Рішення № 99617646, 14.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 р. № 400/4806/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач) з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2021 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01.06.2021року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність припинення відповідачем виплати йому пенсії за вислугу років у зв`язку з повторним прийняттям на службу до органів МВС. Зазначає, що 06.11.2015 відповідно до наказу №321 о/с УМВС України в Миколаївській області звільнений з органів внутрішніх справ та повторно на службу не приймався. Позивач стверджує, що працює з 07.11.2015 по теперішній час в Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України на посаді судового експерта виключно на підставі укладення трудового договору та є цивільною особою.

Ухвалою суду від 01.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з записами в трудовій книжці позивач працює з 07.11.2015 року в Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. Таким чином, поновлення виплати пенсії позивачу можливо лише після його звільнення з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач відповідно до записів в трудовій книжці з 22.08.2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 06.11.2015 №321 о/с звільнений з органів внутрішніх справ.

Після звільнення позивачу була призначена пенсія за вислугу років в порядку та на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка виплачувалася останньому у період з 07.11.2015 по 01.06.2021 рік.

Наказом від 07.11.2015 №1 о/с позивача призначено судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015 року.

24.05.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повідомлення причин зупинення пенсійних виплат.

Листом від 03.06.2021 року №5625-5512/С-02/8-1400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило позивача, що пенсійні виплати призупинено йому з 01.06.2021 у зв`язку з тим, що після звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ України позивач працює в Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, яка підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії, тому підстави для подальшої виплати пенсії відсутні.

04.06.2021 року до Миколаївського НДЕКЦ МВС України представником позивача направлено адвокатський запит.

11.06.2021 року на адвокатський запит надано відповідь №19/115/16-9091/10-аз-2021 Миколаївським НДЕКЦ МВС України в якому зазначено, що позивач працює на посаді судового експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з 07.11.2015, на підставі укладення трудового договору, оформленого наказом Миколаївського НДЕКЦ МВС України від 07.11.2015 року №1о/с.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання дій управління протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та відповідним доводам позивача, суд виходить з такого.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до пункту "ж" частини першої статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Частинами першою та другою статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01.08.1992 року по 11.12.2007 рік проходив службу в Збройних Силах України, з 22.08.2008 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений зі служби в ОВС згідно наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 06.11.2015 №321 о/с.

Як слідує з наявної у матеріалах справи відповіді та наказу Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України позивач перебуває з Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у трудових відносинах з 07.11.2015 внаслідок укладення трудового договору.

Зазначене свідчить про те, що позивач повторно не приймався на службу до ОВС, а є собою, яка працює в Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України на підставі трудового договору.

Виходячи з аналізу приписів статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсії, яка призначена за цим законом припиняється саме у разі повторного прийняття осіб на службу, зокрема, на службу до Національної поліції.

Разом з тим, оскільки в спірному випадку після призначення пенсії позивач повторно не приймався на службу до Національної поліції, суд дійшов висновку про протиправність припинення відповідачем виплати позивачу пенсії за вислугу років, призначеної на підставі положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11.04.2018 у справі №552/7950/17.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, відповідач не довів правомірності вчинених дій, щодо припинення виплати позивачу пенсії за вислугу років з 01.06.2021 року.

Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню останньому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на надання правової допомого, суд зазначає наступне.

Відшкодування витрат на правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір-доручення про надання правової допомоги від 04.06.2021 року, додаток №1 до Договору від 04.06.2021 року та детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом.

Як вбачається з додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 04.06.2021 року адвокат Труба Клавдія Борисівна надає позивачу послуги: надання консультації, направлення адвокатського запиту, складання позовної заяви, підготовка позовних матеріалів.

Винагорода за вказані послуги було сплачена позивачем в розмірі 1000,00 грн.

Суд також акцентує увагу на тому, що представником позивача не вказано, яку кількість часу він витратив для підготовки позовної заяви з додатками, та інших наданих документів, та для надання будь-якої іншої правової послуги, що є імперативною вимогою ч.5 ст.134 КАС України. Також на підтвердження оплати винагороди адвоката не надано жодного документального підтвердження

Відтак, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсії з 01.06.2021 року протиправними.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нарахування та виплату пенсії за вислугу років та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01.06.2021року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) сплачений квитанцією від 29.06.2021 року № 88197.

5. В задоволені вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар