Рішення № 99618581, 10.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8955/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Управління пенсійного забезпечення відділ призначення пенсій (м.Глобине) №139 від 27.01.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003, у відповідності до п.1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, як такого, що працював в районах Крайньої Півночі, з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 19.01.2021, зарахувавши періоди його роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 28.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 17.11.2011 по 04.10.2013 до загального трудового стажу та стажу роботи в районах Крайньої Півночі, виплату пенсії провести в належному розмірі з подальшою щомісячною виплатою відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнодержавне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він має право на призначення пенсії за віком. Проте, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недосягненням відповідного пенсійного віку. В оскаржуваному рішенні зазначено, що довідка №428-11 від 03.03.2013 не взята до уваги з огляду на те, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі складає менше 15 років. Крім того, пільговий стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 01.04.2004 по 28.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 17.11.2011 по 04.10.2013 до загального страхового стажу роботи не врахований, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду. Позивач вважає зазначену відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною та такою, що порушує соціальні права позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду.

31 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 40-43/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду документів, поданих позивачем для призначення пенсії, було встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 на час звернення становить 31 рік 04 місяці. Пільговий стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 01.04.2004 по 28.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 17.11.2011 по 04.10.2013 до загального страхового стажу роботи не враховані, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду. 27.01.2021 Управлінням було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням позивачем відповідного пенсійного віку.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

19.01.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та пакетом документів /а.с. 45-46, 49-84/.

За результатами розгляду вказаної заяви відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Полтавській області прийнято рішення від 27.01.2021 №139, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії за віком заявник не досяг відповідною пенсійною віку /а.с. 29-30, 47-48/.

В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до управління 19.01.2021 із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: трудові книжки НОМЕР_1 від 13.12.1982 р, від 25.04.1987 р. НОМЕР_2 ; військовий квиток НОМЕР_3 від 26.09.1980 р.; диплом НОМЕР_4 від 02.07.1980 р. (до розрахунку не взято, оскільки прізвище на українській мові не відповідає даним паспорта); архівну довідку про заробіток від 11.10.2017 р. №1204-02/7006; архівну довідку про стаж від 11.10.2017 р. № 1204-02/7005; довідку "уточняющую особый характер работы или условия труда, необходимые для назначения трудовой пенсии по старости и подтверждающая постоянную занятость на льготной работе" від 03.03.2013 № 428-11, видану ЗАТ "Полярна геофізична експедиція", Російська Федерація про стаж роботи в польових умовах, який дає право на дострокове призначення трудової пенсії по старості згідно з законами Російської Федерації. Довідка не взята до уваги, оскільки стаж роботи в польових умовах складає менше 12 років 6 місяців та стаж роботи в районах Крайньої Півночі складає менше 15 років. Періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 28.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 17.11.2011 по 04.10.2013 до загального страхового стажу роботи не враховані, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 31 рік 04 місяці 0 днів. На момент звернення за призначенням пенсії за віком гр. ОСОБА_1 не досяг пенсійного віку згідно чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області Управління пенсійного забезпечення відділу призначення пенсій (м. Глобине) №139 від 27.01.2021, позивач звернувся до суду даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ПФУ в Полтавській області Управління пенсійного забезпечення відділу призначення пенсій (м. Глобине) №139 від 27.01.2021, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, укладеною 15.01.1993, Урядом України і Урядом Російської Федерації, які надалі іменовані Сторонами, керуючись статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року ( 997_107 ), виходячи з необхідності врегулювання питань у галузі пенсійного забезпечення громадян обох держав, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, погодились про наступне: громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років (стаття 1).

При призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року (стаття 3).

Статтею 2 цієї Угоди визначено, що при визначенні права на пенсію у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 352/200/16-а.

Частиною 5 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що необхідною умовою для зарахування періодів роботи до страхового стажу позивача є необхідність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, а умовою призначення пенсії за віком є досягнення позивачем 60 років, оскільки Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені статтями 24, 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому слід застосовувати правила Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993.

Судом встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (19.01.2021) ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 58 років /а.с. 6/, а отже позивач досяг віку 55 років, який є однією з умов, визначених статтею 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, для призначення пенсії за віком.

Відтак, твердження відповідача про не досягнення на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідного пенсійного віку є помилковим.

Згідно розрахунку стажу позивача, здійсненого пенсійним органом, навіть без урахування періодів його роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 28.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 17.11.2011 по 04.10.2013, загальний страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення до пенсійного органу становив 31 рік 04 місяці 00 днів /а.с. 89/, тобто більше 25 років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії.

До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 цього Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18).

Судом встановлено, що у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 13.12.1982 /а.с. 49-60/, яку він надавав відповідачу разом із заявою для призначення пенсії за віком.

Вказана трудова книжка містить записи про те, що ОСОБА_1 працював в Закритому акціонерному товаристві "Полярная геофизическая экспедиция" (м. Новий Уренгой, Ямало-Ненецький автономний округ, район Крайньої Півночі), зокрема:

- 01.05.2000 - прийнятий в порядку переведення з філії "Полярная геофизическая экспедиция" водієм всюдихода 5 розряду в сейсморозвідувальну партію №75;

- 01.01.2006 - переведений трактористом (машиністом бульдозера) 6 розряду в тій же партії;

- 28.09.2010 - трудовий договір розірвано у зв`язку із закінченням строку, стаття 77, частина перша, пункт 2 Трудового кодексу Російської Федерації;

- 15.10.2010 - прийнятий в сейсморозвідувальну партію №75 трактористом (машиністом бульдозера) 6 розряду;

- 30.09.2011 - трудовий договір розірвано у зв`язку із закінченням строку, стаття 77, частина перша, пункт 2 Трудового кодексу Російської Федерації;

- 17.11.2011 - прийнятий на роботу в сейсморозвідувальну партію №75 трактористом (машиністом бульдозера) 6 розряду;

- 04.10.2013 - звільнений за закінчення строку трудового договору пункт 2 статті 77 Трудового кодексу Російської Федерації.

Вказані записи про роботу в періоди: з 01.01.2004 по 28.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 17.11.2011 по 04.10.2013 завірені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містять виправлень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Також позивачем надано пенсійному органу довідку Закритого акціонерного товариства "Полярная геофизическая экспедиция", уточнюючу особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення трудової пенсії по старості і підтверджуючу постійну зайнятість на пільговій роботі /а.с. 75-77/, яка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він працював повний робочий день з 08.09.1997 року (наказ № 54-к від 08.09.1997 року) по 28.09.2010 року (наказ №1047-к від 29.09.2010 року), з 15.10.2010 року (наказ № 1143-к від 15.10.2010 року) по 30.09.2011 року (наказ № 1186-к від 30.09.2011 року), з 17.11.2011 року (наказ № 1598-к від 17.11.2011 року) по 04.10.2013 року (наказ № 948-к від 04.10.2013 року) в якості:

- водія всюдихода 5 розряду сейсморозвідувальної партії з 08.09.1997 (наказ №54-к від 08.09.1997) по 31.12.2005 (наказ №14-к від 02.01.2006) - працював повний робочий день безпосередньо на польових геофізичних роботах в експедиції та партії, що виконує сейсморозвідувальні роботи;

- тракториста (машиніста бульдозера) 6 розряду сейсморозвідувальної партії з 01.01.2006 (наказ №14-к від 02.01.2006) по 28.09.2010 (наказ №1047-к від 28.09.2010) - працював повний робочий день безпосередньо на польових геофізичних роботах в експедиції та партії, що виконує сейсморозвідувальні роботи;

- тракториста (машиніста бульдозера) 6 розряду сейсморозвідувальної партії з 15.10.2010 (наказ №1143-к від 15.10.2010) по 30.09.2011 (наказ №1186-к від30.09.2011) - працював повний робочий день безпосередньо на польових геофізичних роботах в експедиції та партії, що виконує сейсморозвідувальні роботи;

- тракториста (машиніста бульдозера) 6 розряду сейсморозвідувальної партії з 17.11.2011 (наказ №1598-к від 17.11.2011) по 04.10.2013 (наказ №948-к від 04.10.2013) - працював повний робочий день безпосередньо на польових геофізичних роботах в експедиції та партії, що виконує сейсморозвідувальні роботи,

у виробництві в ЗАО "Полярная геофизическая экспедиция" в особливих умовах: в польових умовах Крайньої Півночі, метод роботи вахтовий із вироботкою річної норми робочого часу у відповідності з постановою Уряду РФ від 11.07.2002 №516 та на підставі ухвали Конституційного Суду РФ від 12.07.2006 №261-О.

У довідці також вказано, що відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 28 Закону РФ від 17.12.2001 №173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" і визначення Конституційного суду РФ від 12.07.2006 №261-О, стаж роботи в районах Крайньої Півночі, який дає право на дострокове призначення трудової пенсії у старості складає 15 років 10 місяців 25 днів.

Таким чином, періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 28.09.2010, з 15.10.2010 по 30.09.2011, з 17.11.2011 по 04.10.2013 підлягають зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі та до загального стажу роботи ОСОБА_1 .

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відділу призначення пенсій (м. Глобине) Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Полтавській області від 27 січня 2021 року №139 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій (м. Глобине) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 січня 2021 року №139 про відмову гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати періоди роботи: з 01 січня 2004 року по 28 вересня 2010 року, з 15 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, з 17 листопада 2011 року по 04 жовтня 2013 року до стажу роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі та до загального стажу роботи ОСОБА_1 , а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, у відповідності до п.1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, як такого, що працював в районах Крайньої Півночі, з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 19.01.2021, суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даній справі оцінка правомірності відмови у призначенні пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003, у відповідності до п.1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року, як такого, що працював в районах Крайньої Півночі, з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 19.01.2021, - є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №Х593-5М8Е-ХК19-АС5Т від 06.08.2021 /а.с. 5/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 33/.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. (908 грн./2)

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій (м. Глобине) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 січня 2021 року №139 про відмову гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати періоди роботи: з 01 січня 2004 року по 28 вересня 2010 року, з 15 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, з 17 листопада 2011 року по 04 жовтня 2013 року до стажу роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі та до загального стажу роботи ОСОБА_1 , а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич