Рішення № 99621435, 15.09.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/5163/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А0501 (далі також - В/ч А0501, відповідач), в якому відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 524,05 грн. у день за період з 25.02.2020 по 25.04.2021 терміном 425 календарних днів у сумі 222720,70 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та штих виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 4;

- стягнути з Військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі - 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при звільненні позивача не провів усіх розрахунків з виплати грошової компенсації за дні невикористаної відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення. У зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Враховуючи наведене, вважає, що невиплата вказаних видів грошового забезпечення порушує права позивача.

07.06.2021 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та поновлено строк звернення до суду та витребувані докази від відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти доводів позивача, викладених у позовні заяві. Вважає, що загальний період за час затримки розрахунку з дня звільнення 24.02.2020 до винесення судом рішення 11.12.2020 становить 221 день, приблизний середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 6446,46 грн. Також висловив думку щодо витрат на правничу допомогу, та зазначив, що враховуючи однотипність позовів зазначеної категорії та враховуючи інші критерії, фактичні витрати на правничу допомогу не можуть перевищувати 100,00 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

26.08.2021 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду у відповідача витребувана довідка про розмір середнього заробітку позивача, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та надано строк для виконання ухвали до 06.09.2019.

Ухвала суду надіслана відповідачу електронною поштою та через програму ''Електроний суд'', відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду доставлена відповідачу 26.08.2021.

Станом на день прийняття рішення ухвала суду від 26.08.2021 відповідачем не виконана.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Щодо неподання відповідачем витребуваної судом довідки про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в ній доказами.

Позивач звільнений з військової служби на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.10.2020 №25, і виключений зі списків особового складу з 24.02.2020, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини А0501 від 24.02.2020 № 41 (а.с. 9).

Під час проходження служби позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення та компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 № 520/5532/20 зобов`язано Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24 лютого 2020 року та зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2016 року по 24.02.2020 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі №620/4753/20 стягнуто з Військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2016 по 24.02.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 14.03.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 24.02.2020 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Остаточний розрахунок на виконання вказаних рішень суду відповідач провів 26.04.2021, що підтверджується виписками АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.10-11).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, що встановлено частиною другою статті 117 КЗпП України.

Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, положення частини першої і частини другої статті 117 КЗпП України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.

Дійсно, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.

Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.

Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Таким чином законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Як зазначалось вище, позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 24.02.2020, остаточний розрахунок з позивачем проведено 26.04.2021, затримка у виплаті складає 425 календарних днів.

Наведене свідчить, що остаточний розрахунок з позивачем при звільненні проведено відповідачем з порушенням строків, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні в сумі 222720,70 грн, посилаючись на відомості з картки грошового забезпечення. Однак відповідач вказану суму не визнає, а зазначає приблизний середній заробіток за затримку повного розрахунку з урахуванням облікової ставки НБУ, яка на думку відповідача, становить 6446,46 грн.

Вказані доводи сторін суд вважає недоведеними з огляду на таке.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, обчислення середньої заробітної плати має бути проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» на підставі довідки про середньоденну заробітну плату позивача, яка видається роботодавцем.

Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак на виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 відповідачем не надано довідку про розмір середнього заробітку позивача, що позбавляє суд зробити відповідний розрахунок.

Зважаючи на відсутність довідки про середньоденну заробітну плату позивача, з якої має бути проведений відповідний розрахунок, суд дійшов висновку позов задовольнити шляхом зобов`язання Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.02.2020 по 25.04.2021.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою та частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою та частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи суду надано договір про надання правової допомоги від 29.04.2021 № 01/2-04, додаткова угода до договору, акт виконаних послуг від 12.05.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 12-15).

За умовами зазначеного вище договору, розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги складає 8000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 30-ти днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі про надання правової (правничої) допомоги у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд зазначає, що цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Суд звертає увагу, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, справа № 620/5163/21 віднесена судом до справ незначної складності. Також, по зазначеній категорії справ, сформована правова позиція Верховного Суду.

Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

За таких справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 5000,00 грн.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 454,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.02.2020 по 25.04.2021.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) та судовий збір в розмірі 454,00 грн ( чотириста п`ятдесят чотири гривні), сплачений відповідно до квитанції №59239 від 01.06.2021.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 військова частина А3435, смт.Десна, Козелецький район, Чернігівська область, рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина А0501 вул.Горішного, 142,м.Чугуїв,Харківська область,63503, код ЄДРПОУ 24976272.

Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко