Рішення № 99634299, 14.09.2021, Харківський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 639/3327/21

Провадження 2-а/635/74/2021

14 вересня 2021 року смт.Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Лук`яненко С.А.

секретар судового засідання Євсюков О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції В`юник Олексія Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції В`юник Олексія Васильовича, в якому, після уточнення, просить визнати дії інспектора патрульної поліції 3 роти 2 батальйону лейтенанта поліції В`юник О.В. в частині винесення постанови ЕАН №4212331 такими, що порушують його права та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення; скасувати постанову серії ЕАН № 4212331 від 15.05.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі. Крім того, стягнути на його користь судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 454,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 15 травня 2021 року інспектором патрульної поліції 3 роти 2 батальйону лейтенантом поліції В`юник О.В. було винесено постанову ЕАН №4212331 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 510 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом та здійснив поворот ліворуч на перехресті з вул.Конєва на вул.Нетеченська набережна з трамвайних колій попутного напрямку при наявності знаку 5.16 (рух по смугах), чим порушив п.п.11.8 ПДР, п.11 ПДР (порушення розташування ТЗ на проїзній частині). Він вважає, що не порушував вимоги п.11 ПДР і постанова винесена інспектором патрульної поліції безпідставно. Під час спілкування з інспектором, надавши необхідні документи, він заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи і про бажання скористатися юридичною допомогою фахівця в галузі права. Однак інспектор відповів відмовою, аргументуючи, що в нього достатньо доказів і повноважень, щоб розглядати справу, не надаючи йому цих прав, та склав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 травня 2021 року адміністративну справу передано до Харківського районного суду Харківської області за підсудністю.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16.06.2021 року адміністративна позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13.07.2021 року відкрите провадження і розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.08.2021 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

В судове засідання позивач не з`явився, від нього надійшла до суду заява, в якій він просив провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Інспектор патрульної поліції 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області та представник Департаменту патрульної поліції про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в судові засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15 травня 2021 року інспектором 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенантом поліції В`юник О.В. було винесено постанову серії ЕАН №4212331, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Як вбачається із зазначеної постанови, 15.05.2021 р. о 17:32 в м.Харків, вул.Конєва 21 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT DUSTER, державний номер НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч на перехресті вул. Конєва та вул.Нетеченська набережна з трамвайних колій попутного напрямку при наявності дорожнього знаку 5.16 (рух по смугах), чим порушив п.п.11.8 ПДР України, п.11 ПДР (порушення розташування т/з на проїзній частині).

Відповідно до п.п.11.8 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, по трамвайній колії попутного напрямку, розташованій на одному рівні з проїзною частиною для нерейкових транспортних засобів, дозволяється рух за умови, що це не заборонено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою, а також під час випередження, об`їзду, коли ширина проїзної частини недостатня для виконання об`їзду, без виїзду на трамвайну колію. На перехресті дозволяється виїжджати на трамвайну колію попутного напрямку в тих самих випадках, але за умови відсутності перед перехрестям дорожніх знаків 5.16-5.19. Поворот ліворуч або розворот повинні виконуватися з трамвайної колії попутного напрямку, розташованої на одному рівні з проїзною частиною для нерейкових транспортних засобів, якщо інший порядок руху не передбачено дорожніми знаками 5.16, 5.18 або розміткою 1.18. В усіх випадках не повинно створюватися перешкод для руху трамвая.

Як встановлено ч.2 ст.122 КУпАП, керування водієм транспортним засобом з порушенням розташування транспортних засобів на проїзній частині, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина друга ст.122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За нормами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідачами не надано жодних доказів (запису з нагрудної відеокамери, відзиву та інш.), які б беззаперечно свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Крім того, в позовній заяві позивач наголошував на тому, що інспектором при прийнятті постанови не було дотримано його право скористатися послугою адвоката, хоча про це позивачем було заявлено усне клопотання, але розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено без участі адвоката.

Частиною першою ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З аналізу наведених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та її вирішення повинно відбуватися в точній відповідності з законом та з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи слідує, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявив відповідне усне клопотання.

Однак, як зазначає позивач, інспектором не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Враховуючи доводи позивача щодо не вжиття інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та відсутність доказів на спростування таких доводів позивача, суд вважає, що такими діями інспектор порушив права позивача, який притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 18.02.2020 року по справі № 524/9827/16-а, від 26.05.2020 року по справі №640/16220/16-а.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені судом матеріали справи, порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАН № 4212331 від 15.05.2021, прийнята інспектором 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенантом поліції В`юником О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Стосовно вимог позивача щодо визнання дій інспектора патрульної поліції в частині винесення постанови такими, що порушують його права та процедуру розгляду справи суд зазначає наступне.

Згідно ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних правовідносин.

Таким чином, обов`язковою ознакою рішень, дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

В силу ч.1 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.

У даному випадку, за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем винесено оскаржувану постанову, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними відповідних дій відповідача, оскільки, як зазначено вище, не діями, а його рішенням (оскаржуваною постановою), ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що інспектор батальйону 2 роти 3 Управління патрульної поліції в Харківській області В`юник О.В. наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності.

Оскільки за наслідками вчинення дій відповідачем прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, в даному випадку, юридичними наслідками для особи може бути лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, інспектор патрульної поліції в Харківській області В`юник О.В. законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому, належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, що відповідає положенням ч. 3. ст. 286 КАС України, і додаткові вимоги щодо визнання дій незаконними не підлягають задоволенню в даному випадку, оскільки охоплюються вимогами щодо скасування постанови.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій інспектора батальйону 2 роти 3 Управління патрульної поліції в Харківській області В`юник О.В. щодо винесення постанови ЕАН №4212331 задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4212331 від 15.05.2021, винесену інспектором 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенантом поліції В`юник Олексієм Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - інспектор 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області В`юник Олексій Васильович, місцезнаходження: м.Харків, вул.Шевченка, 315-А;

Відповідач -Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3.

Суддя С.А.Лук`яненко