Ухвала суду № 99617706, 14.09.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2338/20

№ 1-кп/183/860/21

У Х В А Л А

14 вересня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

секретаря Тесленко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальні акти в об`єднаному кримінальному провадженні внесені до ЄРДР № 12020040000000032, № 42019041500000116 та №12018040000001029 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України,

за участю прокурора Левешко В.К.,

представника потерпілого Чернікової Л.І.,

захисника Береста О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, мотивуючи його тим, що на її думку, наявні ризики передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких, санкції яких передбачає лише позбавлення волі на строк від 5 до 12 років с конфіскацією майна, тому він може переховуватися від органів досудового розслідування, так як останній розуміє, що вчинив особливо тяжкий злочин і з метою уникнення покарання свідомо може ухилятися від можливого притягнення до відповідальності за вчиненні злочини, в зв`язку з чим вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт не зможе запобігти вказаному ризику, оскільки на її думку забезпечення припинення злочинної діяльності обвинуваченого можливо лише шляхом обмеження його свободи пересування.

Представник потерпілого Чернікова Л.І. просила вирішити дане клопотання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення даного клопотання заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що він кожного разу за першою вимогою з`являється до суду, переховуватися наміру не має, а навпаки зацікавлений у розгляді справи по суті для доведення своєї невинуватості та просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання для можливості працевлаштування.

Захисник обвинуваченого - адвокат Берест О.М. підтримав думку свого підзахисного, мотивуючи свою позицію тим, що лише підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину не може бути підставою для обрання особі запобіжного заходу до винесення рішення по справі.

Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заперечувала, наполягаючи на задоволенні заявленого нею клопотання.

Представник потерпілого підтримала думку прокурора.

Суд, дослідивши заявлене клопотання, доводи прокурора та думки учасників судового розгляду дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.190 КК України.

При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує, що ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, характер висунутого йому обвинувачення, а саме у скоєнні трьох особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання за вказаним обвинуваченням, що на думку суду, безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що є ґрунтовною підставою для продовження запобіжного заходу для можливості запобігання вказаного ризику та виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Так, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів"

При цьому, посилання обвинуваченого на те, що він виконує покладенні обов`язки та кожного разу з`являється за першим викликом, не може бути прийнято судом як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки сумлінне виконання обов`язку є лише підставою не застосування більш суворого запобіжного заходу. А перебування під домашнім арештом лише в певний час доби ніяким чином не заважає працевлаштуванню обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 350 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити.

Обвинуваченому:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по 12 листопада 2021 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за місцем його реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 години по 06.00 годину щоденно, крім необхідності звернення до медичних закладів.

Зобов`язати ОСОБА_1 :

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи реєстрації.

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання - відмовити

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Болкарьова