Рішення № 99625945, 03.08.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6740/16-ц

Провадження № 2/727/1037/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судових засідань: Тихенька М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група " (м. Київ, вул. Федорова, 32-А, 03038, МФО 320478, ЄДРПОУ 30859524) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.10.2013р. між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів за №28-0107-13-02083, предметом якого є страхування транспортного засобу «Хонда» д.н. НОМЕР_2 .

Зазначають, що 07.08.2014 року в м. Києві по вул. Дніпровський узвіз, відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю вищевказаного автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Хюндай» д.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказують, що дорожньо - транспортна пригода відбулась внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України та вина ОСОБА_1 була встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва; останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Аргументують вимоги і тим, що 28 серпня 2014 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 117.839,47 грн. та 11.11.2014 року АТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплатила ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» суму в розмірі 49500,00 грн., тобто ліміт відповідальності страховика, згідно полісу з урахуванням франшизи. ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 23.02.2015 р. направило ОСОБА_1 регресну вимогу №23199 із проханням в добровільному порядку виплатити залишок страхового відшкодування в сумі 68339,47 грн.; однак відповідач залишив повідомлення позивача без реагування.

Просять, стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - 68339,47 грн., по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу та сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Рух справи по позиціям сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.02.2021 року прийнято до розгляду заяву відповідача про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.09.2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

17.03.2021 року відповідач по справі подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував позовні вимоги, аргументуючи тим, що в дійсності, 07 серпня 2014 року по вул. Дніпровський Узвіз у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу «Хонда», номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за ОСОБА_3 , та транспортного засобу «Хюндай», номерний знак НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 - відповідач по справі - відповідно до наказу № 1 від 01.09.2010 p. призначений директором ПП «Світвуд Україна». Наказом ПП «Світвуд Україна» № 19/11 від 19.11.2013 p. даний транспортний засіб закріплено за директором підприємства ОСОБА_1 з метою використання його в якості службового автомобіля в господарській діяльності підприємства. Відтак, зазначеними доказами підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП, що сталася у робочий час, у трудових відносинах з ПП «Світвуд Україна», яке на відповідній правовій підставі володіло транспортним засобом. Вважає, що він є не належним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.04.2021 року постановлено закрити підготовче провадження у вищенаведеній справі.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату і час були повідомлені належним чином. Представник позивача Шаталова Т.В. та відповідно, відповідач ОСОБА_1 скерували до суду заяви про розгляду справи без їх участі та участі представника відповідача Гордієнко Т.В. В заявах, - представником позивача підтримані позовні вимоги; відповідач заперечив позовні вимоги і просив в їх задоволенні відмовити.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд зважає на наступне.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Досліджені докази та застосовані норми права

Судом належними доказами по справі, встановлено наступне:

15.10.2013р. між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 був укладений договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-13-02083, предметом якого є страхування т/з «Хонда» д.н. НОМЕР_2 . (а.с.5-15)

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 відносно автомобіля за номером НОМЕР_2 .(а.с.16) належить ОСОБА_3 (а.с.21-22), якою 09.08.2014 року було повідомлено шляхом направлення письмової заяви голові Правління ПАТ Страхова компанія Українська страхова група, що сааме вона являється власником автомобіля Хонда д.р.н НОМЕР_2 і повідомила про страховий випадок (а.с.22-23; 44-46) та пояснення про обставини настання ДТП.(а.с.45-47)

Посвідчення водія за № НОМЕР_5 .(а.с.17) видане ОСОБА_2 громадянину України (а.с.18-20) та 17.08.2016 року останньому була видана довідка Управлінням Державтоінспекції УМВС України в м. Києві ОСОБА_2 щодо механічних пошкоджень наведеного транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.24);

Відомості № 9421318 сформовані АІПС ДТП станом на 26.08.2014 рік про дорожньо-транспортну пригоду між учасниками ОСОБА_1 , що керував автомобілем за номерним знаком НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , що керував автомобілем під номерним знаком НОМЕР_2 .(а.с.25-26)

07.08.2014 року в м. Києві по вул. Дніпровський узвіз, відбулась ДТП за участю вищевказаного т/з під керуванням водія ОСОБА_2 та т/з «Хюндай» д.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . Дана ДТП відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України і постановою Печерського районного суду м. Києва останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.27-28);

Акт огляду пошкодженого транспортного засобу складений ПАТ "Українська страхова група" від 11.08.2014 року свідчить про результати огляду транспортного засобу «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.29-34);

Згідно звіту за № 3208 складений 19.08.2014 року оцінка автомобіля Honda CR-V за державним номером НОМЕР_2 становить за ринковими цінами 389744.00 грн. (а.с.35-44) з калькуляцією орієнтовної вартості пошкоджених запчастин (а.с.43);

З страхового акту за №ДККА-38989 від 27 серпня 2014 року та розрахунку суми страхового відшкодування видно, що розмір страхового відшкодування становить 117839,47 грн. (а.с.48-49); Дана сума була перерахована ОСОБА_2 за платіжним дорученням № 19593 від 28.08.2014р. (а.с. 50);

23.02.2015 року відповідачу ОСОБА_1 була направлена ПАТ СК Українська страхова група регресна вимога про повернення коштів (а.с.51-52)

Актом виконаних робіт №720к, підтверджується проведення ремонту автомобіля HONDA CR-V за державним номером НОМЕР_2 від 18.10.2014 року.(а.с.72-73)

Доводи відповідача ОСОБА_1 про перебування в трудових відносинах з ПП Світвуд Україна та на період часу роботи проживання в м. Києві підтверджується дослідженими договорами оренди квартири та актом прийому-передачі квартири в оренду від 29 квітня 2016 року у м. Києві між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.94-99) та відправленнями поштової кореспонденції з м. Києва (а.с.100-103)

Відповідно до наказу № 1 від 01.09.2010 p. ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ПП «Світвуд Україна», що вбачається з дослідженої трудової книжки ( НОМЕР_6 ) ОСОБА_1 від 20 січня 1987 року (а.с.107-108)

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем (а.с.109-114).

Договором позички наземного самохідного транспортного засобу від 18 листопада 2013 року (а.с.116-117) підтверджується його укладення між ОСОБА_4 та ПП Світвуд Україна, в особі директора ОСОБА_1 про прийом передачу безоплатно у користування транспортного засобу Хундай 20089 р.в., н.з. НОМЕР_3 ;

Актом передачі від 18.11. 2013 рооку та відповідно з наказ № 19/11 від 19 листопада 2013 року вбачається передача "Світвуд Україна" про закріплення службового автомобіля Хундай 20089 р.в., н.з. НОМЕР_3 (а.с.118)

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Відповідно до ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У зв`язку з переходом права вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів посилаючись на ст. 1191 ЦК України.

Відповідност. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з підпунктами "г" і "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року N 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначено в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР; а також якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Таким чином, норми спеціального Закону N 1961-IV надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.

Однак згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа N 6-108цс13).

Таким чином, альтернатива, визначена підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону N 1961-IV, до спірних правовідносин не застосовується.

Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України "Про страхування".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. тже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).

Судом встановлено, що на час скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ПП Світвуд Україна, що стверджується наказом № 1 від 01.09.2010 p. про прийняття ОСОБА_1 на посаду директора ПП «Світвуд Україна», (трудова книжка ( НОМЕР_6 ) (а.с.107-108)

З урахуванням викладеного суд вважає, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, а отже в задоволенні позову слід відмовити, оскільки він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, тому саме ПП Світвуд Україна, як володілець транспортного засобу має нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При цьому позивачем не було заявлено клопотання про залучення до участі в справі як відповідача власника джерела підвищеної небезпеки, яким була заподіяна шкода - ПП Світвуд Україна.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог суд прийшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме відшкодування збитків в порядку регресу не є вірним, оскільки до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Висновки На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 259, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд, - УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (МФО 320478, ЄДРПОУ 30859524) 68339 (шістдесят вісім тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 47 копійок по відшкодуванню шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регрессу та судових витрат - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст. 352, 354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом 30 - ти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 13.08.2021р.

Суддя Слободян Г.М.