Рішення № 99618879, 14.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2021 року м. Рівне №460/9521/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 10.02.2021 №0010704-2408-1709 за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 11879,92 грн. за 2020 рік; від 10.02.2021 №001005-2408-1709 за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 8312,48 грн. за 2020 рік; від 10.02.2021 №0010706-2408-1709 за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 9542,72 грн. за 2020 рік.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом всупереч вимог чинного законодавства, оскільки податковим органом не враховано, що об`єкти нерухомості, якими володіє позивач є будівлями промисловості, а тому не є об`єктами оподаткування у розумінні приписів статті 266 Податкового кодексу України. Посилаючись на приписи підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, зазначає, що контролюючим органом помилково віднесено належні йому споруди до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку. Зауважує, що вказана нерухомість, а саме: столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилорама (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , як будівлі промисловості, не є об`єктом оподаткування і податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись і сплачуватись. Крім того зазначає, що використовує вказані приміщення для виробництва дерев`яних вікон та дверей й інших столярних виробів, що є основним видом його діяльності, як фізичної особи-підприємця відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що хоча статтею 266 ПК України і передбачено звільнення від оподаткування будівель промисловості, але нормативними актами України не надано тлумачення поняття: «будівлі промисловості», що вживається у статті 266 ПК України. Разом з тим, наголошує, що ця пільга може застосовуватися лише до промислових підприємств, тобто до юридичних осіб, а не до фізичних осіб-підприємців. Тому при винесенні спірних рішень діяв у межах і у спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а тому такі рішення не підлягають скасуванню у судовому порядку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 14.07.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 03.08.2021.

Ухвалою суду від 03.08.2021 замінено відповідача у справі №460/9521/21 – Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) на правонаступника – Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок №12; код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Ухвалою суду від 03.08.2021 заяву Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження процесуального строку для подання до суду відзиву на позовну заяву – задоволено; продовжено процесуальний строк, наданий Головному управлінню ДПС у Рівненській області, для подання до суду відзиву на позовну заяву до 10 серпня 2021 року; розгляд адміністративної справи №460/9521/21 – відкладено на 26.08.2021.

Ухвалою суду від 26.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14.09.2021.

Ухвалою суду від 14.09.2021 клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про відкладення розгляду справи залишене без задоволення.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки потреба заслухати свідка чи експерта відсутня.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 21.12.2004, реєстраційний запис №25980000000000584; з 01.10.2017 є платником єдиного податку третьої групи та здійснює діяльність за КВЕД: 16.23 - Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (а.с. 14, 15).

Рішенням Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 19.01.2007 у справі №01/07 визнано за ОСОБА_1 право власності на столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилораму (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

На підставі вказаного рішення суду згідно з витягами: №13415845, №13415822 та №13415742 від 31.01.2001 Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право приватної власності позивача на зазначені вище об`єкти нерухомого майна (а.с. 17-19).

На підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2013 позивач придбав у Малолюбашинської сільської ради земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,8382 га, кадастровий номер 5623483903:03:001:0670, яка призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (для обслуговування промислової бази та столярних цехів) (а.с. 20).

Згідно з технічними паспортами від 21.06.2006 столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилорама (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) є виробничими будівлями і перебувають у приватній власності ОСОБА_1 (а.с. 23-34).

Відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів таких споруд, серед інших приміщень зазначаються такі, як: цех і пилорама. Будівлі відноситься до будівель підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (код 1251.7 ДКБС).

Контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 10.02.2021 №0010704-2408-1709 у розмірі 11879,92 грн за 2020 рік; №0010705-2408-1709 у розмірі 8312,48 грн за 2020 рік, №0010706-2408-1709 у розмірі 9524,72 грн за 2020 рік (далі – ППР) (а.с. 11-13).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень – ППР, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі – ПК України), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України установлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Суд вважає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення в цій справі.

Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДКБС).

Даний класифікатор призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Згідно ДКБС, Будівлі нежитлові (код 12) підрозділяються на: 121 -Готелі, ресторани та подібні будівлі; 122- Будівлі офісні; 123- Будівлі торговельні; 124 - Будівлі транспорту та засобів зв`язку; 125- Будівлі промислові та склади; 126 - Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення; 127-Будівлі нежитлові інші.

Суд зазначає, що, зокрема, будівлі промислові та склади (125) містить клас: Будівлі промислові (1251), який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням. У свою чергу до класу Промислових будівель належать, зокрема: будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості 1251.7).

Судом з`ясовано, що рішенням Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 19.01.2007 у справі №01/07 визнано за ОСОБА_1 право власності на столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилораму (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення третейського суду та згідно з витягами: № 13415845, № 13415822, № 13415742 від 31.01.2001 Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» позивач є власником зазначених вище об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до договору купівлі-продажу позивач придбав у Малолюбашинської сільської ради земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,8382 га, кадастровий номер 5623483903:03:001:0670, яка призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (для обслуговування промислової бази та столярних цехів).

Згідно з технічними паспортами від 21.06.2006 столярний цех (літера Б-2), столярний цех-пилорама (літера В-1) та ангар-столярний цех (літера Г-1) є виробничими будівлями.

Так, відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів таких споруд, серед інших приміщень зазначаються такі, як: цеха і пилорама. З наведеного суд вважає , що зазначені будівлі відноситься до промислових будівель підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (код 1251.7 ДКБС). Цей факт, на думку суду, також засвідчується зазначеним вище цільовим призначенням земельної ділянки на якій розташовані ці будівлі.

Позивач зазначив, що використовує вказані приміщення за їх цільовим призначенням, а саме: для виробництва дерев`яних вікон та дверей й інших столярних виробів, що є основним видом його діяльності, як фізичної особи-підприємця відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (КВЕД: 16.23 - Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів).

Водночас контролюючим органом помилково віднесено платника податків до суб`єктів, що не можуть мати пільги зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік по означеним вище будівлям, які перебувають у власності позивача.

За наведеного суд дійшов висновку, що належна позивачу нерухомість, а саме вказані вище споруди, як будівлі промисловості, що використовуються за своїм цільовим призначенням не є об`єктами оподаткування в розумінні імперативних приписів закону (підпункт «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відтак, податок на нерухоме майно у цьому конкретному випадку на вказані будівлі за 2020 рік не повинен нараховуватись і сплачуватись, а тому, оскаржувані ППР є протиправними,

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних ППР у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908,00 грн, сплачена відповідно до квитанції від 02.07.2021 №0.0.2182801989.1 (оригінал знаходиться у матеріалах справи).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок №12; код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10 лютого 2021 року №0010704-2408-1709, №0010705-2408-1709, №0010706-2408-1709.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 вересня 2021 року

Суддя К.М. Недашківська