Рішення № 99619689, 09.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09 вересня 2021 р. справа № 520/8037/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Турко А.В.

представника позивача - Бойченко В.М.,

представника відповідача - Андроновой І.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінель" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000542/2 від 12.03.2021 р. з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00187.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, а тому, підлягають скасуванню. Оскільки, при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, згідно з яким, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням резервного методу - другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надано на вимогу митного органу додаткових документів. На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів з карткою відмови в прийнятті митної декларації контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки надані на митне оформлення документи не містять жодних розбіжностей та в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом.

Відповідач з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в спірних правовідносинах митниця діяла з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні. Документи надані позивачем не підтверджували заявлену митну вартість товару, а на запит митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару надано не було.

У відповіді на відзив позивач не погодився з запереченнями відповідача та наполягав на своїй правовій позиції, викладеної в позовній заяві. Позивач зазначає, що надані ним документи під час розмитнення товару, у тому числі, додаткові документи надані на запит митного органу, не містили жодних розбіжності, а вартість перевезення товару ним підтверджено у повній мірі.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 20.02.2021 року між компанією - нерезидентом ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» (в якості продавця) та ТОВ "Мінель" (в якості покупця) укладено контракт №REX2002 (далі за текстом - контракт).

Вказаний контракт скріплений підписами керівників підприємств та печатками цих підприємств.

Згідно п. 1.1 контракту продавець зобов`язується поставити покупцю сільськогосподарську продукцію, вирощену та вироблену в Республіці Узбекістан, а покупець зобов`язаний оплатити вартість товару в асортименті, кількості, ціні визначеній в інвойсах, рахунках- фактурах.

Згідно з умовами пункту 2.2. контракту товар поставляється на умовах "СРТ" - м. Суми (Україна), у відповідності до правил "Інкотермс-2010".

У відповідності до замовлення ТОВ "Мінель", постачальником ROYAL ARGO GROUPS складено рахунок - фактуру №REX2002-3 від 01.03.2021 на суму 18 130,45 доларів США.

Відповідно до пункту 4.1. контракту, оплата за товар, поставлений по контракту, відбувається протягом 120 днів з дати відвантаження товару відповідно до інвойсу та митної декларації.

10.03.2021 року декларантом (представником) ТОВ "Мінель" сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до Слобожанської митниці Держмитслужби митну декларацію щодо оформлення імпортованого товару, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № UA807290/2021/005320, відповідно до якої здійснювалося імпорт наступних товарів:

товар за кодом 0806209000, виноград сушений чорний (1 сорт) товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 1000 кг. Виноград сушений чорний (1 сорт). Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 2300 кг. Виноград сушений жовтий (2 сорт). Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 2860 кг. Виноград сушений чорний (3 сорт). Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 2600 кг. Країна виробництва: UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 7 890,00 доларів США;

товар за кодом 0813100000, плоди сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: абрикос сушений курага (2 сорт). Урожай 2020 2255 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 2029,50 доларів США;

товар за кодом 08021190, горіхи, свіжі або сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: мигдаль в скорлупі (солодкий). Урожай 2020 198 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 697,95 доларів США;

товар за кодом 0813200000, плоди сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: чорнослив сушений (2 сорт). Урожай 2020 7565 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 6052,00 доларів США;

товар за кодом 0813509100, суміші сушених плодів та горіхів. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: хаштаг (суміш кураги, винограду сушеного, грецького горіху). Урожай 2020 440 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 1078,00 доларів США;

товар за кодом 0813409500, плоди сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: хурма сушена. Урожай 2020 300 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 255,00 доларів США;

товар за кодом 0713310000, овочі бобові, сушені, лущені, очищенні, подрібнені. Товар без первинної упаковки не для роздрібної торгівлі мішках по 25 кг: Маш продовольчий - 200 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ФХ «NAYIM DIYORBEK KISHMISH BOGLARI» на загальну вартість 128,00 доларів США.

На підтвердження заявленої у митній декларації №UA807290/2021/005320 від 10.03.2021 митної вартості товару, позивачем 10.03.2021 до митного органу засобами електронного зв`язку надані наступні документи: рахунок-фактура №REX2002-3 від 01.03.2021 (0380), CMR А№089102 від 01.03.2021 (0730), фітосанітарний сертифікат №21080002023 від 01.03.2021 (0851), №REX2002-3 від 01.03.2021 - Декларація про походження товару (0862), книжка МДП (TIR carnet) ХX.83493636 від 01.03.2021 (0952), зовнішньоекономічний контракт №REX2002 від 20.02.2021 року (4101), Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №15 від 20.02.2021 року (4103), №15 від 20.02.21 (Внутрішній договір (контракт) комісії) (4201), б/н від 01.03.2021 (заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів) (5141), інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням, електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 6691326 від 10.03.2021 (5509), сертифікат про походження товару форми СТ 1 №UZUА11002211 від 01.03.2021 року (7006).

У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України та відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у декларанта були запитані додаткові документи необхідні для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

12.03.2021 року на запит митного органу митним брокером листом №12-03-3 додатково надано відповідачу: експортну ВМД країни відправника №18005/01.03.2021/0004488 від 01.03.2021; комерційну пропозицію від виробника від 01.03.2021 року; калькуляцію вартості товарів від 01.03.2021; відомості щодо оформлення позивачем ідентичних товарів за митними деклараціями UA 807290/2021/004016 від 23.02.2021, UA 807290/2021/003925 від 22.02.2021, UA 807290/2021/005218 від 09.03.2021, UA 807290/2021/001954 від 29.01.2021, UA 807290/2021/000876 від 18.01.2021, UA 807290/2021/003925 від 22.02.2021, а також надіслано оформлену декларацію з ідентичними товарами UA500500/2021/009719 від 12.03.2021.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 МК України: №UA807000/2021/000542/2 від 12.03.2021 р.

Відкоригована вартість товару за наступними кодами товару склала:

товар за кодом 0806209000, виноград сушений чорний (1 сорт) товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 1000 кг. Виноград сушений чорний (1 сорт). Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 2300 кг. Виноград сушений жовтий (2 сорт). Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 2860 кг. Виноград сушений чорний (3 сорт). Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: урожай 2020 2600 кг. Країна виробництва: UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 14016,00 доларів США;

товар за кодом 0813100000, плоди сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: абрикос сушений курага (2 сорт). Урожай 2020 2255 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 2615,80 доларів США;

товар за кодом 0813200000, плоди сушені. Товар без первинної упаковки, не для роздрібної торгівлі: чорнослив сушений (2 сорт). Урожай 2020 7565 кг. Країна виробництва - UZ. Виробник: ТОВ «ROYAL ARGO GROUPS» на загальну вартість 11423,15 доларів США.

На підставі прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00187.

Як з`ясовано у судовому засіданні, з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам пов`язаним з простоєм, вищезазначений товар було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією №UA807290/2021/005641 від 12.03.2021р. зі сплатою митних платежів та податків у розмірі відповідно до рішення про коригування у сумі 67059,76 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000542/2 від 12.03.2021 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00187, підприємство звернулось до суду з даним позовом.

Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень контролюючий орган посилається на положення ст.ст. 54, 55, 57, 58 МК України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про не зазначення у зовнішньоекономічному контракті умов поставки, не подання декларантом декларації країни відправлення, не надання заявок на товар, не подання документів, що підтверджують митну вартість товару, а також зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 826/27058/15.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як з`ясовано судом з матеріалів справи, митний орган в оскаржуваному рішенні зазначив наступні причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано:

невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та наявні ознаки підробки, зокрема, на останній сторінці контракту печатка підприємства накладена поверх листа з ознаками підробки та вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України, оскільки відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни на товар: на матеріал та витрати, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Також зазначено, що рішення прийнято з врахуванням спрацювання ризику АСАУР є наявна в митному органі цінова інформація що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: товар 1) №UA807170/2021/13814 від 11.03.2021, №UA807170/2021/13833 від 11.03.2021, товар 2) №UA110230/2021/2778 від 15.02.2021, №UA500500/2021/7401 від 23.02.2021, товар 4) №UA110050/2021/1561 від 01.03.2021.

Щодо посилань відповідача, що позивачем не надано всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 22 квітня 2019 у справі №815/6242/17, у постанові від 27 червня 2019 у справі №826/9719/16, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний висновок викладено Верховним судом у постанові від 16 липня 2020 у справі №815/6833/17.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачем надано до митного органу калькуляцію вартості товарів, яка містить всі необхідні відомості для підтвердження митної вартості товару.

