Рішення № 99622550, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/24573/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, командування Повітряних Сил Збройних Сил України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Пенсійний фонд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

09.10.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генштаб ЗСУ, ЗСУ відповідно), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Пенсійний фонд України (далі - ПФУ), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Генштабу ЗСУ із не здійснення підготовки та направлення до органів ПФУ документів для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на пільгових умовах;

- зобов`язати Генштаб ЗСУ підготувати та направити до Інгульського районного військового комісаріату міста Миколаїв документи ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах;

- визнати право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з 28.01.2017 (часу звільнення) та здійснити перерахунок пенсії з часу звільнення;

- стягнути з Генштабу ЗСУ 1 000 000, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що до його вислуги років протиправно не включено участь в бойових діях, а відтак не направлення органам пенсійного фонду документів для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах порушує його право на соціальний захист.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 03.12.2020 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Ухвалою від 08.06.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 Генштаб ЗСУ зазначає, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач у підпорядкуванні Генштабу ЗСУ не перебував, а питаннями звільнення позивача з військової служби займалось командування Повітряних Сил ЗСУ та військова частинна В2137, де позивач проходив службу.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 командування Повітряних Сил Збройних Сил України вказує на відсутність у позивача відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) підстав для набуття пенсії за вислугу років, а також необґрунтованість розміру моральної шкоди заявленої позивачем.

Окрім того, відповідач вказує на те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 400/629/20 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позову до Кадрового центру Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності Кадрового центру Повітряних Сил Збройних Сил України щодо ухилення надати ОСОБА_1 належним чином оформленого відповідно до Наказу МО України від 14.08.2014 № 530 від 14.08.2014 (додаток № 3) розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію підполковника запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідача надати позивачу вказаний розрахунок.

У письмових поясненнях на позовну заяву ОСОБА_1 ПФУ вказує на те, що не є особою, на права, свободи, інтереси або обов`язки якої може вплинути рішення у цій справі.

Отже, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді командира авіаційної ескадрильї військової частини - польова пошта В2137.

Наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ (по особовому складу) від 22.12.2020 № 519 позивача звільнено з військової служби за контрактом через сімейні обставини та наказом командира військової частини - польова пошта В2137 (по стройовій частині) від 28.01.2017 № 31 виключено зі списків особового складу військової частини з 28.01.2017.

02.07.2020 позивач звернувся до командувача Повітряних Сил ЗСУ, у якому просив вчинити дії необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років.

Листом від 13.07.2020 № 350/1060/2599 за підписом Командира військової частини А0287 повідомлено позивача, зокрема про те, що на день виключення зі списків особового складу частини його вислуга років у ЗСУ становила: календарна - 14 років 06 місяців 14 днів, пільгова - 9 років 09 місяців 04 дні. Також у вказаному листі зазначено, що оскільки на день звільнення календарна вислуга років була менша за 23 календарних роки а також посади льотного складу ЗСУ позивач займав менше 20 років, що відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Також в листі зазначено, що питання призначення позивачу пенсії за вислугу років до компетенції Повітряних Сил ЗСУ не належить.

Окрім того, судом встановлено, що позивач у 2014 році у відповідні періоди безпосередньо брав участь в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення, проте вислуга років за участь у бойових діях не врахована позивачу, що підтверджується витягом із наказу від 28.01.2017 № 31 та послужним списком ОСОБА_1 та посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 14.11.2014 Головним управлінням персоналу Генштабу ЗСУ, пред`явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

ОСОБА_2 вважаючи, що на день звільнення з посади командира авіаційної ескадрильї та з військової служби він мав 14 років 06 місяців 14 днів - календарної вислуги та 09 років 09 місяців 04 дні - пільгової, всього - 24 роки 03 місяці 18 днів, що дає право на призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ, а відповідачем не вчинено відповідних дій для призначення йому пенсії, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з статтею 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Частиною першою статті 17 Закону N 2262-XII визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:

а) військова служба;

б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

в) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

г) час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

д) час перебування під вартою та час відбуття покарання в місцях позбавлення волі особами, які мають право на пенсію за цим Законом, безпідставно притягнутими до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованими та згодом реабілітованими;

е) час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання осіб, у тому числі дітей, які були насильно вивезені з тимчасово окупованої території колишнього Союзу РСР у період Великої Вітчизняної війни та які після звільнення з цих місць були призвані або прийняті на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, якщо за час перебування в зазначених місцях примусового тримання ними не було вчинено злочину проти миру і людства;

є) час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;

ж) час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу;

з) військова служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об`єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

и) час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики;

і) час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки;

ї) час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

й) служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Згідно зі статтею 17-1 Закону N 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - постанова № 393).

Зокрема, відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці-час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; відповідно до пункту «в» один місяць служби за півтора місяця: на льотній роботі в авіації (за винятком видів авіації, зазначених у підпункті "б" цього пункту) - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Адміністрацією Державної прикордонної служби України;

У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів пункту 3 постанови №393 (прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції та посади льотного складу).

Так, статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону N 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Отже, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Отже, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а.

При цьому, порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та постанови № 393 (зі змінами), а також порядок оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення та перерахунку пенсій за вислугу років, по інвалідності та в разі втрати годувальника відповідно до Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (зі змінами) та постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 врегулювано Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530).

Так, за загальним правилом, визначеним пунктом 2.9 Положення № 530 обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком з особової справи військовослужбовця.

Згідно із пунктом 2.12 Положення № 530 обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється:

Департаментом фінансів Міністерства оборони України за поданням Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Кадрового центру Збройних Сил України, Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, управлінь персоналу командувань видів Збройних Сил України, управлінь персоналу оперативних командувань та штатних підрозділів персоналу органів військового управління, підпорядкованих Генеральному штабу Збройних Сил України, а також структурних підрозділів, які відповідають за роботу з персоналом у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України, - генералам, адміралам, офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апараті Міністерства оборони України, у Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України та військових частинах безпосереднього підпорядкування;

фінансово-економічними управліннями командувань видів Збройних Сил України за поданням відповідних управлінь (відділів) персоналу - офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу управлінь (відділів) оперативних (повітряних) командувань, з`єднань і військових частин, що належать до їх складу, а також офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу військових частин, підпорядкованих Міністерству оборони України, що займають посади, призначення на які здійснюються наказами командувачів військ оперативних командувань, командирів повітряних командувань (по особовому складу), їм відповідних і нижче;

фінансово-економічним управлінням військової частини А0515 разом з кадровим органом цієї військової частини - офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом до цієї військової частини та до підпорядкованих їй військових частин.

В окремих випадках з метою забезпечення збереження особових справ і своєчасного обчислення вислуги років спільним рішенням Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України і Департаменту фінансів Міністерства оборони України на фінансово-економічні управління та управління персоналу видів Збройних Сил України може бути покладене обчислення вислуги років військовослужбовцям деяких з`єднань і об`єднань з урахуванням їх дислокації.

Попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця.

Після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний військовий комісаріат за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років (пункт 2.15 Положення № 530).

У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач проходив військову службу - польова пошта В2137, що входить до складу Повітряних сил ЗСУ.

Згідно із статтею 3 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління;

Об`єднаний оперативний штаб Збройних Сил України як орган управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил).

види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні

Сили, Військово-Морські Сили;

з`єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України;

окремий рід військ - Високомобільні десантні війська Збройних Сил України;

окремий рід сил - Сили спеціальних операцій Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що в контексті даних правовідносин функцією з обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій наділено фінансово-економічне управління командування Повітряних Сил ЗСУ.

При цьому, суд відхиляє доводи командування Повітряних Сил Збройних Сил України щодо наявності судового рішення у справі № 400/629/20, яке набрало законної сили у аналогічних відносинах з позивачем, оскільки позов у тій справі було заявлено з іншою вимогою та до іншого відповідача - Кадрового центру Повітряних Сил Збройних Сил України. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у тій справі суд виходив із того, що обчислення вислуги років для призначення пенсій не відноситься до повноважень (компетенції) кадрового центру повітряних сил.

Враховуючи викладене, а також те, що обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ належить до компетенції фінансово-економічного управління командування Повітряних Сил ЗСУ суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

При цьому позовні вимоги про визнання права позивача на призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з 28.01.2017 (часу звільнення) та здійснення перерахунку пенсії з часу звільнення не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки згідно із чинним законодавством повноваженнями щодо призначення та перерахунку пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ наділені територіальні органу ПФУ, які призначають та визначають їх розмір на підставі документів, наданих уповноваженими органами відповідних міністерств та відомств.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000, 00 грн., то вказана вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Згідно із приписами статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідна вимога зазначена позивачем в межах публічно-правового спору, тому розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Разом із тим, за визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди нормативно та документально не підтверджуються та, як наслідок, не можуть бути задоволені.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, командування Повітряних Сил Збройних Сил України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Пенсійний фонд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність командування Повітряних Сил Збройних Сил України із не здійснення підготовки та направлення до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на пільгових умовах.

Зобов`язати командування Повітряних Сил Збройних Сил України підготувати та направити до Інгульського районного військового комісаріату міста Миколаїв документи ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Генеральний штаб Збройних Сил України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 013168; код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 22991050).

Відповідач - командування Повітряних Сил Збройних Сил України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 013168).

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601; код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 00035323);

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Пенсійний фонд України - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008.

Суддя О.М. Чудак