Рішення № 99634613, 15.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10174/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді - Шумило Н.Б.

за участю секретарів судового засідання – Луцак В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Брунцвик Олександра Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Брунцвик Олександра Васильовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4529611 від 23.07.2021 року, винесену інспектором УПП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Брунцвик О.В. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що 23.07.2021 року близько 21:05 год. рухаючись на автомобілі BMW Х7, номерний знак НОМЕР_1 у населеному пункті с.Барвінок в сторону міста Ужгороа, позивач був зупинений працівником патрульної поліції Брунцвик О.В., який повідомив йому, що буде виносити постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він нібито був непристебнутий ременем безпеки. Позивач зазначає, що він заперечив даний факт та попросив надати докази на підтвердження вказаного, проте працівник поліції повідомив йому, що доказом його правопорушення є те, що його колега бачив, що він був не пристебнутий, та інспектором Брунцвик О.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, звертає увагу на те, що поліцейський може виносити постанову виключно після дослідження доказів і надання їм оцінки, жодного доказу, що він керував авто непристебнутий немає. У самій постанові серії ЕАО №4529611 від 23.07.2021р. зазначено, що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, а у графі «до постанови додаються» пуста графа, хоча, на думку позивача, у ній повинні бути докази, якщо працівник поліції стверджує, що він вчинив правопорушення. Зазначає, що сама по собі постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, про що повідомлено учасників справи (а.с.9-10).

06 вересня 2021 року представником позивача – адвокатом Холмогоровою Л.В. подано клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, до якого долучено докази надіслання такого іншим учасникам справи. Вказує, що відповідно до оригіналу квитанції №б/н від 03.09.2021 року, позивачем ОСОБА_2 сплачено кошти готівкою за надання правової (правничої) адвокату Холмогоровій Л.В.у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

06 вересня 2021 року представником позивача – адвокатом Холмогоровою Л.В. подано клопотання про приєднання доказів. Представник позивача зазначила, що 30.07.2021 року за вих.№41 нею направлено адвокатський запит начальнику УПП в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про надання записів з відео реєстратора службового авто та нагрудних камер екіпажу поліції, на що нею було отримано наявне відео з місця події. Зазначає, що на відеозаписі, який наданий відповідачем відсутні будь-які докази винуватості її клієнта у порушенні правил дорожнього руху.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, на адресу суду від представника позивача – адвоката Холмогорової Л.В. надійшла заява, згідно якої просить розгляд справи провести у її відсутності та за відсутності позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити та стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, відзиву чи заперечення до суду не подавали.

Разом з тим, в силу вимог ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 23.07.2021 року інспектором УПП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Брунцвик Олександром Васильовичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову серії ЕАО №4529611 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Згідно постанови серія ЕАО №4529611 від 23.07.2021 року ОСОБА_1 23.07.2021 року о 21 год. 05 хв. керував транспортним засобом марки BMW моделі X7, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3.в. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Із відеозапису 20210724073250000295 слідує, що працівником патрульної поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що його було зупинено, повідомлено про причини зупинки, оголошено, яка справа розглядається, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права особи, було запропоновано надати пояснення та докази. При розгляді справи про адміністративне правопорушення був присутній захисник особи. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції було винесено постанову, роз`яснено порядок її оскарження та порядок сплати штрафу. ОСОБА_3 заперечував проти винесеної постанови, вказав що правил дорожнього руху не порушував, був пристебнутий ременем безпеки.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів:

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Конституції України принципу, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно пункту 2.3.в. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1. ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Приписами ч. 2 ст. 279 КУпАП встановлено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно з пунктом 9 р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справі №1395 від 07 листопада 2015 року (далі Інструкція), розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Згідно ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як слідує із змісту позовної заяви позивач заперечує той факт, що він керував транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки, вказує, що він був пристебнутий.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення працівниками патрульної поліції було дотримано процедуру розгляду справи. Разом з тим, відсутні докази того, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом був не пристебнутий ременем безпеки.

Із наданого стороною позивача відеозапису слідує, що як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, працівники патрульної поліції вказують свідка, яким виступає інший працівник Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції.

Разом із тим, відповідачем не було надано пояснень вказаного свідка, у графі 7 постанови серії ЕАО №4529611 від 23.07.2021 року не вказано про долучення таких пояснень до постанови.

У постанові від 29.04.2020 року у справі №161/5372/17 Верховний Суд вказав, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Окрім постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4529611 від 23.07.2021 року, інших доказів необхідних для вирішення справи про порушення Правил дорожнього руху, зокрема фото чи відеозаписів, на яких зафіксовано керування транспортним засобом ОСОБА_1 без пристебнутих ременів безпеки, відповідачем надано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що об`єктивні докази, які б достеменно свідчили про скоєне позивачем порушення в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав, відзиву на позов до суду не надіслав. Хоча останній мав можливість реалізувати зазначене процесуальне право з метою виконання процесуального обов`язку, покладеного на нього в силу ч. 2 ст. 77 КАС України.

Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, закріпленій в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.

Згідно закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказана позиція висловлена також у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 КУпАП.

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позов в частині закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративних правопорушень, тобто з підстав, передбачених ст.247 КУпАП

Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені вище норми законодавства, повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, справа №337/346/17 (2-а/337/56/2017).

Відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи ч. 1 ст. 139 КАС України, у зв`язку з задоволенням позову, сплачений судовий збір в розмірі 454,00 гривень, що підтверджується квитанцією №3443010049 від 30.07.2021 року, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тобто, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво, та інші види адвокатської діяльності.

Згідно п.9 ст.1 цього Закону, представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

23 липня 2021 року між адвокатом Холмогоровою Ларисою Василівною та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат зобов`язується надати Клієнтові правову допомогу та представництво у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Пунктами 2.2. та 4.1. Договору сторони узгодили, що клієнт несе обов`язок сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк згідно договору; на визначення розміру гонорару Адвоката впливає обсяг правових послуг наданих Адвокатом, обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (а.с.17).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 03.09.2021 року адвокатом Холмогоровою Л.В. прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 23.07.2021 року 3 000 (три тисячі) гривень (а.с.25).

До матеріалів справи долучено розрахунок суми гонорару від 03 вересня 2021 року, згідно договору про надання правової (правничої) допомоги в адміністративній справі №308/10174/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАО №4529611, надає правову (правничу) допомогу наступного характеру:

-консультація щодо характеру спірних правовідносин, ознайомлення з документами клієнта – 0,5 год. – розрахунок вартості 750 грн. ? 0,5 год. – вартість 375 грн.;

-складення адміністративного позову – 1,5 год - розрахунок вартості 750 грн. ? 1,5 год. – вартість 1125 грн.;

-складання та подання адвокатського запиту, опрацювання одержаних доказів, підготовка клопотання, - 2 год. – розрахунок вартості 750 грн. ? 2 год. – вартість 1500 грн..

03.09.2021 року був складений Акт №б/н прийому-передачі послуг в тому, що адвокат Холмогорова Лариса Василівна відповідно до договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року надала, а Клієнт ОСОБА_1 прийняв та оплатив юридичні послуги готівкою, згідно розрахунку та Договору про надання правової (правничої) допомоги. Вартість послуг становить 3 000 (три тисячі) гривень. Вказаний акт підписаний замовником та виконавцем (а.с.27).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначеними вище документами в повній мірі підтверджується факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу і їх вартість на рівні 3000,00 грн., у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. пов`язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та такі слід стягнути з відповідача – Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Відповідачем не заявлялось обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч.6 ст.134 КАС України, та не було подано доказів неспівмірності цих витрат. При цьому, згідно трекінгу «Укрпошти» клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з долученими до нього доказами було отримано відповідачем Департамент патрульної поліції 09.09.2021 року, а інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області було отримано 07.09.2021 року.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.2, 3, 5, 9, 72, 75-77, 90, 132, 134, 139286, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Брунцвик Олександра Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4529611 від 23.07.2021 року, винесену інспектором УПП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Брунцвик О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції Брунцвик Олександр Васильович, адреса: Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Кошового, 2.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м.Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Повне рішення суду складено – 15.09.2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило