Рішення № 99614767, 15.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7614/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 №0308094-2406-0313, №0308095-2406-0313, №0308096-2406-0313, №0308097-2406-0313, №0308098-2406-0313, №0308099-2406-0313, №03080100-2406-0313, №03080101-2406-0313, №03080102-2406-0313, №0308117-2406-0313.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем було отримано ряд податкових повідомлень-рішень, якими визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на загальну суму 151 454,80 грн. ФОП ОСОБА_1 вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та безпідставними, оскільки нараховані відповідачем всупереч підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Крім того, вказує, що нерухоме майно, яке належить йому на праві власності відноситься до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому, в силу приписів підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування. Додатково повідомляє, що аналогічні спори між ним та відповідачем неодноразово були вирішені у судовому порядку щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 року, а саме рішеннями Волинського окружного адміністративного суду у від 22.03.2021 у справі № 140/352/21, від 09.06.2020 у справі № 140/5255/20 позовні вимоги задоволено повністю.

З наведених підстав позивач просить задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення засідання та виклику сторін відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнає з тих підстав, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що останній є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак не відповідає вимогами, які ставляться до суб`єкта – власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пп. “ж” пп.266.2.2 п.266.1 ст.266 ПК України. На підставі цього просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позові.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.10.2014, є платником податків, та відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємств та організацій України від 06.11.2020 № 450707198481 здійснює такі види діяльності за КВЕД: 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.49 Розведення інших тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0308094-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 349,97 грн.;

- №0308095-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 77,46 грн.;

- №0308096-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 320,69 грн.;

- №0308097-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 68,01 грн.;

- №0308098-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 341,47 грн.;

- №0308099-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 524,73 грн.;

- №0308100-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 71,32 грн.;

- №0308101-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 320,69 грн.;

- №0308102-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 1106,60 грн.;

- №0308117-2406-0313 від 21.04.2021 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у сумі 148 273,86 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Аналізуючи норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід дійти висновку, що законодавець визначив умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ФОП ОСОБА_2 на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, які розташовані у смт. Цумань Луцького району Волинської області та у с. Зубильне Локачинського району Волинської області, а саме: приміщення відгодівельного комплексу загальною площею 2283,2 кв. м., нежитлова нерухомість; водонапірної башти (літ. Є) площею 67,9 кв. м, нежитлова нерухомість; коптильний цех (літ.К-1) площею 111,1 кв. м, нежитлова нерухомість; склад ПММ (літ.Д-1) площею 16,4 кв. м, нежитлова нерухомість; будинок контори площею 74,1 кв. м, нежитлова нерухомість; склад-гараж (літ.В-1) площею 72,3 кв. м, нежитлова нерухомість; фінський будинок (літ.Б-1) площею 14,4 кв. м, нежитлова нерухомість; столярний цех (літ.З-1) площею 67,9 кв. м, нежитлова нерухомість; бензозапрвка (літ.Е-1) площею 15,1 кв. м, нежитлова нерухомість; автогараж (літ.Ж) площею 234,3 кв.м, нежитлова нерухомість.

Дані фактичні обставини також підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.02.2017 №80196327, №80189280, №80215305, №80182420, №80223069, №80201793, №80231582, №80206735, №80121055 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.07.2021 №264414153.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 140/352/21, яке набрало законної сили 11.06.2021 встановлено, що вищевказані об`єкти нерухомого майна є сільськогосподарськими будівлями і спорудами, а тому відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також приміщення відгодівельного комплексу загальною площею 2283,2 кв. м., що знаходиться у с. Зубильне Локачинського району Волинської області також відноситься до класу код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а саме до підкласу 1271.1 «Будівлі для тваринництва».

Крім того, згаданим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі № 140/352/21, а також рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 140/5255/20, яке набрало законної сили 21.10.2020, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін “сільськогосподарський товаровиробник” має інше змістовне навантаження.

Крім того, визначення “сільськогосподарський товаровиробник” також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18.01.2001 №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

При цьому слід зауважити, що встановлена підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників як юридичних осіб, так і фізичних, та направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, в розумінні вимог підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України позивач ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, є сільськогосподарським товаровиробником, відтак належні йому будівлі, споруди не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту “ж” підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, з огляду на що суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При прийнятті рішення судом також враховано, що в межах розгляду даного спору ГУ ДПС у Волинській області не надано доказів передачі позивачем належних йому на праві власності об`єктів нерухомості в оренду, лізинг чи позичку, що виключає право останнього на застосування податкової пільги.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 74 рішення по справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1 515,00 грн. згідно квитанції від 26.07.2021 № ПН1275778 (а.с.9).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинської області судові витрати при сплаті судового збору в сумі 1 515,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21 квітня 2021 року №0308094-2406-0313, №0308095-2406-0313, №0308096-2406-0313, №0308097-2406-0313, №0308098-2406-0313, №0308099-2406-0313, №03080100-2406-0313, №03080101-2406-0313, №03080102-2406-0313, №0308117-2406-0313.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1515,00 грн. (одна тисяча п`ятсот п`ятнадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук