Ухвала суду № 99630767, 07.09.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

07.09.2021 Справа №607/2136/15-ц

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів № 607/2136/15–ц, виданих 01 жовтня 2015 року, такими, що не підлягають виконанню,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про визнання виконавчих листів № 607/2136/15–ц, виданих 01 жовтня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування заяви зазначено, що 25 червня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення по справі № 607/2136/15–ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року. В порядку виконання даного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом 01 жовтня 2015 року було видано виконавчі листи про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підставі виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 , державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС було відкрито виконавче провадження № 51849898. Дане виконавче провадження закрито 12 січня 2018 року на підставі п. 7 ч. 1. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та вказано, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 12 січня 2021 року. Станом на сьогодні виконавчий лист повторно не пред`являвся і його копія відсутня, оскільки не збереглась в матеріалах виконавчого провадження. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 перебуває на виконанні в Тернопільському міському відділі ДВС, виконавче провадження № 51808132. 05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено Договір купівлі–продажу майнових прав № GL48N718070, відповідно до якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за кредитним договором № 11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року. 30 вересня 2020 року між TOB «ФК «Дніпрофінансгруп» та TOB «Брайт Інвестмент» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_01, відповідно до якого TOB «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги за кредитним договором № 11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року. 19 листопада 2020 року між TOB «Брайт Інвестмент» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі–продажу прав вимоги №1911/1К, відповідно до якого ОСОБА_4 набула право вимоги за кредитним договором № 11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2021 року заяву ОСОБА_4 про заміну стягувача у справі №607/2136/15–ц задоволено. Замінено стягувача публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ОСОБА_4 ОСОБА_1 повністю виконано зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором, що примусово стягувалось на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2015 року.

Заявники (боржники) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, подали суду заяви, у яких просили розглянути справи без їх участі, вимоги, викладені у заяві, підтримали.

Представник стягувача, адвокат Братівник І. В. в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі ОСОБА_4 та її представника, щодо задоволення заяви не заперечив.

Вивчивши заяву, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «КБ «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління заборгованість за кредитним договором №11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року в сумі 26 059,63 дол. США, що еквівалентно 551 891 грн 36 коп. та 3 654 грн 00 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення судом 01 жовтня 2015 було видано два виконавчі листи, які 12 жовтня 2015 року отримав повноважний представник банку.

Постановою старшого державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Корнатою Р. О. виконавчий лист № 607/2136/15–ц, виданий 01 жовтня 2015 року, повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (боржник ОСОБА_1 ). Роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 12 січня 2021 року.

Постановою державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) Любим А. В. 11 січня 2020 року прийнято виконавче провадження № 51808132 з примусового виконання виконавчого листа № 607/2136/15–ц, виданого 01 жовтня 2015 року (боржник ОСОБА_2 ).

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2021 року замінено стягувача публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ОСОБА_4 у справі № 607/2136/15–ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається із довідки ОСОБА_4 про погашення боргу від 11 червня 2021 року, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повністю виконав зобов`язання щодо повернення коштів за Кредитним договором №11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року, що був укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , та право вимоги за яким перейшло до ОСОБА_4 . Станом на 11 червня 2021 року заборгованість відсутня. Будь–які претензії до ОСОБА_1 відсутні.

Посилаючись на вищевказану довідку ОСОБА_1 12 серпня 2021 року звернувся із заявою про припинення арешту до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

ОСОБА_2 з цих же підстав 12 серпня 2021 року звернулася до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про закінчення виконавчого провадження та припинення арешту.

Відтак, вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

документ це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Порядок і умови примусового виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» початком примусового виконання рішення є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. п. 1-2, 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, обставина, на яку посилається боржник, тобто виконання рішення суду у повному обсязі - є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки такі дії були вчинені боржником у період після початку примусового виконання виконавчого документа.

Згідно зі ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – ухвала суду є виконавчими документами.

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, суд повинен враховувати права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, виходячи з конкретних обставин справи та дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

На необхідність врахування вищевикладених обставин при розгляді заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2–4671/11 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 686/5252/17.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально–правові та процесуально–правові.

Підстави припинення цивільно–правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь–яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально–правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Суд встановив, що підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню є відсутність у солідарного боржника ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення коштів за Кредитним договором №11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року у зв`язку із повним погашенням боргу 11 червня 2021 року.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь–кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відтак, з огляду на вищевказану норму закону у солідарного боржника ОСОБА_2 відсутній обов`язок щодо повернення коштівОСОБА_4 за Кредитним договором №11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року.

Отже, встановивши факт добровільного виконання обов`язку солідарним боржником ОСОБА_1 поза межами виконавчого провадження, відповідно до вимог ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд вважає, що наявні підстави для визнання виконавчих листів № 607/2136/15–ц, виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 жовтня 2015 року по цивільній справі № 607/2136/15–ц в частині стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «КБ «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління заборгованість за кредитним договором №11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року в сумі 26 059,63 дол. США, що еквівалентно 551 891 грн 36 коп. та 3 654 грн 00 коп. судового збору такими, що не підлягають виконанню.

З огляду на прийняте рішення суд роз`яснює, що, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є самостійними виконавчими документами та виконуються незалежно від виконавчих листів виданих на виконання рішень судів.

На підставі наведеного, керуючись статтями 259, 260, 261, 352–354, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів № 607/2136/15–ц, виданих 01 жовтня 2015 року, такими, що не підлягають виконанню – задовольнити.

Визнати такими, що не підлягають виконанню – виконавчі листи № 607/2136/15–ц, видані Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 жовтня 2015 року по цивільній справі № 607/2136/15–ц в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «КБ «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління заборгованість за кредитним договором №11/2007–МБО від 31 жовтня 2007 року в сумі 26 059,63 дол. США, що еквівалентно 551 891 грн 36 коп. та 3 654 грн 00 коп. судового збору.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська