Рішення № 99616968, 15.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року № 320/10778/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватного сільськогосподарського підприємства “Переселенське-К” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Пульс”, про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 №5074536-5505-1016.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано земельний податок за 2020 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 3222286000:03:304:0003, площею 1,5829 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 .

Позивач зауважив, що вказана земельна ділянка була передана ним у користування за договором оренди від 15.08.2013 ТОВ "Агро Пульс", яке, в свою чергу, відповідно до договору про співпрацю від 01.05.2018 №02/18 передало її у землекористування ПСП "Переселенське-К" – платнику єдиного податку IV групи.

На думку позивача, вказані обставини свідчать про те, що ПСП "Переселесньке-К" є землекористувачем та платником земельного податку, вже сплатило земельний податок за використовувану ним земельну ділянку, а тому підстави для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватне сільськогосподарське підприємство "Переселенське-К" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс".

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222286000:03:304:0003, площею 1,5829 га, а тому є платником земельного податку.

Відповідач зауважив, що згідно з пунктом 281.3 статті 281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи. Контролюючий орган визнає, що між позивачем та ТОВ "Агро Пульс" було укладено договір оренди земельної ділянки, однак зауважує, що ТОВ є платником єдиного податку 3 групи, внаслідок чого підстави для звільнення позивача як власника такої земельної ділянки від сплати земельного податку відсутні.

При цьому відповідач зазначає, що договір про співпрацю від 01.05.2018 №02/18, укладений між ТОВ "Агро Пульс" та ПСП "Переселенське-К", не є договором оренди, а тому вказана юридична особа не є землекористувачем в розумінні норм чинного законодавства України.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що обов`язок зі сплати земельного податку за 2020 рік виник саме у позивача, внаслідок чого прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" у поясненнях по справі зазначило, що надана йому позивачем в оренду на підставі договору земельна ділянка з кадастровим номером 3222286000:03:304:0003, площею 1,5829 га, була ним передана у користування ПСП "Переселенське-К" за договором про співпрацю від 01.05.2018 №02/18, яке, на його думку, набуло статус землекористувача у розумінні вимог ст.269 Податкового кодексу України.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Переселенске-К" у поясненнях по справі зазначило, що підприємству на підставі договору про співпрацю від 01.05.2018 №02/18 фактично було надано у користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222286000:03:304:0003, площею 1,5829 га, що є підставою для виникнення права землекористування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377), на його правонаступника – Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код 44096797).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 3222286000033040003), площею 1,5829 га, що розташована за адресою:Київська обл., Кагарлицький р-н., Переселенська сільська рада, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №911056 від 07.10.2009 (а.с.144-147).

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2013 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачем було надано, а товариством прийнято у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку (кадастровий номер 3222286000033040003) сільськогосподарського призначення, площею 1,5829 га.

Пунктом 3.1 договору визначено, що даний договір укладено строком на 10 років (а.с.15).

Також між сторонами були підписані Розрахунок по договору (Додаток №1) (а.с.17).

На виконання умов вказаного договору позивачем за актом приймання-передачі земельної ділянки було передано ТОВ "Агро Пульс" в оренду вказану земельну ділянку (а.с.15).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права від 12.05.2014 №21501709, 06.05.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Нацевич Людмилою Віталіївною було прийнято рішення №12969998 про державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Агро Пульс" на вказану земельну ділянку (а.с.18-19).

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2021 Головним управління ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №5074536-5505-1016, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік на суму 419,96 грн. (а.с.12).

За результатом розгляду скарги позивача на це податкове повідомлення-рішення Державною податковою службою України рішенням від 02.09.2020 №26810/99-00-06-02-04-06 спірне рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.13-14).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку на землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Таким Законом є Земельний кодекс України, частиною першою статті 3 якого визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право користування землею та підстави для виникнення такого права врегульовані Главою 15 Земельного кодексу України, яка визначає 3 види користування землею:

- право постійного користування земельною ділянкою;

- право оренди земельної ділянки;

- право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку.

Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини першої та другої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст. 93 ЗК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 94 Земельного кодексу України для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому Законом України "Про концесію" або Законом України "Про державно-приватне партнерство".

Зазначені земельні ділянки можуть бути передані іншим особам лише у разі прийняття державним партнером або концесієдавцем рішення про відміну конкурсу або визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов`язані у тримісячний строк з дня звернення передати приватному партнеру (концесіонеру) земельну ділянку (ділянки), визначену (визначені) договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором), в оренду на строк дії такого договору (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що після передачі належної йому на праві власності земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" останнє передало цю ділянку у користування Приватному сільськогосподарському підприємству "Переселенське-К", яке є платником єдиного податку IV групи, своєчасно сплачує цей податок, що є підставою для звільнення позивача від обов`язку сплачувати земельний податок за таку ділянку.

З цього приводу суд зазначає таке.

01.05.2018 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Переселенське-К" (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" (Сторона 2) було укладено договір про співпрацю №02/18, пунктом 1.1 якого передбачено, що предметом (метою) цього договору є співпраця Сторін в процесі здійснення господарської діяльності, визначена у розділі 2 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору сторони самостійно в межах своєї правоздатності вчиняють правочини та відповідають за свої зобов`язання. Метою діяльності кожної із сторін є розвиток власного бізнесу та підвищення його ефективності. Сторони за цим договором не мають спільної мети. Цей договір не можу бути розцінений як договір про спільну діяльність.

В пункті 1.3 договору сторони визначили, що ніщо в цьому договорі не може тлумачитись сторонами чи третіми особами таким чином аби визначати правовідносини сторін за договором як правовідносини, пов`язані з орендою/суборендою або будь-якої його частини. До відносин за цим договором не застосовуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Він не є підставою виникнення в будь-якої із сторін речових прав на чуже майно, що можуть бути об`єктом цивільного обігу.

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2020 року (а.с.20-22).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Агро Пульс" було передано ПСП "Переселенське-К" у користування, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 3222286000:03:304:0003, площею 1,5829 га, про що між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі (а.с.142-143).

Здійснення аналізу цього договору та викладених у ньому умов дозволяє суду зробити висновок про те, що цей договір не є підставою для виникнення у ПСП "Переселенське-К" права користування земельною ділянкою у розумінні Глави 15 Земельного кодексу України, оскільки такий договір не відноситься до вичерпного переліку підстав виникнення відповідного права.

Більш того, у пункті 1.3 договору сторони самостійно визначили, що він не є підставою виникнення орендних правовідносин, а в підпункті 2.1.4 пункту 2.1 договору передбачили, що ТОВ "Агро Пульс" зобов`язується оформляти на своє ім`я договори оренди з власниками (балансоутримувачами, управителями) земельних ділянок, здійснювати їм виплату встановлених такими договорами платежів та інші зобов`язання за договором. Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що орендні правовідносини виникли виключно між позивачем та ТОВ "Агро Пульс".

Отже, оскільки юридичний термін «землекористувач», а також підстави для виникнення права користування землею чітко визначені вищевказаними положеннями законодавства України, суд зазначає, що укладення між ТОВ "Агро Пульс" та ПСП “Переселенське-К” договору про співпрацю від 01.05.2018 №02/18 не є підставою для виникнення у останнього права користування відповідною земельною ділянкою та не свідчить про відповідність ПСП “Переселенське-К” терміну «землекористувач» у розумінні податкового та земельного законодавства України.

Фактичне використання ПСП “Переселенське-К” належної позивачеві на праві власності земельної ділянки на підставі правочину, не передбаченого Земельним кодексом України в якості підстави виникнення права користування земельною ділянкою, не призводить до виникнення у ПСП “Переселенське-К” статусу «землекористувача» відповідно до чинного законодавства України, а отже не тягне за собою пов`язаних з цим юридичних наслідків.

Таким чином, суд констатує, що законне право користування належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою виникло виключно у ТОВ "Агро Пульс" на підставі укладеного між сторонами договору оренди. При цьому ТОВ “Агро Пульс” є платником єдиного податку 3 групи, що учасниками справи не заперечується.

Суд зауважує, що статтею 281 Податкового кодексу України передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Так, пунктом 281.3 статті 281 Податкового кодексу України визначено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Оскільки доказів передачі позивачем належної йому на праві власності земельної ділянки саме в оренду ПСП “Переселенське-К” матеріали справи не містять, а умовами вищевказаного договору про співпрацю чітко визначено, що він не породжує виникнення між сторонами орендних правовідносин, суд вважає, що підстави для застосування пільги, передбаченої пунктом 281.3 статті 281 Податкового кодексу України, відсутні.

Отже, факт укладання між ПСП "Переселенське-К" та ТОВ "Агро Пульс" договору про співпрацю не звільняє позивача, як власника відповідної земельної ділянки, від обов`язку сплати земельного податку.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Положеннями пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ПК України).

Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 у справі №804/886/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87268430) зазначив, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Враховуючи наявність у позивача права власності на земельну ділянку, яка є об`єктом оподаткування земельним податком, та приймаючи до уваги той факт, що передача цієї ділянки в оренду платнику єдиного податку ІІІ групи не є законодавчо визначеною підставою для звільнення від оподаткування таким податком, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Посилання позивача на порушення контролюючим органом визначеного Податковим кодексом України порядку направлення податкового повідомлення-рішення платникові податку не є підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним, а вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу, пов`язаних з направлення на адресу платника податків такого податкового повідомлення-рішення, позивачем заявлені не були.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.