено із помилкою - « ОСОБА_4 » замість потрібного « ОСОБА_4 » також відсутнє підтвердження родинних відносин спадкоємця зі спадкодавцем, а саме у Свідоцтві про народження сина спадкодавця - ОСОБА_3 , який є батьком спадкоємця, зазначено ім`я та по-батькові матері - « ОСОБА_4 », але Свідоцтво про смерть оформлено на ім`я - « ОСОБА_4 ».

Рішенням Ганнівської сільської ради народних депутатів від 22 травня 1995 року був виданий Державний акт на право колективної власності на землю ДН №10 колективному сільськогосподарському підприємству ім. Завіт Ілліча, розташованому в селі Ганнівка. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №10 від 27 травня 1995 року. До Державного акту додавався список громадян-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), серед вказаного списку є і бабуся позивача ОСОБА_4 (№ 396), але у Списках по- батькові вона помилково записана не ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 . У зв`язку з тим, що на момент видачі сертифікатів ОСОБА_4 вже померла, тому сертифікат на земельну частку (пай) так і не отримала.

Факт родинних відносин спадкодавця ОСОБА_4 та батька позивачки ОСОБА_3 підтверджується заповітом складеним 18 жовтня 1988 року, у якому зазначається, що: « ОСОБА_4 , проживающая в селе Анновка Добропольского района Донецкой области» заповіла все своє майно своєму синові ОСОБА_3 .

А тому звернулась в суд з данною позовною заявою.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з мотивів викладених в позовній заяві та суду пояснила, що вона все життя знала, що ОСОБА_4 є її бабою з боку батька. Факт родинних відносин потрібно встановити у зв`язку з неможливістю прийняття спадщини після її смерті. Вважає, що вона є такою, що яка прийняла спадщину, так як на момент смерті баби була неповнолітньою, а тому фактично є такою, що її прийняла.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з мотивів викладених позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та суду пояснив, що ОСОБА_4 є його рідною матір`ю. За життя всі знайомі її кликали ОСОБА_4 . Мати його проживала в АДРЕСА_1 , а він проживав з 1976-1978 років в АДРЕСА_2 . Після смерті матері в 1996-1997 раках почали виділяти людям пай і він звернувся до Державного земельного кадастру для виділення йому, як сину ОСОБА_4 пай, але через те, що там все перепутано, він процедуру виділення йому паю не провір до кінця. Крім того пояснив, що в нього є ще син, 1980 року народження, який живе в Росії, на спадщину після смерті ОСОБА_4 він не претендує.

Представник заінтересованої особи Добропільської міської ради в судове засідання з невідомих суду причин не з`явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Суд, враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, яка була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Ганнівської сільської ради народних депутатів Добропільського району Донецької області, актовий запис №34 від 20 грудня 1995 року, серія НОМЕР_1 . (а.с.13)

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 залишила заповіт, відповідно до якого все майно, яке їй належить чи буде належати на день смерті, заповіла своєму синові ОСОБА_3 . (а.с.14)

27 травня 1995 року відповідно до рішення Ганнівської сільської ради народних депутатів від 22 травня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім. Завіт Ілліча розташованому в селі Ганнівка видано державний акт серії ДН №10 на право колективної власності на землю у розмірі 3635,8 гектарів землі в межах згідно планом, для виробництва сільськогосподарської продукції. (а.с.17)

Як вбачається з додатку №1 до Державного акту серії ДН №10 до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ОСОБА_4 відсутня, за №396 зазначена ОСОБА_4 . (а.с.18)

Батьком позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка до реєстрації шлюбу мала прізвище ОСОБА_10 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про одруження (а.с.9-10)

Згідно свідоцтва про народження матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 . (а.с.12)

Згідно записів в паспорті громадянина України ОСОБА_3 місце його проживання зареєстроване з 21 листопада 1980 року за адресою: АДРЕСА_3 .(а.с.11)

Згідно записів в паспорті громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце її проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .(а.с.7)

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Відділу у Добропільському районі від 08 травня 2020 року в списках громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Заповіт Ілліча громадянка ОСОБА_4 відсутня, є зазначена ОСОБА_4 . (а.с.16)

Згідно довідки виконавчого комітету Добропільської міської ради від 29 січня 2021 року на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області проживала та була зареєстрована ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інша людина на прізвище та ім`я ОСОБА_4 , на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області не проживала. Стор.№48 рахунок НОМЕР_5 погосподарської книги №1 за 1991-1995 роки. (а.с.19)

Як вбачається з копії погосподарської книги №1 за 1991-1995 роки особовий рахунок № НОМЕР_2 записана « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.20-22)

Згідно довідки Ганнівської сільської ради від 03 липня 2019 року в 1995 році колгоспом «Заповіти Ілліча» надано список на одержання сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) де громадянка ОСОБА_4 записана невірно, фактично ОСОБА_4 - згідно по господарської книги №1 за 1991-1995 роки сторінка №48 особовий рахунок № НОМЕР_2 . (а.с.23)

Згідно довідки виконавчого комітету Добропільської міської ради від 29 січня 2021 року на момент смерті бабусі ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с.24)

Як вбачається з довідки Ганнівської сільської ради від 17 вересня 2003 року, в списках на отримання земельного сертифікату під №419 занесена ОСОБА_4 , на даний момент померла ( ІНФОРМАЦІЯ_6 актовий запис №34 - правильно ОСОБА_4 . (а.с.26)

Як вбачається з копії спадкової справи №30/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті її баби з боку батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до нотаріуса з заявою про втрату права на спадщину, в якій ствердив факт, що він спадщину вчасно не прийняв, шестимісячний термін для прийняття спадщини він пропустив, до суду з цього приводу звертатись не бажає. Просить вважати його таким, що не прийняв спадщини.

20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її баби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . В якій зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, яка спадщину прийняла, як неповнолітня за віком на момент відкриття спадщини. Крім неї інших спадкоємців , які прийняли вчасно спадщину не має.

Постановою про відмову в вчиненні нотаріальної дії приватний нотаріус 20 квітня 2021 року відмовила ОСОБА_1 в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її баби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому що не доказаний факт родинних відносин зі спадкодавцем, та не доведено факт належності спадкодавцю рухомого майна - права на земельну частку (пай).

Копією спадкової справи №30/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 підтверджується, що інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , не має.

Відповідно ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Як роз`яснивПленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану

Факт родинних відносин позивача ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_4 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , який є двоюрідним братом ОСОБА_3 , батька позивачки та ОСОБА_12 , яка з 1987 року по 2015 рік працювала секретарем Ганнівськрї сільської ради, які ствердили, що знали ОСОБА_4 як матір ОСОБА_3 та бабу ОСОБА_1 .

Суд вважає, що в судовому засіданні були досліджені докази, які в сукупності підтверджують факт, що мати ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вона доводиться позивачці ОСОБА_1 бабою.

Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту родинних відносин, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною бабою з боку батька ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на отримання в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього КСП ім. Заповіт Ілліча, яка знаходиться на території Добропільської ОТГ, то суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини щодо спадкування спірного майна виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року та те, що визначений у статті 549 ЦК Української РСР строк для прийняття спадщини (шість місяців) після смерті в 1995 році ОСОБА_4 закінчився до 01 січня 2004 року, до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК Української РСР).

Статтею 527 ЦК Української РСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтями 529 та 530 ЦК Української РСР визначені перша та друга черги спадкоємців за законом, відповідно до змісту яких при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Положеннями частини першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (чинної на дату відкриття спадщини), передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Відповідно до статті 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

У свою чергу у частинах четвертій, п`ятій статті 1268 ЦК України 2004 року зазначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Із системного аналізу положень статей 548, 549, 554 ЦК Української РСР Верховний Суд дійшов висновку, що для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, на відміну від чинного ЦК України 2004 року, норми ЦК Української РСР не містили положень про те, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Крім того, суд зазначає, що Статтями 529 та 530 ЦК Української РСР чітко визначено, що онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.

Враховуючи, що на момент смерті ОСОБА_4 був живий її син ОСОБА_3 , який є батьком позивачки, а тому ОСОБА_1 , як онука спадкодавця не мала права на спадкування.

Крім того, як вбачається з заяви ОСОБА_3 про втрату права на спадщину від 15 березня 2021 року він спадщину вчасно не прийняв, шестимісячний строк для прийняття спадщини він пропустив, тобто він як спадкоємець першої черги, не здійснив дій на виконання вимог статті 549 ЦК Української РСР, і відповідно він не прийняв спадщину після смерті своєї матері.

Щодо посилання позивачки, що вона є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину як неповнолітня за віком на момент відкриття спадщини, то суд вважає таке посилання помилковим з огляду на те, що позивач як онука спадкодавця, за наявності живого спадкоємця першої черги її батька, який є сином спадкодавця не мала права на спадкування, крім того як вже зазначалось вище норми ЦК Української РСР не містили положень про те, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

У зв`язку з вищенаведеним відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права ОСОБА_1 на отримання в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього КСП ім. Заповіт Ілліча, яка знаходиться на території Добропільської ОТГ.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 223, 264-265, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ), в інтересах якої діє ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_6 ), до Добропільської міської ради (ЄДРПОУ: 04052904, адреса місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 83, м. Добропілля Донецької області, 85004), третя особа - ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ), про встановлення факту родинних відносин та визнання права в порядку спадкування на земельну частку (пай), задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною бабою з боку батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2021 року.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

15.09.2021