Рішення № 99614668, 14.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 803/1397/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Мамченка І.О.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 09 вересня 2016 року №0050151304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1175461,50 ( в тому числі за основним платежем - 783641 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 391820,5 грн.); №0050191304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 157476,91 грн. ( в тому числі 125981,53 грн. за основним платежем, 31495,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0050181304 про визначення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 11 810,76 грн. (в тому числі 9448, 61 грн. за основним платежем, 2362, 15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); визнати протиправними та скасувати вимогу Луцької ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 0050161304 зі сплати єдиного соціального внеску на суму 68464,02 грн. та рішення №0050171304 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного соціального внеску в розмірі 6 846,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року щодо завищення ним валових витрат за 2015 рік на суму 629907,64 грн. у зв`язку із включення цієї суми до складу валових витрати як “втрати курсової різниці при імпорті товарів”, оскільки коливання валютних курсів призводить до майнових втрат платника в результаті фактичного збільшення його зобов`язань у гривневому еквіваленті, а норми Податкового кодексу не встановлюють жодних обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від`ємних курсових різниць, що виникають у результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання платника у рамках діяльності, спрямованої на одержання доходу. Позивач також вважає, що висновок про заниження валового доходу під час реалізації продукції фізичним особам (не платникам податку на додану вартість) ґрунтується лише на безпідставних висновках, невірному (вибірковому) трактуванні норм законодавства та надуманому співставленні цін за абсолютно різних та неіснуючих комерційних умов.

В письмових запереченнях (том 1, а.с. 85-86) представник Луцької ОДПІ зазначає про правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Волинського окружного адміністративного від 31 жовтня 2016 року у даній справі адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 09 вересня 2016 року № 0050151304. Визнано протиправною та скасовано вимогу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 09 вересня 2016 року №Ф-0050161304 в сумі 34 854,77 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 09 вересня 2016 року № 0050171304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3 485,48 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у розмірі 5889,57 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишені без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 р. у справі №803/1397/16 – без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишено без задоволення. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 803/1397/16, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 09 вересня 2016 року № 0050191304, № 0050181304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 09 вересня 2016 року № Ф-0050161304 в сумі 33 609,25 грн (сума, яка була донарахована у 2015 році), а також рішення від 09 вересня 2016 року № 0050171304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3 360,48 грн, скасовано, а справу в цій частині направлено до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд. В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 803/1397/16 залишено без змін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року прийнято до провадження дану справу, розгляд якої призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін; допущено у справі заміну первісного відповідача - Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області її правонаступником – Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Воинській області, відповідач).

У додаткових письмових поясненнях від 09.09.2021 представник позивача вказав, що при веденні бухгалтерського обліку та поданні податкової звітності за 2015 рік позивач відніс до складу витрат витрати від негативної курсової різниці, врахувавши її суму як різницю між позитивною та негативною курсовою різницею за цей період, адже згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України) загальним оподатковуваним доходом фізичної особи-підприємця є виручка у грошовій та негрошовій формі.

Якщо б позивач не відніс до складу витрат втрати від негативної курсової різниці, то штучно завищив би свій чистий оподатковуваний дохід, а потім мав би з цієї ж суми сплати ще й податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок, зазнавши подвійного збитку.

Крім того, курсова різниця при імпорті товарів безпосередньо впливає на ціну товару при його продажу в Україні (в бік здешевшання або здорожчання) та, відповідно, на отриманий від цього дохід.

Також представник позивача зазначає, що розділом III ПК України не встановлювалося обмеження у вигляді можливості віднесення до складу витрат лише тих видатків, які дають позитивний результат.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях у справі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.12.2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.98). Згідно даного витягу основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

За результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року Луцькою ОДПІ складено акт № 3770/13-04/2504918818 від 19.08.2016 року (том 1 а.с. 10-35).

У вищевказаному акті зафіксовані встановлені перевіркою порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого підлягає донарахуванню податок на додану вартість у розмірі 783641 грн., в тому числі за грудень 2014 року на суму 289205,00 грн., за грудень 2015 року на суму 494436 грн.;

- ст.7, п. 2, 3, 9, ст. 9 розділу 3 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування”, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 68464, 02 грн., в тому числі: за 2014 рік на 34854, 77 грн. та за 2015 рік на 33609, 25 грн.;

- пункти 177.2, 177.4 ст. 177, п. 178.5 ст. 178 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 125981, 53 грн.;

- пп. 161.1.1 п 162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 , підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2015 рік на суму 9448, 61 грн.

На підставі акта перевірки № 3770/13-04/2504918818 від 19.08.2016 року Луцькою ОДПІ 09 вересня 2016 року винесені:

- податкове повідомлення-рішення № 0050151304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1175461, 50 грн.( в тому числі за основним платежем - 783641 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 391820, 5 грн.) (том 1 а.с. 50).

- податкове повідомлення-рішення № 0050191304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 157476, 91 грн. ( в тому числі 125981, 53 грн. за основним платежем, 31495, 38 за штрафними (фінансовими) санкціями) (том 1 а.с.52);

- податкове повідомлення-рішення № 0050181304 про визначення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 11 810, 76 грн. (в тому числі 9448, 61 грн. за основним платежем, 2362, 15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(штрафами)) (том 1 а.с. 53);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0050161304 про сплату суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 68464, 02 грн. (том 1 а.с. 51);

- рішення № 0050171304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6 846, 41 грн. (том 1 а.с. 54).

Як вбачається з акту документальної планової виїзної перевірки № 3770/13-04/2504918818 від 19.08.2016, підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0050191304 від 09.09.2016 стали висновки перевірки про заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 125 981,53 грн., в т. ч. за 2015 рік на суму 125 981,53 грн.

Відповідно до пункту 2.1.2 акта перевірки № 3770/13-04/2504918818 від 19.08.2016 перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, відображених у Додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищені витрати на загальну суму 629 907,64 грн., в тому числі за 2015 рік – 629 907,64 грн., а саме у зв`язку із включенням до складу валових витрат втрат від курсової різниці при імпорті товарів на суму 629 907,64 грн.,, що не включені до переліку витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів в редакції Податкового кодексу України (чинної у 2015 році), чим порушено п. 177.2, п.177.4, п. 177.10 ст.177 ПК України.

За правилами пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, що діяла впродовж 2014 року, тобто до спірного періоду), до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В свою чергу, пункт 153.1 статті 153 ПК України (в редакції, що діяла впродовж 2014 року) визначав порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.

Так, доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв`язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання (підпункт 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 ПК України).

Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв`язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання (підпункт 153.1.2 пункту 153.1 статті 153 ПК України).

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів)бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку (підпункт 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України).

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від`ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти (підпункт 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 ПК України).

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі – П(С)БО 15 “Дохід”) до складу інших операційних доходів, зокрема, включається дохід від операційних курсових різниць.

Згідно з пунктом 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі – П(С)БО 16 “Витрати”) до інших операційних витрат включаються, з поміж іншого, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначаються П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

За визначеннями, наведеними у пункті 4 П(С)БО 21, курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; операція в іноземній валюті – господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті; операція в іноземній валюті – господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до 01 січня 2015 року до складу витрат з метою визначення чистого оподаткованого доходу фізичних осіб і, відповідно, бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, повинні були включатися операційні витрати.

Водночас з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від грудня 2014 року № 71-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” (далі – Закон № 71-VІІІ), пунктом 31 якого, розділ III “Податок на прибуток підприємств” ПК України викладено у новій редакції, яка не містить статті 153, що дозволяла враховувати від`ємне значення курсових різниць у складі витрат платника податку.

Крім того, Законом № 71-VІІІ змінено редакцію пункту 177.4 статті 177 ПК України.

За правилами пункту 177.4 статті 177 ПК України (в такій редакції, тобто в редакції, що діяла впродовж 2015 року), до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 – 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Разом з тим, за правилами пункту 177.2 статті 177 ПК України (у відповідній редакції), об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Таке формулювання вказаної норми, за яким відсутнє, як пряме відсилання до пункту 177.4 статті 177 для визначення складу витрат, так і вказівка про те, що при визначенні об`єкта оподаткування враховується виключно ті витрати, які “безпосередньо пов`язані з отриманням доходів”, дозволяє стверджувати, що до складу витрат підприємців у 2015 році включалися також інші витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1– 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України.

При цьому, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (у редакції, чинній з 2015 року) чітко визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату дооподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Таким чином, чинною на час виникнення спірних правовідносин (2015 рік) ст. 134 ПК України передбачено порядок визначення об`єкта оподаткування відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які до цього часу передбачають віднесення від`ємної курсової різниці до складу інших операційних витрат.

Так, згідно п. 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрата», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 до інших операційних витрат включаються втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютну курсів» визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Під приємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Окремих нормативних актів, які б врегульовували порядок ведення бухгалтерського обліку не існує. Отже за змістом ст. 51 Цивільного кодексу України при веденні бухгалтерського обліку фізичні особи-підприємці можуть керуватись нормами Положення (стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового кодексу Україні, в тій частині, що не врегульована чинним законодавством.

Проаналізувавши вищенаведені положення нормативних актів, суд дійшов висновку, що від`ємна курсова різниця, одержана платником в результаті придбання іноземної валюти для погашення зобов`язань перед іноземними постачальниками товару, виникає об`єктивно, незалежно від волевиявлення платника, внаслідок економічних процесів, що перебувають поза сферою його контролю і впливу. Коливання валютних курсів призводять до майнових втрат платника в результаті фактичного збільшення його зобов`язань у гривневому еквіваленті, а норми ПК України не встановлюють жодних обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від`ємних курсових різниць, що виникають в результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання платника у рамках діяльності, спрямованої на одержання доходу.

Таким чином, за змістом пп.134.1 п.134.1 ст.134, 177 ПК та Положення (стандартів) бухгалтерського обліку від`ємна курсова різниця при веденні бухгалтерського та податкового обліку відноситься до складу інших витрат, пов`язаних отриманням доходу, зокрема витрат на придбання товару за зовнішньоекономічним договором для його подальшої реалізації на території України за цінами, визначеними суб`єктом підприємницької діяльності. Такої ж позиції дотримується ДФС України у своєму листі від 27.11.2015р. №25408/6/99-95-42-03-15. Крім того, відповідно до пп.20.1.43, 20.1.44 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку та правильності та повноти визначення доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

З урахуванням вищезазначеного віднесення позивачем до інших операційних витрат від`ємного значення курсових різниць є правомірним, а тому відповідачем не доведено, що позивачем неправильно було розраховано чистий прибуток та податкові зобов`язання, а відтак не доведено завищення позивачем валових витрат за 2015 рік на суму 629 907,64 грн. та, як наслідок, не доведено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 125 981,53 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 125 981,53 грн., з огляду на що податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2016 № 0050191304 слід скасувати як протиправне.

Оскільки судом встановлено безпідставність доводів податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за 2015 рік на суму 629 907,64 грн. та заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 125 981,53 грн., а податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 09.09.2016 № 0050181304 про визначення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 11 810,76 грн., вимога від 09.09.2016 № Ф-0050161304 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 33 609,25 грн., а також рішення від 09.09.2016 № 0050171304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3 360,93 грн. винесені в результаті цього та ґрунтуються на підставі зазначених доводів податкового органу про заниження позивачем чистого доходу за рахунок від`ємного значення курсових різниць, які спростовані судом, тому останні також є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, з наведених вище підстав, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки постановою Волинського окружного адміністративного від 31 жовтня 2016 року у даній справі позов задоволено частково та присуджено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у розмірі 5889,57 грн., яка залишена в цій частині позовних вимог постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року без змін, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 000,43 грн., який сплачений платіжними дорученнями №118 від 15.09.2016 та № 140 від 23.09.2016 (том 1 а.с. 2, 79).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 09 вересня 2016 року № 0050191304, № 0050181304.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 09 вересня 2016 року №Ф-0050161304 у сумі 33 609,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 09 вересня 2016 року № 0050171304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 3 360,93 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1 000,43 грн. (одна тисяча гривень 43 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2021 року.

Суддя В.Д. Ковальчук