Ухвала суду № 99635751, 06.09.2021, Костопільський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

Справа № 564/2395/21

06 вересня 2021 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Олійник П.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа Акціонерне товариство “Родовід Банк” про зняття арешту на рухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Костопільський районний суд Рівненської області з позовом до Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа Акціонерне товариство “Родовід Банк” в якому просить звільнити з- під арешту автомобіль марки MERSEDES-BENZ модель ML350, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , що належить позиачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , за виконавчим провадженням №47443561 накладеного районним відділом державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Ознайомившись із матеріалами позову, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України також визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, кожній особі гарантується звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених прав.

У той же час закріплене в законі право на доступ до суду не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

Зокрема, гарантоване ст. 55 Конституції України право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Суд звертає увагу, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав та інтересів здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Частиною першою статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VIIЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимогстатті 181Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Судом встановлено, що позивач є боржником перед ПАТ “Родовід Банк”, і є стороною виконавчого провадження. Безпосередньо позовні вимоги до стягувача як особи, в інтересах якої накладено арешт, не заявляються.

Між тим, враховуючи, що арешт накладений на майно (транспортний засіб) ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання рішення суду, він не може пред`являти позов до державної виконавчої служби, оскільки у судовому процесі він є боржником і законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання про зняття арешту з майна, а саме шляхом оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Правильність зазначеного висновку підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року по справі № 712/12136/18, згідно з якою установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від29 липня 2020року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі№ 157/298/19 тощо.

Суд відзначає, що відповідно до позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується не зняття органом державної виконавчої служби арешту, накладеного під час виконавчого провадження в інтересах стягувача.

Статтею 186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства

Таким чином, виходячи з того, що ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні, його вимоги до Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області не підлягають розгляду у позовному провадженні, оскільки законом передбачено іншу форму звернення та порядок оскарження дій та рішень виконавця.

Відтак, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції сплачена при зверненні до суду сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа Акціонерне товариство “Родовід Банк” про зняття арешту на рухоме майно - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяП. В. Олійник