Рішення № 99619546, 14.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 вересня 2021 р. Справа № 520/9217/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 94500, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексу - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ПФУ в Харківській області) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку та отримує з 11.08.2020 пенсію у ГУ ПФУ в Харківській області. Позивач стверджує, що має 42 роки 9 місяців загального стажу, з яких 36 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим, звернувся 30.04.2021 до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, визначеної п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 травня №204750007953 позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що він не має достатнього стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає таку відмову протиправною посилаючись на протиправне неврахування органом пенсійного Фонду України стажу роботи позивача з 13.02.1989 по 06.02.2000 в Харківському науково-дослідному інституті медичної радіології та з 01.03.2012 по 29.07.2014 в Державній установі «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук» на різних посадах, в період роботи на яких займався лікарською діяльністю та надавав лікарську допомогу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 3 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 заяву про уточнення позовних вимог від 03.06.2021 - повернуто позивачеві.

Представник відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначив про те, що органам ПФ достеменно не відомо чим саме займається і чи підпадає Державна установа «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук» у зв`язку з відсутністю установчих документів. Також просив про залучити другого відповідача по справі - Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, оскільки саме останнім приймалося спірне рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залучення другого відповідача у справі №520/9217/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Залучено в адміністративній справі №520/9217/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якості другого відповідача - Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Розпочато спочатку розгляд справи №520/9217/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановлено відповідачу - Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області строк для надання до суду відзиву.

Витребувано у Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області усі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов, а також заяву ОСОБА_1 за №1710 від 30.04.2021 про допризначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами (виплата 10-ти пенсій працівникам охорони здоров`я) з доданими до заяви позивачем додатками; докази направлення управлінням позивачу спірного рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - відмовлено. Прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 20.06.2021 по справі №520/9217/21 в частині уточнення позовних вимог, в яких позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 травня №204750007953;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 13.02.1989 року по 06.02.2000 року в Харківському науково-дослідному інституті медичної радіології, та з 01.03.2012 року по 29.07.2014 в Державній установі «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» на посадах в.о. молодшого наукового співробітника, молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника, виконуючого обов`язки головного наукового співробітника, виконуючого обов`язки старшого наукового співробітника, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Представник відповідача 2 - Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач 2, Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ Донецької області), правом подання відзиву на позов не скористався, витребувані ухвалою суду від 25.06.2021 документи не надав.

У період з 05.07.2021 по 30.07.2021 (включно) головуючій по справі перебував у відпустці.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком.

03.11.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про допризначення пенсії відповідно до п. 7-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV).

Вказана заява позивача була надіслана ГУ ПФУ в Харківській області на розгляд до Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ Донецької області відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі по тексту - Постанови правління ПФ України 25.11.2005 № 22-1).

Рішенням Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 травня №204750007953 позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що він не має достатнього стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-XII).

Вказаним рішенням до страхового стажу заявника, на момент звернення, пенсійним органом зараховано 26 років 5 місяців 5 днів, на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є недостатнім для призначення одноразової грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Зміст наведених норм права свідчить, що законодавець пов`язує право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зокрема, з наявністю у нього необхідного спеціального страхового стажу (35 років) роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-XII.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами зараховані періоди роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» тривалістю 26 років 5 місяців 5 днів, проте спірним періодами є періоди роботи позивача з 13.02.1989 по 06.02.2000, з 01.03.12 по 03.09.12 з 01.10.2013 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 29.07.2014.

Згідно положень статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.

Судом встановлено, що позивач з 13.02.1989 по 02.11.2020 працював на різних посадах у Харківському науково-дослідному інституті медичної радіології (який неодноразово перейменовувався у: Харківський науково-дослідний інститут медичної радіології ім. Григор`єва МОЗ України, Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Академії медичних наук України, Державну установу «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Академії медичних наук України», Державну установу «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Академії медичних наук України»), що підтверджується копією трудової книжки та довідкою від 28.04.2021 №466/02-04, виданою Державною установою «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Академії медичних наук України» (а.с.18-31, 15-17).

Згідно копії довідки від 28.04.2021 за вих.№466/02-04 виданої позивачу Державною установою "Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України, вбачається, що ОСОБА_1 , з 13.02.1989 року та по час надання вказаної довідки займається лікарською роботою, надає лікарську допомогу як лікар-гінеколог-онколог - тобто виконує роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та загальний стаж роботи по вислузі років становить 36 років 11 місяців 19 днів.(а.с. 72-73)

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-XII, що передбачені Переліком № 909.

Згідно частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Визначення поняття заклад охорони здоров`я наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-ХІІ, згідно якої це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 цих основ заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що до стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги, зараховується, зокрема, робота у закладах та на посадах, визначених Переліком № 909.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49-51, ст. 376), та механізм її виплати.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 (909-93-п) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052).

У свою чергу, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я після досягнення ними 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 р. за № 892/7180 затверджено переліки закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.

Відповідно до п.п. 9, 10 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385, клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров`я, який не менше ніж на 50 відсотків використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних навчальних закладів III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи із забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень. Лікувально-профілактичні заклади (лікарні, пологові будинки та інші), що входять до складу медичних науково-дослідних закладів або підпорядковані медичним науково-дослідним закладам, називаються клініками.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що основними видами діяльності Державної установи "Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" є 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 86.22 Спеціалізована медична практика.

Також довідкою від 28.04.2021 №466/02-04, виданою Державною установою «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Академії медичних наук України» підтверджено, що останній віднесений до закладів охорони здоров`я (а.с.15-16).

Отже, аналіз наведених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що робота позивача на посадах у Харківському науково-дослідному інституті медичної радіології (з подальшими перейменуваннями) з 13.02.1989 по 29.07.2014 дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказані періоди мають бути враховані до відповідного спеціального стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Посилання відповідача на невідповідність Харківського науково-дослідного інституту медичної радіології (з подальшими перейменуваннями) вимогам Порядку № 909 через відсутність статуту останнього, суд вважає необґрунтованим та алогічним через те, що відповідачами самостійно зараховані до відповідного стажу позивача роботу на посадах у тому ж саме закладі у періоди з 07.02.2000 по 28.02.2012 та з 30.07.2014 по 02.11.2020.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 року у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійних виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 травня 2021 №204750007953 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу періоди роботи з 13.02.1989 по 06.02.2000 в Харківському науково-дослідному інституті медичної радіології, та з 01.03.12 по 29.07.2014 в Державній установі «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України», та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд застосовує принцип «належного урядування» який висвітлений у тому числі в пунктах 70, 71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), відповідно до яких, зазначений принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Так, постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, визначено що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.13 п. 4.2).

Також, п 4.10 постанови правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, визначено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тобто, постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020 має неточності щодо визначення «органу, що призначає пенсію», зі змісту вказаної постанови такими органами є як орган, який визначається для розгляду питання про призначення пенсії за екстериторіальним принципом (у цьому випадку - Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ Донецької області), так і територіальний орган ПФ України (ГУ ПФУ в Харківській області), до якого звертаються пенсіонери для призначення пенсії за місцем свого проживання.

Прогалини в діючому законодавстві щодо неможливості розмежування компетенції органів ПФ України з питань призначення пенсій не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян - на призначення відповідного виду пенсії та врахування відповідного стажу позивача до складу спеціального стажу.

Оскільки саме держава (в особі правління ПФ України) не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру перегляду власного незаконного та протиправного рішення, скасованого в судовому порядку, а також чіткого розмежування повноважень «органів, що призначають пенсію», що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги зобов`язального характеру саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У рішенні від 15 листопада 1996 року по справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Вказані вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 94500, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 травня 2021 №204750007953.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) зарахувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 13.02.1989 по 06.02.2000 в Харківському науково-дослідному інституті медичної радіології, та з 01.03.2012 по 29.07.2014 в Державній установі «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» на посадах в.о. молодшого наукового співробітника, молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника, виконуючого обов`язки головного наукового співробітника, виконуючого обов`язки старшого наукового співробітника, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Стягнути з Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 94500, код ЄДРПОУ 42172734) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 14.09.2021.

Суддя Супрун Ю.О.