З наявних в матеріалах справи карток обліку витрат товару, зокрема, по яким відкореговано митну вартість, також підтверджено заявлену митну вартість товару.

Твердження відповідача щодо не зазначення у зовнішньоекономічному контракті умов поставки та не подання декларантом декларації країни відправлення спростовуються наявними в матеріалах справи: рахунком-фактури №REX2002-3 від 01.03.2021 (з відсиланням на зовнішньоекономічний контракт стосовно умов поставки); експортною декларацією країни відправника №18005/01.03.2021/0004488 від 01.03.2021 року, які, в свою чергу, надавались митному органу листом №12-03-3 від 12.03.2021р.

Отже, враховуючи зазначене, твердження відповідача про ненадання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни на товар: на матеріал та витрати, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну є необґрунтованими.

З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновків, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64).

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Так, зі змісту спірного рішення вбачається, що при здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з`ясовано, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів був значно вищим ніж заявлений. При цьому митним органом застосовані дані за наступними митними деклараціями: товар 1) №UA807170/2021/13814 від 11.03.2021, №UA807170/2021/13833 від 11.03.2021, товар 2) №UA110230/2021/2778 від 15.02.2021, №UA500500/2021/7401 від 23.02.2021, товар 4) №UA110050/2021/1561 від 01.03.2021.

Однак, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176 «наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку».

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Разом з тим, позивачем у листі №12-03-3 від 12.03.2021 року додатково надано митному органу відомості щодо оформлення ідентичних товарів за митними деклараціями UA 807290/2021/004016 від 23.02.2021, UA 807290/2021/003925 від 22.02.2021, UA 807290/2021/005218 від 09.03.2021, UA 807290/2021/001954 від 29.01.2021, UA 807290/2021/000876 від 18.01.2021, UA 807290/2021/003925 від 22.02.2021, а також надіслано оформлену декларацію з ідентичними товарами UA500500/2021/009719 від 12.03.2021, що митним органом не було прийнято до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при самостійному визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Факт порушення суб`єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Щодо витрат на професійну правову допомогу у заявленому розмірі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивачем надано: договір про надання правничої (правової) допомоги №25/03-01 від 25.03.2021 року, укладений між ТОВ «Мінель» та адвокатським об`єднанням «B&B PARTNERS» в особі адвоката Бойченка Віктора Миколайовича; копію ордеру та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю; рахунок на оплату №18 від 02.04.2021р. на суму 7000,00 грн.; акт надання послуг №19 від 02.04.2021р. на суму 7000,00 грн.; банківська виписка щодо оплати послуг за вказаним договором на суму 7000,00 грн.

Водночас, у відзиві на позов представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи свої заперечення неспівмірністю витрат на оплату послуг адвоката.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3, ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне поручения з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши акт надання послуг №19 від 02.04.2021р. судом встановлено, що за договором №25/03-01 від 25.03.2021 року адвокатом надані послуги правничої допомоги за оскарження рішення про корегування митної вартості товарів №UA807000/2021/000542/2 від 12.03.2021 р.

Водночас, відповідно до попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат від 06.05.2021р., наданого представником позивача, послуги правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн. визначені з розрахунку 30% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України 2021 рік»: 660 грн. за 1 годину роботи адвоката, та складають наступні роботи: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1350 грн.; попереднє опрацювання матеріалів - 1320 грн.; підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви - 2350 грн.; орієнтовна кількість судових засідань (2 судових засідання) - 1980 грн.

Разом з тим, надана адвокатом послуга «попереднє опрацювання матеріалів» охоплюється послугою «підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви», а тому суд частково погоджується з запереченнями відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, дослідивши подані адвокатом докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем, перевіривши на відповідність критерію розумності і співмірності їх розміру предмету спору, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 5680,00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000542/2 від 12/03/2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00187.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінель" (вул. Проскурівська, буд. 74, офіс 38, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29007, код ЄДРПОУ 41477810) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (місцезнаходження - 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б, код ЄДРПОУ - 43332958) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та частину судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5680,00 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 15.09.2021р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева