Рішення № 99617185, 10.08.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/269/21

Провадження № 2/202/1042/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., представника позивача Мальцева В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач в особі свого представника звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача на його користь несплачене страхове відшкодування в розмірі 25710 грн., а також за період з 26.11.2020 року по 13.01.2021 року пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 413 грн. 35 коп., 3% річних в розмірі 103 грн. 34 коп., індекс інфляції в розмірі 231 грн. 39 коп.

Крім того, позивач просив стягнуті з відповідача на його користь моральну шкоду 5000 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 серпня 2020 року в районі будинку 45 по вулиці Богдана Хмельницького у місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна за участю належного позивачу автомобіля «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «НYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_2 , належного ОСОБА_3 , яким на момент ДТП керувала водій ОСОБА_4 .

Позивач відзначає, що водій автомобіля «НYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 під час зміни напрямку руху з крайньої лівої частини дороги праворуч, не пересвідчилася у безпечності маневру та допустила зіткнення з його автомобілем «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 , який рухався у середній полосі руху.

Внаслідок винних дій ОСОБА_4 належний йому автомобіль «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень, які виявилися у пошкодженні заднього лівого колеса, заднього бамперу, заднього лівого крила та вихлопної труби.

Водіями автомобілів було здійснено оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників патрульної поліції України (складений європротокол) та здійснено фотофіксацію обставин ДТП.

При цьому у зазначеному «євро протоколі» водій ОСОБА_4 у відповідній графі зазначила про визнання своєї провини.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «НYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_2 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-7441758 від 27 липня 2020 року, ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну за яким становить 130000 грн., строк дії договору до 26 липня 2021 року.

25 серпня 2020 року позивач повідомив про настання ДТП страхову компанію ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» шляхом подання повідомлення про настання ДТП до філії, розташованої у місті Дніпрі по вул. Челюскіна, 5 оф. 401.

До страхової компанії були подані усі необхідні документи, передбачені статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

26.08.2020 року був проведений огляд пошкодженого автомобіля «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 та складений протокол огляду з переліком пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП.

Після цього він звернувся до кількох станцій технічного обслуговування у місті Дніпрі, які здійснюють ремонт автомобілів, з метою встановлення вартості завданих збитків та подальшого ремонту автомобіля.

З огляду на меншу вартість ремонтних робіт та запчастин у приватного підприємця ОСОБА_5 , було прийнято рішення щодо здійснення ремонту автомобіля на зазначеному СТО.

На підтвердження виконання ремонтних робіт приватним підприємцем ОСОБА_5 було оформлено замовлення - наряд № ОН-0001321 від 20.10.2020 року на загальну суму 25710 грн., яка була сплачена позивачем.

Про виконання ремонту автомобіля та суму сплачених грошових коштів було повідомлено на електрону адресу страхової компанії ТДВ «Страхова компанія «Альфа- Гарант».

У передбачений законом строк відповідач не виконав свої зобов`язання щодо здійснення виплати страхового відшкодування.

При цьому взаєморозрахунки з особою, винною в скоєнні ДТП, не проводилися.

Звертає увагу, що згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

01.12.2020 року, тобто з порушенням встановленого вищевказаної нормою закону строку на прийняття рішення - 90 днів, на мобільний телефон позивача надійшло повідомлення від СК «Альфа-Гарант», відповідно до якого сума до виплати складає 13882,16 грн.

Звертає увагу, що до 01.12.2020 року представник відповідача не надав будь-яких документів, на підставі яких страховою компанією було в односторонньому порядку визначено суму страхового відшкодування в розмірі 13882,16 грн.

Зазначена сума не є узгодженою в розумінні абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, вважає вочевидь наявною невідповідність вартості реальних ремонтних робіт по відновленню автомобіля (суми завданих збитків), які були фактично понесені, та які були визначені страховою компанією.

На підставі протоколу огляду пошкодженого автомобіля був складений висновок експертного автотоварознавчого дослідження вартості матеріального збитку № 42-0/79/6 від 23.11.2020 року, за яким вартість відновлюваного ремонту складає 15141,59 грн. (з ПДВ).

Позивач вважає, що такий висновок не відображає реальний розмір понесених збитків та складений із порушеннями чинного законодавства.

Вказує, що механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлюються Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, що є обов`язковою до застосування всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з пунктом 1.6 вказаної Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

За правилами п.п. 8.1, 8.3 цієї Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлюваного ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників та може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації технічного стану КТЗ з вартістю його складників (п. 3.8 Методики).

В пункті 7.38 вказаної Методики визначено, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, крім виробництва країн СНД, строк експлуатації яких не перевищує 7 років - для легкових КТЗ.

Експертом було застосовано коефіцієнт фізичного зносу КТЗ на рівні - 0.131, що суперечить п. 7.38 зазначеної Методики, оскільки рік випуску автомобіля не перевищує 7 років експлуатації.

У висновку експерта зазначено, що дослідження виконано на підставі даних, наданих замовником (страховиком): кольорових фотографій, акта огляду.

Тобто експерт навіть не здійснював безпосередньо дослідження (огляд) пошкодженого автомобіля, а свої висновки зробив на підставі наданих страховиком у односторонньому порядку фотографіях.

На думку позивача, підтвердженням невідповідності даних, зазначених у висновку експерта, слугує той факт, що експерт зазначає у звіті, що оскільки автомобіль на момент проведення експертизи невідремонтований, вартість ремонтно-відновлюваних робіт складає 7585 грн., а вартість необхідних для ремонту матеріалів 7556, 59 грн., виходячи із вартості однієї нормо-години для ремонтних робіт та робіт по фарбуванню, які прийняті на рівні 370,00 грн. за нормо-годину для ремонтних робіт та робіт по фарбуванню.

Зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки згідно вступної частини висновку заявка ТДВ СК «Альфа-Гарант» на виконання автотоварознавчого дослідження майна надійшла до ФОП ОСОБА_6 (експерта) 23.11.2020 року, тобто майже через 3 місяці після проведення огляду авто та через 1 місяць після проведеного ремонту автомобіля.

Позивач, вважає висновок експерта таким, що не відображає реальний розмір понесених збитків та такий, що складений із порушеннями чинного законодавства, оскільки експертом не досліджувалися документи, які були в наявності у страхової компанії щодо проведеного ремонту автомобіля та не були надані експерту для дослідження, натомість були надані фотографії автомобіля тримісячної давнини, зроблені невідомо коли та ким.

У той же час згідно з рахунками, які були отримані від відповідних СТО, вартість робіт, які необхідно виконати для ремонту та фарбування відповідних деталей складає, наприклад, 25710 грн. - без ПДВ, 36205 грн. - без ПДВ., 32580 грн. - з ПДВ.

Отже, вважає, що розмір збитків був визначений страховою компанією шляхом замовлення висновку автотоварознавчого дослідження без врахування його думки, що позбавило його можливості надати обґрунтовані заперечення стосовно визначення завданих збитків.

Також вважав, що у зв`язку з порушенням ТДВ СК «Альфа-Гарант» строків виплати страхового відшкодування відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач зобов`язаний сплатити пеню за період з 26.11.2020 року по 13.01.2021 року, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України три відсотки річних від простроченої суми та індекс інфляції.

Крім того, позивач зазначив, що з моменту ДТП, 25.08.2020 року, він перебував у постійному нервовому (збудженому) стані, який викликає у нього почуття тривоги та незахищеності. З самого початку оформлення ДТП відповідач не бажав сприяти ситуації щодо виплати належних йому грошових коштів. Він був вимушений оплатити з сімейного бюджету кошти на відновлення автомобіля, займатися з`ясуванням підстав затримки у виплаті належних йому коштів, приймати заспокійливі лікарські препарати для нормалізації свого психічного та душевного стану.

Отже, посилаючись на перенесені моральні страждання, які виразилися в порушені звичайного устрою життя, прикладенні додаткових зусиль для відновлення належного йому на праві власності транспортного засобу, позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому завдану моральну шкоду.

Таким чином, виходячи з того, що 13 січня 2021 року страховою компанією було частково сплачено на його користь страхове відшкодування в розмірі 15141,59 грн. та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 69,67 грн., позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на його користь несплачене страхове відшкодування в сумі 10568,41 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 26.11.2020 року по 13.01.2021 року в сумі 100,24 грн., 3% річних за період з 26.11.2020 року по 13.01.2021 року в сумі 42,48 грн., інфляційні втрати за період з 26.11.2020 року по 13.01.2021 року в сумі 95,11 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., сплачений судовий збір в сумі 1816 грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

На позов ОСОБА_1 відповідачем - ТДВ СК «Альфа-Гарант» був поданий відзив, в якому зазначено, що на виконання п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 26.08.2020 року був здійснений огляд пошкодженого транспортного засобу «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 , про що складено відповідний протокол огляду транспортного засобу. Протокол огляду пошкодженого автомобіля був підписаний позивачем, зауважень щодо обсягу зафіксованих пошкоджень позивачем не зазначено.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На думку відповідача, виходячи з результатів аналізу зазначених норм, визначення розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема актом про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" і Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Звертає увагу, що у даних правовідносинах товариство не здійснювало оцінку збитку (шкоди), а визначало розмір страхового відшкодування на підставі даних, що підтверджують розмір збитку, завданого потерпілій особи.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля, належного позивачу, була визначена відповідно до Закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Товариство вчасно в 10-ти денний термін, передбачений ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», направило свого представника для огляду пошкодженого автомобіля, що підтверджується протоколом огляду, здійснило розрахунок страхового відшкодування в порядку, передбаченому законом, на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 42-Р/79/6 від 23.11.2020 року, складеного судовим експертом Урусовим С.В.

Відповідно до вказаного висновку експертного автотоварознавчого дослідження, оскільки на момент огляду пошкоджений автомобіль мав сліди відновлення більше 3-х деталей, коефіцієнт фізичного зносу становить 0.131, тому вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 15141,59 грн., у тому числі ПДВ 1259,43 грн.

Відповідач вважає, що позивач, подаючи позов, не врахував положення статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які передбачають, що вартість матеріального збитку визначається на підставі акта оцінки пошкодженого майна та, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

13 січня 2021 року товариством згідно зі ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було складено і затверджено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт, виплачено на рахунок, вказаний ОСОБА_1 , страхове відшкодування в розмірі 15141,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14341 від 13.01.2021 року.

Також Товариством на виконання п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 13.01.2021 року було сплачено пеню в розмірі 69,67 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 13.01.2021 року.

Отже, на думку відповідача, позивач не довів, що вартість відновлювального ремонту визначена експертом ОСОБА_6 з порушенням Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Вважає, що позивач не надав належних та достатніх доказів, які б спростували висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 42-Р/79/6 від 23.11.2020 року, виконаного судовим експертом Урусовим С.В., оскільки таким доказом відповідно до норм чинного законодавства може бути виключно висновок судової експертизи, виконаний на підставі ухвали суду відповідним судовим експертом.

Таким чином, товариством було виконано свій обов`язок щодо визначення розміру завданого збитку та виплати страхового відшкодування відповідно до отриманих документів та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Додатково звертає увагу суду, що позивач у заяві про страхове відшкодування погодився зі способом і розміром збитку, розрахованим страховиком (абзац 4 заяви).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Враховуючи, що страховик та потерпіла особа (позивач) досягли згоди про спосіб здійснення страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування було правомірно визначено у спосіб, визначений страховиком на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 42-Р/79/6 від 23.11.2020 року.

Отже, дії страховика по визначенню розміру страхового відшкодування та по його виплаті були правомірними. Позивач отримав страхове відшкодування у повному обсязі, а підстави для стягнення додаткових коштів відсутні.

Щодо заявленого відшкодування моральної шкоди, то відповідач зазначив, що відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Позивачем не надано доказів, що ним були отримані будь-які тілесні ушкодження внаслідок ДТП, а, отже, зважаючи на те, що обсяг відповідальності страховика обмежений законом, в ТДВ СК «Альфа-Гарант» відсутні будь-які підстави для виплати моральної шкоди.

Крім того, з огляду на недоведеність позивачем вини страховика відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Щодо витрат на правову допомогу, то відповідач зазначив, що з огляду на обставини справи зазначена справа не є складною, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, складання позовної заяви та підготовка до розгляду не потребує значного часу, заявлені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є неспіврозмірними та значно завищеними.

Відповідач звертає увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За цих підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 травня 2021 року до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні адвокат Мальцев В.П. позов підтримав та наполягав на його задоволенні в повному обсязі з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений.

Враховуючи, що представником відповідача був поданий відзив на позов, справу розглянуто в його відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи за її відомим місцем проживання.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом установлено, що позивачу ОСОБА_1 належить автомобіль «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 .

19 серпня 2020 року в районі будинку 45 по вулиці Богдана Хмельницького у місті Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «НYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , яка під час зміни напрямку руху допустила зіткнення з автомобілем позивача.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача - «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень заднього лівого колеса, заднього бамперу, заднього лівого крила та вихлопної труби.

Учасниками ДТП було складено на місці пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому водій автомобіля «НYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 зазначила про визнання своєї вини.

Відтак, суд вважає доведеним, що саме ОСОБА_7 є винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і, як наслідок, пошкодженні автомобіля позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант», в якому на час ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «НYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_2 .

За заявою страховика з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, ФОП ОСОБА_8 було проведено дослідження та складений висновок від 23.11.2020 року, згідно з яким на дату ДТП – 19.08.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, складає 15141,59 грн., в тому числі 1259,43 грн. - ПДВ на вартість матеріалів та складових.

13 січня 2021 року страховою компанією було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 15141,59 грн. та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 69,67 грн.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 10568,41 грн., позивач посилається на те, що визначена страховиком сума страхового відшкодування не відповідає реальному розміру понесених ним збитків, висновок експерта складений із порушенням чинного законодавства.

При цьому на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію замовлення-наряду № Н-0001321 від 20.10.2021 року про сплату ним вартості виконаних ремонтних робіт автомобіля «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 в сумі 25710 грн.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Поряд із цим, згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що страховою компанією відшкодовуються витрати, понесені у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, у тому числі пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 34.4 статті 34 цього ж закону визначено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий.

У разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому відшкодуванню підлягають лише ті витрати потерпілого, які пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля від наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

Визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, здійснюється з урахуванням оціночних процедур, установлених чинним законодавством, у тому числі Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, за наслідками яких визначається вартість відновлювального ремонту (вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту) з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

За загальним правилом якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, який відшкодовується страховиком за умови отримання документального підтвердження оплати проведеного ремонту.

Отже, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд звертає увагу, що після дорожньо-транспортної пригоди позивач з приводу проведення ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу звертався до суб`єктів господарської діяльності, якими надаються відповідні послуги.

Відповідно до копії замовлення-наряду № ОН-0001295 від 20.10.2020 року та рахунку від 20.10.2020 року, виданого приватним підприємцем ОСОБА_5 (код НОМЕР_3 ), позивачем було сплачено вартість відновлювальних робіт транспортного засобу «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 в розмірі 25710 грн.

Тобто фактичні витрати позивача на відновлення пошкодженого в результаті ДТП автомобіля склали 25710 грн. і є реальним збитком.

У той же час суд бере до уваги, що сторонами не було узгоджено страхове відшкодування у зазначеному розмірі. Відповідно до законодавства страхове відшкодування, зокрема відшкодування потерпілому витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, здійснюється страховиком у межах страхового ліміту в сумі, що відповідає розміру оціненої шкоди, за мінусом фізичного зносу – утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до пункту 7.39 Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є, зокрема : складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)).

Як убачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 23.11.2020 року, на дату ДТП – 19.08.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MAZDA 6» державний номер НОМЕР_1 , складає 15141,59 грн., в тому числі 1259,43 грн. - ПДВ на вартість матеріалів та складових.

При цьому відповідно до вказаного висновку експерта розрахунковий коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ – 0.131, виходячи з наявності слідів відновлюваного ремонту не більше двох деталей.

Заперечуючи проти визначеного страховиком розміру страхового відшкодування в розмірі 15141,59 грн., позивач у своєму позові посилається на те, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки строк експлуатації транспортного засобу не перевищує 7 років.

Разом із тим, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру оціненої шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням зносу.

Клопотання про призначення експертизи з метою визначення технічного стану пошкодженого транспортного засобу та розміру відновлюваного ремонту (завданого збитку) стороною позивача не було заявлено.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу, що згідно з наявною у матеріалах справи копією протоколу огляду транспортного засобу від 26.08.2020 року (а.с. 114-115), який був підписаний позивачем, транспортний засіб має сліди відновлювального ремонту більше 3 деталей. Одночасно зазначено, що транспортний засіб має сліди відновлювального ремонту не більше 2 деталей.

Докази технічного стану транспортного засобу позивача, пошкодженого в результаті ДТП, не надані, які і немає належних даних щодо року випуску чи введення в експлуатацію автомобіля.

Зазначене, на переконання суду, унеможливлює визначення страхової суми, що підлягає відшкодуванню позивачу страховиком з урахуванням зносу.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення зі страховика страхового відшкодування в розмірі 10568,41 грн. - з урахуванням раніше виплаченої страхової суми 15141,59 грн. (25710 – 151541,59) є недоведеними.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТДВ СК «Альфа Гарант» на його користь несплаченого страхового відшкодування в розмірі 10568,41 грн. необхідно відмовити.

При цьому суд відзначає, що в разі недостатності сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди, позивач має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 3 процентів річних та інфляційних втрат, то суд враховує, що за статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд бере до уваги, що заява про виплату страхового відшкодування була подана позивачем 25 серпня 2020 року.

Тому останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку з виплати страхового відшкодування було 23 листопада 2020 року.

Відповідно з 24 листопада 2020 року розпочалося прострочення виконання страховиком свого зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування.

Фактично така виплата була здійснена позивачу лише 13 січня 2021 року.

Отже, період прострочення виплати страхового відшкодування складає 50 днів (з 24.11.2020 року по 12.01.2021 року включно).

Таким чином, сума пені за прострочення виплати страхового відшкодування складає 248 грн. 30 коп., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ – 12% річних (/15141,59 грн. х 12% : 366 дн. х 38 дн./ + /15141,59 грн. х 12% : 365 дн. х 12 дн./).

13 січня 2021 року відповідачем було перераховано позивачу пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 69,67 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 100 грн. 24 коп.

Відтак, позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що правовідношення, в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами, на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є грошовим зобов`язанням, оскільки потерпілий хоча й не є стороною цього договору, але наділяється правами за цим договором: саме на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України.

Встановивши факт прострочення виплати страхового відшкодування за період 24 листопада 2020 року по 12 січня 2021 року, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати.

Так, за період прострочення виплати страхової суми три проценти річних складають 62 грн. 09 грн. (/15141,59 грн. х 3% : 366 дн. х 38 дн./ + /15141,59 грн. х 3% : 365 дн. х 12 дн./, інфляційні втрати 136 грн. 27 коп. (/15141,59 х 1,009 /– 15141,59).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 42 грн. 48 коп. та інфляційних втрат в розмірі 95 грн. 11 коп.

Крім того, суд вважає доведеним, що внаслідок затягування відповідачем виплати позивачу відповідно до договору суми страхового відшкодування, позивач зазнав моральну шкоду, оскільки, як зазначено в позові, з моменту ДТП, 25.08.2020 року, він перебував у постійному нервовому (збудженому) стані, який викликає у нього почуття тривоги та незахищеності, відповідач не бажав сприяти ситуації щодо виплати належних йому грошових коштів, він був вимушений оплатити з сімейного бюджету кошти на відновлення автомобіля, займатися з`ясуванням підстав затримки у виплаті належних йому коштів, приймати заспокійливі лікарські препарати для нормалізації свого психічного та душевного стану.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 23 ЦК України, яка визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди, моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що з урахуванням характеру правопорушення, ступеня вини відповідача, глибини душевних страждань, завданих позивачу неправомірними діями відповідача, засад розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу слід визначити в розмірі 1500 грн., виходячи з моральних страждань та інших негативних наслідків, завданих винними діями відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., які складаються з отримання консультації щодо захисту порушених прав, вивчення та аналізу документів, підготовки листа на адресу відповідача, адвокатського запиту, підготовки скарги, підготовки позовної заяви та представництва інтересів в суді, позивачем була надана суду копія договору про надання правової допомоги та копія додаткової угоди, укладені з адвокатом Мальцевим В.П., де зазначено виконані адвокатом роботи, що підлягають оплаті клієнтом та їх вартість.

Суд знаходить такі витрати обґрунтованими, пов`язаними з розглядом справи, та з урахуванням часткового задоволення позову (11 %) визначає суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 769 грн. – пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за подання даного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1816 грн. – за дві позовні вимоги.

Однак, вирішуючи питання щодо відшкодування сплаченого судового збору, суд бере до уваги, що з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.11.2018 справа № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18) сплата судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди має бути відрахована за ставкою як за звернення до суду з вимогою майнового характеру.

За таких обставин, суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 99 грн. 79 коп., а інша сплачена сума судового збору в розмірі 908 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 100 (сто) грн. 24 коп., три відсотки річних у сумі 42 (сорок дві) грн. 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 95 (дев`яносто п`ять) грн. 11 коп., моральну шкоду в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 99 (дев`яносто дев`ять) грн. 79 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений згідно з квитанцією № 59490 від 21.01.2021 року судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант», ЄДРПОУ 32382598, зареєстроване місце проживання: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.Ю. Марченко