Рішення № 99622138, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/31223/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання (у письмовому провадженні) у справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Оболонський район), викладене у листі від 16.06.2020 року №2600-0306-8/78171 про відмову позивачу ( ОСОБА_1 ) у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу ( ОСОБА_1 ) пенсії на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 22.05.2020 №22-1052 зп без обмеження її граничного розміру з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у зазначеній вище довідці, що враховується для перерахунку пенсії з урахуванням раніше проведених виплат з травня 2020 року;

- здійснити позивачу ( ОСОБА_1 ) виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 22.05.2020 року №21-1052зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) без обмеження граничного розміру.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року у справі №7-р(ІІ)/2019 та рішення від 26.03.2020 року по справі №6-р/2020, позивач має правові підстави для перерахунку його пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», позаяк рішення відповідача про відмову у перерахунку призначеної позивачеві пенсії є порушенням прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Через канцелярію суду 20.01.2021 року ГУ ПФУ в місті Києві подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що після 13.12.2019 року нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалися, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1155, яка прийнята до ухвалення рішення Конституційним Судом України, передбачено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Так, згідно з матеріалами пенсійної справи з органів прокуратури, ОСОБА_1 звільнена до 13.12.2019 року. Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні законні підстави для перерахунку пенсії на підставі заяви від 03.06.2020 року згідно Закону України «Про прокуратуру».

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером з 27.02.2003 року та отримує пенсію, призначену відповідно до статті 501 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ІІ «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 року у справі №756/16359/16-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12.07.2017 року скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-1276зп від 29.09.2016 про заробітну плату відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05 листопада 1991 року. Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.11.2016 перерахунок та виплату пенсії на підставі її заяви та довідки Генеральної прокуратури України № 18-1276зп від 29.09.2016 про заробітну плату відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991, з розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-1276зп від 29.09.2016 без обмеження граничного розміру пенсії з урахуванням виплачених сум.

На теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

03.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, долучивши до заяви довідку про заробітну плату від 22.05.2020 року № 21-1052зп, видану Офісом Генерального прокурора.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 16.06.2020 № 2600-0306-8/78171 позивачеві відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1155 «Про умови оплаті праці прокурорів» затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокурорів, а пунктом 7 вищезазначеної Постанови встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій.

Вважаючи відмову у здійсненні перерахунку пенсії протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на день виходу позивача на пенсію) (далі також - Закон №1789).

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону №1789, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789 передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

У відповідності до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону №1789 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру".

В подальшому до статті 50-1 Закону №1789 внесені зміни Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", внаслідок яких, частина сімнадцята статті 50-1 з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Законом України від 28.12.2014 року №76-VІІІ "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" до статті 50-1 Закону №1789 внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789 викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

14.10.2014 року прийнято новий Закон України №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі також - Закон №1697), який набрав чинності 15.07.2015 року.

Частиною двадцятою статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697 та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789 містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697 попереднім Законом України "Про прокуратуру" із змінами частково втрачено чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Законом України від 28.12.2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2015 року, зокрема, внесено зміни:

- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" №1697-VІІ викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру"; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

«- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".».

У згаданому рішенні Конституційним Судом України зазначено, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частиною двадцятою статті 86 Закону в первинній редакції передбачено низку підстав для перерахунку призначених пенсій.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційним Судом України зазначено, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі, умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789 обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в листі 16.06.2020 року № 2600-0307-8/78171 на постанову Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", як на підставу для відмови позивачеві у проведенні перерахунку пенсії, оскільки право позивача на перерахунок пенсії виникло у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", а тому положення постанови №1155 не застосовуються до спірних правовідносин.

При цьому, слід звернути увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 є чинною, а тому, відсутні підстави для її незастосування, оскільки ця постанова уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати прокурорським працівникам".

Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що: перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії; відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Законом України від 28.12.2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу доповнено пунктом 26, у відповідності до якого, зокрема, норми статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу "Перехідні положення" Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" застосовуються порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду від 26.03.2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ "Про прокуратуру" зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, 26.03.2020 року відновлено дію статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів.

Законом України від 19.09.2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", зокрема, змінені редакції статей 7, 10 Закону України "Про прокуратуру", які визначають, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) легалізована антикорупційна прокуратура (частина 1 статті 7); у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.

У зв`язку з тим, що розмір посадового окладу позивача значно збільшений у порівнянні із встановленим згідно з Постановою № 657 Офісом Генерального прокурора 22.05.2020 року позивачу видана довідка для перерахунку пенсії №21-1052зп.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Так, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з травня 2020 року.

Разом з тим, оскільки в довідці Офісу Генерального прокурора від 04.05.2020 року №21-1052зп розмір заробітної плати позивача визначений за нормами чинними на 26.03.2020 року, право позивача на перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки виникло з 01 квітня 2020 року.

Таким чином, вимоги позивача в частині періоду перерахунку та виплати з травня 2020 року не підлягають задоволенню, в той час, як перерахунок та виплата пенсії підлягають з 01.04.2020 року.

Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України "Про прокуратуру", який є спеціальним в межах спірних правовідносин, не передбачено для пенсіонера органів прокуратури обов`язку надавати органам пенсійного фонду виключно довідку встановленої форми про заробітну плату для перерахунку пенсії, а тому суд вважає, що заява позивача та додані документи, у тому числі довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №21-1052зп від 22.05.2020 року, видана Офісом Генерального прокурора, є достатніми підставами для перерахунку пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.06.2020 року №2600-0311-8/78171 про відмову в перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в зв`язку з підвищенням заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 22.05.2020 року, що є підставою для зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років, в зв`язку із підвищенням заробітної плати, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) на підставі довідки Генерального прокурора від 22.05.2020 року №21-1052зп з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити заборгованість, що виникла в день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат, з 01.04.2020 року.

Щодо позовних вимог щодо здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми складових заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якими, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому, позивач перебуває на обліку у відповідача та з лютого 2003 року отримує пенсію за вислугою років, а відтак, обмеження, передбачені вказаною нормою Закону №3668-VI, не поширюються на позивача, оскільки, пенсія йому призначена до набрання ним чинності в 2003 році.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним", зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому.

За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, та з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, визначена у довідці від 22.05.2020 року №21-1052зп, без обмеження максимального розміру пенсії та заробітної плати, та виплатити заборгованість, що виникла в день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити позивачу виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 22.05.2020 року №21-1052зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) без обмеження граничного розміру.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з метою належного захисту порушеного права останньої.

Відповідно до абзацу 1 частини першої, частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцію від 08.12.2020 року №0.0.1933859458.1.

Суд зауважує, що часткове задоволення позову зумовлено зміною судом обраного позивачем способу захисту в частині періоду перерахунку та виплати пенсії позивачу, з огляду на що, сплачену суму судового збору підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Оболонський район), викладене у листі від 16.06.2020 року №2600-0306-8/78171 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 22.05.2020 №22-1052 зп без обмеження її граничного розміру з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у зазначеній вище довідці, що враховується для перерахунку пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, з 01.04.2020 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 22.05.2020 року №21-1052зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) без обмеження граничного розміру.

5. В іншій частині відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16).

Повне рішення складено14.09.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна