Постанова № 9962387, 05.05.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-880/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними, а також стягнути на його користь з відповідача за період з 01 січня 2001 року по 01 січня 2010 року - 30455, 46 грн. недосплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ та за період з 01 лютого 2009 року по 01 лютого 2010 року 2276, 10 грн. недосплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ у звязку з тим, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивач згідно поданої заяви просить справу розглянути без його участі, позовну заяву підтримує повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням про розгляд справи без їх участі.

Встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ої категорії та проживає в м. Олевську Житомирської області, територія, якого відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується копією паспорту позивача, копією посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідкою з місця проживання.

Позивач з 04 грудня 1986 року по даний час працює у відділі освіти Олевської районної державної адміністрації та отримує щомісячно допомогу в розмірі 1,60 грн. в управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації та доплату до заробітної плати в розмірі 5,20 грн. відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року №836 за місцем роботи, яке обслуговується щодо зазначених виплат відповідачем, що стверджується довідкою відповідача, обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, довідками з місця роботи.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні посиленого радіоекологічного контролю 30 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання та роботи.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати. Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, повязаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання допомоги та доплати в розмірах, зазначених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї стороні другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлене законом.

Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, а саме Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який підлягає застосуванню у справах із соціальних відносин, що стосуються виплат допомоги та доплати особам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення та носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій зобовязати провести нарахування чи перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не увалювати рішення про стягнення конкретних сум.

А тому позов позивача в частині стягнення допомоги та доплати, передбаченої ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ не підлягає до задоволення, оскільки є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, вважаю, що слід зобовязати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату зазначених коштів позивачці за період з 01 лютого 2009 року по 01 лютого 2010 року, оскільки саме відповідач проводить виплати зазначених коштів.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст.ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ч. 2 ст. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не донарахування та недовиплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ неправомірними.

Зобовязати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату коштів ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, починаючи з 01 лютого 2009 року по 01 лютого 2010 року.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області державне мито в сумі 54,40 гривень на користь держави.

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: