Рішення № 99614205, 14.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2021 р. Справа № 120/7433/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про изнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно проведеного розрахунку призначеної пенсії станом на 11.01.2021 року йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 22029, 48 грн., включаючи основний розмір пенсії та інші види підвищень та надбавок. Однак відповідачем самовільно зменшено розмір пенсії максимальним розміром у сумі 17690 грн. Не погоджуючись з обмеженням розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції, зазначає, що при призначенні пенсії позивачеві застосовано обмеження передбачене ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка встановлює, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. В даному випадку, позивачеві призначено пенсію 11.01.2021 року в розмірі 17690 грн. з урахуванням максимального обмеження встановленого ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З огляду на те, що пенсію позивачеві призначено в 2021 році на нього поширюється дія ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка закріплює право позивача на отримання пенсії в розмірі 10 прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач з 12.06.2020 року знаходиться на пенсійному обліку у відповідача, йому призначена пенсія за вислугу років, в сумі 22029,48 грн.

Однак, з обмеженням виплати максимального розміру пенсії, сума виплати пенсії сягає 17690 грн., що становить зменшений процент відповідних сум грошового забезпечення.

З метою з`ясування обставин, позивач звернувся до управління Пенсійного фонду з проханням здійснити перерахунок та виплату йому пенсії без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 11.06.2020 року.

За результатами розгляду звернення, відповідач листом від 24.06.2021 року за вих. № 6193-6213/К-02/8-0200/21 пояснив, що визначення максимального розміру пенсії регулюється ст. 2 ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної реформи", у якій зазначено, що максимальний розмір пенсії призначених серед іншого, відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тому, відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01.07.2020 року становить 1712 грн., з 01.12.2020 року становить 1769 грн.

Не погоджуючись з тим, що виплата пенсії відбувається з обмеженням максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Окрім цього, відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом із тим, згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного вище Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених норм доводить, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

З матеріалів справи встановлено, що позивачеві була призначена пенсія. Разом з тим, у зв`язку з тим, що розмір пенсії перевищив встановлений ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії, відповідач суму підвищення розраховує як різницю між законодавчо встановленим максимальним розміром пенсії та розміром пенсійної виплати, визначеним на дату перерахунку. Тобто по суті, відповідач, у разі перевищення встановленого максимального розміру пенсії, виплачує законодавчо встановлений максимальний розмір.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість застосування до даних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016, оскільки предметом розгляду на відповідність Конституції України була норма ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла виключно у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016. За таких обставин, внесені ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17.

Отже, внесені ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII до ч. 7 ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Аналогічний правовий висновок сформульовано й у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 року у справі № 120/3950/18-а.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що виплата позивачеві пенсії в не повному її розмір є протиправною, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження позивача максимальним розміром пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачеві пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 11.06.2020 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження позивача максимальним розміром пенсії задовольнив, відповідно позовна вимога про зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачеві пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром також підлягає задоволенню, як похідна, однак не з 11.06.2020 року, як просить позивач, а починаючи з дати призначення пенсії 12.06.2020 року.

Що стосується вимоги позивача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що прийняте у цій справі рішення носить зобов`язальний характер та не є судовим рішенням про стягнення суми пенсії, відсутні підстави для висновку про його негайне, чи як зазначає позивач невідкладне, виконання.

Надаючи оцінку запропонованому позивачем способу виконання судового рішення (здійснення виплати однією сумою) суд не знаходить підстав для його встановлення, оскільки при вирішенні цього спору, обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача визначається із урахуванням норм п. 4 ч. 1 ст. 5 та п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України. Беручи до уваги втрату чинності норм п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649 якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, для повного захисту порушених прав позивача достатнім є обраний судом спосіб, який не потребує конкретизації вказівкою на кількість сум здійснення виплат перерахованої пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 12.06.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович